Пантелеймон Куліш – Степ опівідні

Related posts:

1. Степ опівідні – Куліш Пантелеймон Спокойно небо голубое. Никитин Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Під сонцем степ, козацьке дике поле, Огнем переливається-жахтить. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі, І в прозирній золоченій імлі Даль степова мов тоне-поринає. Понад травою стиха жар німий, Переливаючись, пливе високо! Розтоплюється воздух осяйний, Тіснить у грудях дух і сліпить око. […]...
2. Пантелеймон Куліш – До кобзи ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ДО КОБЗИ Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить… Шевченко Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє ще не спідлене серце Важко заб’ється, до серця озветься, Як на бандурі струна до струни. Хто не здоліє озватись ділами, Хай обізветься німими […]...
3. Пантелеймон Куліш – Заворожена криниця ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ Вертоград моей сестры… Пушкин У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кинамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю, Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі […]...
4. Пантелеймон Куліш – Рідне слово ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ РІДНЕ СЛОВО Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням […]...
5. Пантелеймон Куліш – Святиня Пантелеймон Куліш Святиня Мовчки струни на бандурі Я перебираю. Заспівав би я до тебе – Голос замирає. Не почуєш мого слова Серцем молоденьким,- Квітчаною головою Схилися до неньки. “Пести мене, моя нене, Як малу дитину, Я твойого, нене, лона Довіку не кину”. – “Ой покинеш, моя доню, Далебі, покинеш, У чужий край, в чужі люде […]...
6. До кобзи – Куліш Пантелеймон Кругом тіснота і неволя, Народ закований мовчить… Шевченко Кобзо, моя непорочна утіхо! Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, Голосом правди святої дзвони, Нашу тісноту гірку спом’яни. Може, чиє ще не спідлене серце Важко заб’ється, до серця озветься, Як на бандурі струна до струни. Хто не здоліє озватись ділами, Хай обізветься німими сльозами; Ти ж своє […]...
7. Пантелеймон Куліш – Циган ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ЦИГАН (Уривок з казки) Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прогіркий п’яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина – він і її туди ж пре! А жінка з дітьми, голі й босі, пропадають без хліба. Танцюють-танцюють […]...
8. Пантелеймон Куліш – вірний послідовник Т. Шевченка Після смерті Т. Шевченка літературний процес в Україні очолив Пантелеймон Куліш. Про своє перебування у тіні за часів Кобзаря-Куліш написав у поезії “До братів на Україну”: . Ой, мовчав я, браття, Словом не озвався, Поки батько український Піснею впивався. Хоч мовчав устами, Співав я душею, Та боявся з ним різнити Кобзою своєю… Коли ж замовкло […]...
9. Пантелеймон Куліш – Орися (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Орися (СКОРОЧЕНО) Була в сотника Таволги дочка Орися. Така гарна була, що краща і над ясную зорю в погоду, краща й над місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. І знали її далеко, по всій Україні. Було, кому […]...
10. Пантелеймон Куліш – Орися Пантелеймон Олександрович Куліш Орися I Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. Отже, хто бачив дочку покойного сотника Таволги, той би сказав, може, що вона краща й над ясную зорю в погоду, краща й над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в […]...
11. Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися […]...
12. Пантелеймон Куліш – Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення) Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних. Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був […]...
13. Пантелеймон Куліш – Заворожена криниця (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш Заворожена криниця (Критика, коментарі до твору, пояснення) Вертоград моей сестры… (Пушкин) У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю. Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли […]...
14. Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили […]...
15. Пантелеймон Куліш перекладач Пантелеймон Куліш – всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді […]...
16. Пантелеймон Куліш – Біографія (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш (1819-1897) А Втор першої фонетичної абетки для української мови Народився 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка “Циган”, яку він витворив із почутої від матері народної казки. З кінця 1830-х років Куліш – слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду […]...
17. Пантелеймон Куліш – Слово над гробом Шевченка Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому одному одкрилася. А все ж ми через його маємо велике й дороге нам право – оглашати рідним українським словом сю далеку землю. Такий поет, як Шевченко, не одним українцям рідний. Де б він […]...
18. Пантелеймон Куліш – Байда, князь Вишневецький Пантелеймон Олександрович Куліш Байда, князь Вишневецький (Драма, 1553 – 1564) ДІЙОВІ ОСОБИ: Байда, князь Дмитрій Вишневецький. Тульчинський Самійло, його чура, а потім побратим. Дворяне-побратими. Посел Московський. Посел Турецький. Панцерний боярин. Козаки-нетяги. Козаки-дуки. Радько Гузир, на прізвище Турецький Святий. Хома Пиндюр, на прізвище Плахта. Ганжа Андибер, гетьман Запорозький. Костир, безрукий козак-характерник. Козаки-січовики, козаки-зимовчаки, козацькі чури, громадські […]...
19. Орися (скорочено) – Куліш Пантелеймон Була в сотника Таволги дочка Орися. Така гарна була, що краща і над ясную зорю в погоду, краща й над місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіра в діброві, і мак у городі. І знали її далеко, по всій Україні. Було, кому з молодого козацтва чи […]...
20. Пантелеймон Куліш – Січові гості ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ СІЧОВІ ГОСТІ (Споминки старого діда) Еге, добродію! сидимо оце ми з вами на пасіці – ні гадки!.. Божа бджола гуде, кругом гречки біліють… а колись гули кругом мене не такі бджоли: козики гули, небожата, да ще не гетьманці – сама січова воля, добродію… Переїв я всякого хліба: помагав і панам панувати, помагав навпослі […]...
21. Пантелеймон Куліш – До рідного народу (Критика, коментарі до твору, пояснення) Пантелеймон Куліш До рідного народу (Критика, коментарі до твору, пояснення) До рідного народу, подаючи йому український переклад Шекспірових творів Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Предків наших, тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину! Оттака-то слава наша. Слава України! Шевченко Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах […]...
22. Заспів – Куліш Пантелеймон Удосвіта встав я… темно ще надворі… Де-не-де по хатах ясне світло сяє, Сяє ясне світло, як на небі зорі… Дивуюсь, радію, у серця питаю: “Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?” “Ой скоро світ буде, Прокинуться люде, У всяке віконце Засіяє сонце… “ Ой ударю ж зразу У струни живії: Прокиньтесь, вставайте, Старії й малії! […]...
23. Пантелеймон Куліш – Гордовита пара ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ ГОРДОВИТА ПАРА (Бабусине оповідання) І Снігом віконечко наше забило… Завірюха… Як то нашим тепер серед шляху? Ростіть скорійш, хлоп’ята, на підмогу татусеві. І матері нема щось довго з річки. Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… А як я осталась на світі малою сиротиною – всякої нужди дознала. Яка […]...
24. Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка Маруся Богуславка – легендарна українська героїня 16-го або 17-го сторіччя. Подібно до Роксолани Лісовської, Марусю захопили турки і додали до гарему турецького султана. Знаменита козацька дума цього періоду повідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає її з ключами від його замку (і темниці). Вона використовує можливість звільнити групу українських […]...
25. Пантелеймон Куліш – Гульвіса Ой ішов я до дівчини – Од воріт вернувся: Піду лучче до шинкарки Горілки нап’юся! Нехай добрі люде славлять, Що в шинку ночую, – Що за тиждень загорюю – За ніч прогайную. Лучче мені од громади Наругу приймати, Аніж собі вольні руки Навіки зв’язати. Твою чари, дівчинонько, Я по людях знаю: Тому щастю, тому раю […]...
26. Пантелеймон Куліш – життєвий та творчий шлях Реферат на тему: Пантелеймон Куліш – життєвий та творчий шлях Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно обдарованими, зробили величезний внесок у розвиток української культури, літератури, мистецтва, мови, науки. Він був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем, з багатьох європейських мов, ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом, дуже багато зробив як видавець, громадський діяч. […]...
27. Куліш Пантелеймон – Біографія П. Куліш в молоді роки, з малюнка самого Куліша Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повітуЧернігівської губернії (тепер – Шосткинський район Сумської області). Був дитиною від другого шлюбу заможного хлібороба Олександра Андрійовича, що походив зі старовинного старшинського козацького роду, і доньки козацького сотника […]...
28. Заворожена криниця – Куліш Пантелеймон Вертоград моей сестры… Пушкин У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кинамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю, Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі дзвони. Серед саду-винограду В […]...
29. Пантелеймон Куліш – Хуторна поезія Куліш П. Хуторна поезія. – Львів, 1882 Зміст: Историчне оповідання До кобзи Рідне слово На двадцяті роковини великого похорону Слово правди Пророк Псалтирня псальма До старої баби Компромис ляхам До Шекспира До рідного народу Ода с Тарасової гори Вариація первої Давидовоі псальми Нові жиди На сповіді Ключ розуміння Гимн єдиному Цареві Гимн єдиній Цариці До […]...
30. Мозолевський Борис – Я встав серед ночі і вийшов у степ Я встав серед ночі і вийшов у степ, У скошене царство моє опівнічне, Де місяць над стернями наче затерп І лив у пітьму своє світло магічне. Воно колихалось, густе, як меди, Таке золоте і терпке, аж зелене, Що можна було розпізнати сліди Усіх, що ходили цим степом до мене. Озвався бугай – покотилась луна, Поволі […]...
31. Пантелеймон Куліш – Магомет і Хадиза Видавництво: Львів, друкарня Кароля Будвейєра. Рік: 1883. Кількість сторінок: 46. “Магомет і Хадиза” – поема Пантелеймона Куліша. Вперше надрукована окремим виданням у 1883 році у Львові. Автограф до наших днів не дійшов. Куліш згадує про публікацію поеми в листі до свого близького знайомого, фізика і теолога Івана Пулюя від 9 квітня 1883 р.: “Я печатаю […]...
32. Пантелеймон Куліш – До рідного народу ДО РІДНОГО НАРОДУ… Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць і розбишак великих. Єдиний скарб у тебе – рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства. О варваре! Покинь тріумфувати Та зчервоній […]...
33. Рідне слово – Куліш Пантелеймон Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням На перелюб люду. Радували, […]...
34. Мозолевський Борис – Скіфський степ Коров’як на могилі і тирса. Над могилою небо як дзвін. Щирим золотом степ цей світився, Казанами і чашами цвів. Здавна тут не любили халтури Ні в пророцтвах, ні в справах земних Мчали степом підпалені хури З брехунами-жерцями на них. Тут кипіла кривава робота, Коли обрій війною горів. І на горло карала голота За підступність і […]...
35. Критика “Чорна Рада” Пантелеймон Куліш В історію української літератури Пантелеймон Куліш увійшов насамперед як автор Першого українського історичного роману ” Чорна Рада ” . За словами автора, у “Чорній раді” він виконав “завдання, яке до цих пір не посмів поставити перед собою жоден українець, а саме: написати рідною мовою історичний роман”. Сюжет “Чорної ради” Взято з історії. Він грунтується на […]...
36. Заворожена криниця (скорочено) – Куліш Пантелеймон Вертоград моей сестры… (Пушкин) У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в божім раю. Що на Тигрі да Євфраті, Зорями в траві зоряють, Тонуть-плавлють в ароматі. Там гранати наливнії, Солодощів дивних повні… Гудуть бджоли золотії, Мов з Едему тихі дзвони. Серед саду-винограду В […]...
37. Пантелеймон Куліш – до Тараса за річку Ахерон Недоспів твій доспівую, мій брате… Насліддє дороге, клейнодами багате, Лишив єси мені в твоїй тридцятиструнній, В твоїй поезії високій, многодумній, Дуброві запашній, широкошумній. Тарасе! попроси там Аполлона, Нехай зупинить він легкий каюк Харона, Щоб довго не возив на той бік Ахерона Народу без путя, без честі і закона. Що з вовчого на світ приходить лона. […]...
38. Пантелеймон Куліш – до Шевченка O pie? ni gminna! ty stoisz na stra? y Narodowego pami? tek ko? cio? a, Z archanielskiemi skrzyd? ami i g? osem Tu czasem miewasz i bro? archanio? a. Mickiewicz Тарасе, спогадай, як ти за нами Хотів летіть у вирій по морозу, Де вольна мати з вольними синами І дочками пахучу щипле розу, Любові цвіт, […]...
39. Троє схотінок (скорочено) – Куліш Пантелеймон Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних. Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був веселий в серці сміх Серед моїх книжок, моїх палатів […]...
40. Пантелеймон Куліш (пошукова / курсова робота) Пошукова робота На тему: ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819 – 1897) Пантелеймон Олександрович Куліш – український буржуазно-ліберальний письменник, багатогранна діяльність якого (як поета і прозаїка, фольклориста і етнографа, перекладача і критика, редактора і видавця) охоплює кілька десятиліть. Почавши як ліберал, настроєний проти царизму і кріпацтва, він поступово скочувався на буржуазно-націоналістичні позиції, особливо в останні десятиліття свого життя. […]...