Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Особливості поетичної творчості Василя Стуса
Особливості поетичної творчості Василя Стуса
Особливості поетичної творчості Василя Стуса
Василь Стус – поет трагічної долі. На прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна” Василь Стус запропонував присутнім у залі встати і цим вставанням протестувати проти арештів, які почалися тоді в середовищі київської інтелігенції. Зал встав, а Василь невдовзі… сів.
… Сьогодні до нас прийшли і приходять його вірші. Його згорьована доля надає їм сили невідпорної і непереможної. Потужність його віршів помножена на скорботу його долі. І даремні
Іван Драч
Народився Василь Стус у 1938 р., на Вінниччині. Солідаризувався з діями опору щонайменше від 1965, коли йому
Позбавлений права навчатися та працювати за фахом філолога, В. Стус не впав у розпач, заробляв собі на хліб будівельником, кочегаром, архівістом, інженером з технічної інформації тощо. Щоправда, на жодній роботі йому не дозволяло втриматися “недремне око” лиховісного КДБ. Та ніщо не могло скорити В. Стуса, який продовжував нерівну боротьбу з радянською системою. В Стус – один із найактивніших діячів дисидентського руху прагнув не конфронтації з владою. Він іще сподівався віднайти шляхи порозуміння між нею та національною свідомістю інтелігенцією, сподівався на гуманізацію тогочасного панівного ладу, що було неможливим. Адже соціалізм, декларуючи привабливі гасла “світлого майбутнього”, насправді утверджувався через репресії. Невдовзі такі ілюзії поета розвіялися.
У ніч із 12 на 13 січня 1972 р. В. Стуса, як і Є Сверстюка, І. Світличного, Ігоря й Ірину Калинців та ін., було заарештовано. 12 вересня комісія з кримінальних справ Київського обласного суду винесла вирок: 5 років концентраційних таборів (Мордовія) та 3 роки поселення (колима, рудник ім. Матросова).. Послідовне обстоювання поетом людської та національної гідності проголошувалося “наклепницькою діяльністю”. Поета судили як кримінального злочинця, що показове для радянського судочинства, свідчення його цинізму. Адже й лірика розглядалася не як мистецтво, а як прояв політики. Інших критеріїв поцінування художньої літератури комуністична система на знала, за традицією вдалася да грубої підміни естетичних критеріїв ідеологічними.
Звільнений наприкінці 1979 р., повернувся до Києва але занепокоєний національною та гуманістичною руїною в Україні, поет знову поринув у боротьбу, вже у складі переслідуваної Гельсінської спілки. Радянська влада не подарувала йому духовної незламності. Новій арешт був неминучим. Це сталось у жовтні 1980 р. Безжальний вирок (10 років таборів особливого режиму та 5 – заслання).
За колючими дротами не вгасала його творча енергія, у неволі він писав свою філософську лірику та активно перекладав твори французьких, німецьких та англійських авторів. Але всі рукописи відбиралися і не завжди поверталися надто пильним табірним начальством. Після однієї з таких злочинних акцій В. Стус висловив своє обурення, за що його кинули в карцер. Тут на знак протесту поет оголосив голодування і в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року зупинилося його мужнє серце. 19 листопада 1989 року його тіло було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.
Колись Шевченко писав про Україну як нашу не свою землю. Мова йшла насамперед про панування чужинців, але, звичайно також і про внутрішнепідпорядкування, про неволю не тільки, сказати б, ззовні, а і зсередини. У В. Стуса ця тема стає провідною. Репертуар гнівно-наболілих закидів, обвинувачень і нищівних окреслень на вдресу “ссавущих і пришелепуватих землячків” здається безмежним. Ось дещо з нього: “феєричні пройди”, “байдужі баляндрасники”, “ревні раби”, “байдужі земляки”, “мала смердюча калабаня, де вітер остраху гуляє”, “запах трутизни”, “душ спресованих мерзлота вічна”, “рід без’язикий” тощо. Образи такої тотальності взагальнюються в образ самої України, зрадженої й зрадливої, моєї й чужої й чужої мені, божевільної “вичужілої вітчини”, “храму, зазналого скверни”, “нестерпної рідної чужини” – України, де нема живих людей –
Горить свіча –
а спробуй відшукай людину
на всю велику Україну,
де навіть під час останнього Страшного суду
покинуть яму з мертвихвсталі,
а ці – ще спатимуть – і далі.
Думка за Україну боліла йому кожним нервом, кожною краплею крові.
Єдиний можливий логічний висновок: “Пора ненависті заходить, потрібен янгол помсти”.
Боже, роплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
лютости всенаученної
нам на всечас відпусти.
Якби це було політичною програмою, можна було б сказати, що вона далеко виходить поза межі легалізму гельсінкських груп. Але В. Стус не політик і не вождь нації, він людина поет, і він широко відкритий і просто протилежним почуттям – мститися, а прощати, не нищити, а покрити омофором любові:
Вертай назад і, добротою хорий,
розтань росою димною між трав.
І навіть:
Прощаю вас, лихі кати мої,
прощаю вас, вже смерті жду
(щоб у тому ж вірші знову бути охопленим гнівом і вигукувати “шалій, шалій, моя ненависте”).
Знайдення себе – це знайдення української людини. Сила В. Стуса не тільки в знайденні і сформулюванні гасел, не тільки в послідовності його невгнутою чесності, але і в конфліктах його емоцій і настроїв, в тому діалозі протилежностей, якими є його поезія, і – в знайденні себе в плетиві протилежностей любові і ненависті, зневаги і захоплення, віри і зневіри.
Чудо перетворення відбувається в тій “грудці болю”, якою став поет, коли він нарешті відчуває
власну смерть живою,
як і загибель самовороттям,
коли він знаходить у собі ж таки свое місце в світі –
Світ – наді мною й піді мною.
А я – під світом і над ним,
коли він відшукує сенс свого життя і життя взагалі в тому, що
жити – то не є долання меж,
а навикання і *самособою
наповнення
*(В. Стус часто розриває слова кінцем рядка. Самособоюнаповнення – в нього одне слово).
Лірика може обирати найрізноманітніші теми, від любовних до політичних, від пейзажних до філософських, її спектр безмежний, але, які б і скільки б тем вона не брала, кінець кінцем вона має лише одну тему – особистість самого поета. Це й робить її лірикою. Найбільше досягнення цієї поезії в схопленні народжуваних емоцій, душевних рухів у процесі їхнього оформлення. Звичайно, В. Стус має свої переконання, і вони тверді й безкомпромісні. Та психологічна суть його поезії в схоплюванні почуттів перед тим як вони скристалізувалися – це висока майстерність, що дається не багатьом поетам, – коли його поетичний зір здатний бачити форму ще не оформленого, а його поетичне слово в найкращих поезіях “Палімпсестів” спроможне знайти мову для цієї форми самого формування. Але концентруючись на плинності свого внутрішнього я, поет тим самим досягає спромоги відтворювати світ, що йому протистоїть, в самій істоті цього світу атрибутів і проявів:
Ряхтить у вогнях *телевежа,
рубінові набризки лих,
за власні виходити межі
ти зможеш, мій любий, як зміг?
*Телевежа – це центр промивання мізків, це знаряддя поневолення індивідуального в людині, її знеособлення. Звідси блимання світла, червоного світла на верхівці вежі стає символом знелюднення людини.
Його поезії властиві переходи поетичних образів один в один. Найелементарніше – метафоричне ототожнення гулагівсько – засланської мережі КГБ з сучасним світом –
Довкола сопки і горби,
каміння, золото і кості.
Гей, земляки, заходьте в гості,
піддані спільної доби.
Складніші, іраціональніші, містичніші, витонченіші інші рядки ототожнень-розрізнень: поет і дружина, що відокремлені тисячами кілометрів і стосами заборон, заходять одне за одне в снах – сни в житті засланця-в’язня – частина його біографії, а в поезії – брама в іншу реальність, де я – я і не я, ти – ти і не ти:
Світ уже не світ. Ти уже не ти.
Україна у В. Стуса – це рай, але рай сплюндрований. Звідси образ України протистоїть образам тюрми-Колими.
Гойдання лип гуде золото-каре,
соснова жалощ, урочистість глиць
і присмеркові розсипи суниць,
і в погані спочили крутояри.
Частіше Україна – конденсація історії, козацька романтика, козацька героїка чумаки і постаті Шевченка й Максимовича:
Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами ходить, а той накликає Москву,
заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни
вже мати не встане – розкинула руки в рову.
Життя і творчість Василя Стуса надзвичайно щільно одне з одним пов’язані, творять своєрідну гармонію. Вони обоє чесні, а це в наші часи дуже багато. Але є між ними істотна різниця. В житті В. Стус ніколи не здавався ворогові і не виявляв вагань. Але ціна цієї прямоти була висока не тільки в сенсі фізичних і психологічних знущань, а і в сенсі внутрішніх конфліктів, які становлять внутрішню суть душевного і духовного життя кожної людини. Поезія В. Стуса – наскрізь людська й людяна, вона повна піднесень і падінь, відчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю і скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу. Перед нами не “живий смолоскип”, а людина. Людина – з великої літери. Ця вірність внутрішній правді, одвертість у визнанні своїх вад і зльотів самі ще не роблять поезії, але вони становлять передумову поетичної творчості, а без них може творитися риторика, але не може поставати справжня поезія.
Використана література:
В. Р. Коломієць “Василь Стус” К. 1990 р.
А. Гатненко “Українське слово” К. 1994 р.
Р. В. Мовчан “Українська література” К. 1998 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Особливості поетичної мови Василя Стуса Василь Стус – один із найбільших українських поетів нашого століття. Це світлий образ людини, що стала символом незламності духу, людської і національної гідності. Це самобутній поет, схильний до філософського заглиблення поетичного слова і водночас – до синтезу глибинних джерел традиційного українського образотворення й поетичної мови XX ст. Поезія Стуса прийшла до нас не так давно […]...
- Особливості поетичної мови В. Стуса Василь Стус як поет невіддільний від свого покоління – покоління В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського. Те ж саме гостре відчуття людського болю і кривд народу, така ж сама потреба поразки й справедливості, характерна для всього покоління поетів-шістдесятників. А звідки ж черпав свої творчі сили, поетичну наснагу юний поет Василь Стус? Безумовно, зразками довершеності стиля, […]...
- Особливості індивідуального стилю Василя Стуса Особливості індивідуального стилю Василя Стуса Василь Стус – це людина високої освіти і великої культури, тож його знання виявляється в багатстві тематики, глибині філософських міркувань і незвичайній різноманітності лексики та фразеології. В самій версифікації в Стуса теж існує різноманітність. Стусова лірика здебільшого коротка, мало в ній нахилу до розповіді, частіше трапляється щось в роді “спомину”, […]...
- Головна тема поезії Василя Стуса Головна тема поезії Василя Стуса Наша Україна має трагічну і незвичайну історію. Прикладів тому можна навести безліч. Один із них: найкращі люди часто сидять за гратами. Одна із таких трагічних доль – доля Василя Стуса. Багато хто порівнює В. Стуса з Т. Шевченком. “Якби було краще життя, я б віршів не писав, а – робив […]...
- Україна в житті і творчості Василя Стуса (1938-1985) Народився в с. Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Навчався в педагогічному інституті м. Сталіне, в аспірантурі інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж життя змінив багато професій: вчителював на Кіровоградщині й Донеччині, працював на шахтах, був будівельником, кочегаром, інженером у конструкторському бюро тощо. У1965 р. був відрахований з аспірантури за виступ протесту […]...
- Мотиви жертовності в поезії Василя Стуса Листопадової неділі 1989 року в рідній українській землі впокоївся вимучений тюрмами й таборами поет Василь Стус. Поруч на Байковому кладовищі було поховано побратимів поета – Олексу Тихого і Юрія Литвина. Вони повернулися в рідну землю, щоб хоча цим запізнілим трагічним поверненням розбудити громадську совість, показати неминучість гіркого каяття за вчинену несправедливість, щоб на мить пригасити […]...
- “Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі” (поезії Василя Стуса) Коли людина хворіє, вона потребує певних ліків, так само, коли ціла нація поставлена у несумісні з нормальним духовним життям умови, вона також потребує певних духовних ліків. Найчастіше такими ліками стає мистецтво, яке підтримує народний дух, передає традиції, сформовані сторіччями, допомагає за будь-яких обставин зберегти ідентифікацію і національну свідомість. Вислів Василя Стуса, який я взяв за […]...
- Життєпис Василя Стуса Василь Стус (1938 – 1985) Василь Семенович Стус – український поет, літературознавець, правозахисник. Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педінституту, вчителював, працював у газеті. 1963р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі […]...
- Образ знедоленої України в творчості Ліни Костенко і Василя Стуса 1. “Загублене покоління” (чому так називають сучасне покоління, із чим це пов’язано, де знайти ті ідеали, на яких виховувалися наші батьки, діди, прадіди; помічник у створенні суспільних орієнтирів – художня література). 2. Література в житті суспільства і людини: А) значення літератури в житті суспільства; Б) вплив літератури на формування характерів молодих людей. 3. Роман у […]...
- Мотиви лірики Василя Стуса Мотиви лірики Василя Стуса Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не писав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть – завжди і скрізь, названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна – […]...
- Інтимна лірика Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших українських поетів. XX століття. Він був людиною, яка сміливо, самозречено боролася за високі ідеали добра, правди, справедливості, гуманізму, за національну гідність і самосвідомість народу. Тому він більше відомий читацькому загалу як поет-борець. Але його перу належать і самобутні, сильні поезії інтимної лірики, більшість із яких були написані […]...
- Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Василь Стус жив у світі, гаслом якого були слова німецького філософа Фрідріха Ніцше “Бог мертвий”. Український поет описує цю світоглядну катастрофу в такий спосіб: Немає Господа на цій землі: Не стерпів Бог, з-перед очей тікає, Аби не бачити нелюдських кривд, Диявольських тортур і окрутенства. Новий бог “почвар і люті” […]...
- Мужня муза Василя Стуса Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя Своїм стражденним і незлим обличчям. В. Стус Василь Семенович Стус… Це ім’я довго замовчувалося: непотрібне воно було владі. Трагедія В. Стуса – один із тисяч кривавих злочинів сталінізму в його брежнєвських формах. Увесь творчий доробок письменника присвячений Україні. Любов до неї у […]...
- “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, […]...
- Шлях на Голгофу (про долю Василя Стуса) Скільки людей розумних, хороших загублено! Так уже воно повелося у нас: за життя – хула, після смерті – хвала і навіть поховання останків на Байковому кладовищі… Високий на зріст, худорлявий, струнка тверда постава, рішучі колючі очі з-під густих нахмурених брів, різкий цілеспрямований профіль, гострий, допитливий розум, безмежна закоханість у рідне слово, бентежна тривога за його […]...
- Філософічність у творах Василя Стуса І. Василь Стус – поет лірико-філософського складу. (Філософічність його поезії виявляється не на рівні теоретизування, а є власністю світовідчування, світобачення. “Один з найкращих друзів – Сковорода”, – так напівжартома написав В. Стус 1969 року. Сковородинівське “пізнай самого себе і через себе – світ” глибоко й органічно увійде в Стусову поезію, визначивши сенс його життя і […]...
- Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса) Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус […]...
- Подвиг Василя Стуса Подвиг Василя Стуса Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині с. Рахнівка Гайсинсь кого району. Дитинство і юність на Донбасі. Після закінчення філологічного факультету Донецького (тоді ще Сталінського) педінституту вчителював, відбув армію, працював у газеті. 1959 р. в “Літературній газеті” було надруковано добірку його поезій з напутнім словом Андрія Малишка. 1963 р. вступив до […]...
- Новаторство поезії Василя Стуса Василь Стус… Це ім’я викликає подив, бо життя його було коротке, але яскраве. Доля – трагічна. Творчість – національна гордість, бо є духовним надбанням. В чому ж його сила і своєрідність таланту?! Так, саме таланту XX століття. Його поправу можна назвати Людиною з великою букви, бо вболівав за свій народ, переживав із ним печалі і […]...
- Громадянський подвиг Василя Стуса Після Шевченка, мабуть, не знала Україна такого поета з такою чесною та відкритою громадянською позицією, яким був Василь Стус. Він з’явився в той період, коли особливо гостро стала проблема вибору перед кожним інтелігентом: або ти граєш за правилами, продиктованими системою, і вчасно отримуєш свою “пайку” у вигляді заробітної платні, або свідомо кажеш “ні” і висловлюєш […]...
- Короткий літопис життя і творчості Василя Стуса КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ 6 січня 1938 В родині Семена Дем’яновича та Їлини Яківни Стусів у с. Рахнівка Вінницької області народилася четверта дитина – син Василько. 1939 Батьки Василя Стуса переїздять на Донбас у м. Сталіно (тепер Донецьк), працюють на хімзаводі. 1944 Шестирічний Василько йде до 1-го класу. 1954 Закінчивши із срібною медаллю школу, […]...
- Наше життя – театр абсурду (за творами Василя Стуса) Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло розуміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями (і це добре розумів Стус!) ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть В демократії. Чолом мудрого, далекоглядного і відчайдушного українця Василь Стус […]...
- Біографія російською мовою Василя Стуса В. Стус – герой Украины Новое поколение свободных украинцев всегда будет в неоплаченном долгу перед теми, кто отстаивал права и свободы своих сограждан, и теми, кто отдал свою жизнь за независимость Родины. Этот тезис из политической программы нынешнего президента Украины Виктора Ющенко взяло на вооружение так называемое “оранжевое правительство”. По официальной информации, глава украинского государства […]...
- Схожість долі Василя Стуса і Тараса Шевченко Схожість долі Василя Стуса і Тараса Шевченко Українська поезія тісно пов’язана з життям нашого багатостраждального народу. Така вже доля України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 38 років – П. Грабовському, 42 – Лесі Українці, 47 – Тарасові Шевченко та Василю Стусу. Із 47 років життя в обох поетів вкрадено роки, які провели […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… (за творчістю Василя Стуса) “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні… ” (за творчістю Василя Стуса) Людям краще щоб було Жити, Попід косами лягло Жито. / В. Сосюра / Минають століття, держави зникають і народжуються нові. та вічно живуть народи. І навіки залишаються в народній пам’яті ті, кому Батьківщина, рідна мова та вільна думка були дорожчими […]...
- Характеристика творчого шляху Василя Стуса Збірки віршів: “Круговерть” (1965), ” Зимові дерева ” (1965), “Веселий цвинтар” (1971), “Час творчості” (1972), “Палімп – сести” (1986). Збірка ” Зимові дерева ” побачила світ за кордоном, у Брюсселі. Наступну збірку поет називає “Веселий цвинтар”, у якій посилюються гротескові мотиви, що зумовлюється погіршенням громадського й творчого становища поета, а також духовною й політичною ситуацією […]...
- Мотиви лірики В. Стуса Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він прийшов у літературу в кінці 50-х – на початку 60-х років, коли зміни в житті країни, пов’язані з викриттям культу особи Сталіна, привели до вибухових змін у мистецтві, літературі і, насамперед, – у поезії як роді літератури. Василь Стус – поет ліричного […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...
- Життя та творчість Василя Стуса ВАСИЛЬ СТУС (1938-1985) Псевдонім – Василь Петрик. Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінничині в с. Рахнівка Гайсинського району в сім’ї Семена Дем’яновича та Їлини Яківни Стусів. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів. Протягом 1944-1954 […]...
- Життєві переконання В. Стуса: “Довіку не буде із мене раба… “ Надія Світлична так написала про Василя Стуса: “Є трагедія народу, і Василь Стус – символ цієї трагедії”. Ці глибокі і сповнені розпачі слова дуже вразили мене. Насправді, життя В. Стуса було суцільною боротьбою: боротьбою за людську гідність, за власні погляди, за право на творчість та за просте, на перший погляд, право жити за власним розсудом. […]...
- Ціна патріотизму – смерть в ім’я народу України. Огляд творчості В. Стуса Кожен вірш В. Стуса – це крик серця, що б’ється пораненим птахом у грудях поета. Його душа не в змозі миритися з несправедливістю, а уста не мовчать: вони говорять мовою палких віршів. Не злякали вірного сина України ні заслання, ні гулагівські табори. Із сорока семи років життя В. Стус двадцять три провів у неволі, але […]...
- Вірш В. Стуса “Сто років, як сконала Січ” Василь Стус належить до плеяди письменників, які у своїй творчості відстоювали демократичні традиції, твори яких сповнені любові до України. В. Стуса хвилювали проблеми тривоги за знелюднення людини, за долю української історії і культури. Поет боровся за національне відродження, за державність, за оновлення суспільства і за це був заарештований і засуджений, але самозречено і відважно відстоював […]...
- Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він широко відомий в Україні та за її межами. Поет вражає своєю відвагою і самозреченням, стійкістю і незламністю, з якими він виступав за високі ідеали добра і справедливості. Навіть у неволі він свято вірив у національне […]...
- Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
- Біографія Василя Стуса ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ СТУС 6.1.1938 – 4.9.1985 Поетична спадщина видатного українського поета Василя Стуса закономірно увійшла в український літературний процес. Його поетичне слово “позначене своєрідним сплавом інтелектуалізму з ліризмом, медитативністю, оригінальним філософським осмисленням буття, нелегким для розуміння, тим паче, що поет часто відходить від усталених канонів образотворення, сміливо формує слова й поняття так, що звична логіка […]...
- Туга за рідним краєм у поетичних творах В. Стуса (1 варіант) З далекої Колими линуло до нас слово Василя Стуса, поета забутого, розіп’ятого, але незломленого. Ця людина жила заради рідної землі, безмежно вірила їй, хоча підлабузники, що мали у той час владу в своїх руках, намагались будь що позбутися чесних речей вірного патріота. Тому і довелося йому більшість свого життя – двадцять три роки з призначених […]...
- Сад поетичної творчості Максима Рильського (1895-1964) Народився в Києві в шляхетній родині етнографа, ученого. Навчався у приватній гімназії, у 1915 р. став студентом Київського університету, але змушений був припинити навчання, коли розпочалася громадянська війна. Учителював у селах Житомирщини, займався самоосвітою. Увійшов до літературного угруповання неокласиків. У 30-х pp. зазнав переслідувань, був змушений змінити напрямок творчості і прославляти існуючий режим. Був […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (3 варіант) “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але тема любові до рідного краю, […]...
- Туга за рідним краєм у поетичних творах В. Стуса (3 варіант) Забутий, скований путами неправди, він жив, мріючи про рідну землю – знедолену, закуту в кайдани. Таку, як був він сам. І крізь колимські морози линула його душа до рідної України, яка завжди ввижалася йому ненькою, та на той час була мачухою. Хто “він”? Він – Василь Стус, поет-патріот, який витримав усі незгоди життя заради щастя […]...
- Життєвий подвиг В. Стуса Є в нашого народу улюбленці, яких він носить у серці, до яких звертається в скруті. Здебільшого це не воїни, не герої. Ім’я їм – легіон. Професія – мученики. Люди не забувають тих, хто життя віддав за други своя. Може, тому ім’я Василя Стуса повернулося до українців не тільки як ім’я поета, а як ім’я людини, […]...
Твір патріотичні мотиви у творчості т шевченка.