Поезія – Малишко Андрій



Її не купиш цвітом провесен,
Ані горлянкою, ні чином.
Поезія – це діло совісне,
Не грайся нею безпричинно.

Така собі, не знає старості
І на чолі не ставить дати,
Із чорним попелом і паростю
Стоїть одвічно біля хати.

І не легкими переливами –
Важкою кров’ю серце крушить,
Сяйне крилом своїм малиновим,
А чи обніме, чи задушить.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Поєдинок людини і вовка жага до життя.
Ви зараз читаєте: Поезія – Малишко Андрій