Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу… – Малишко Андрій



Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу,
В снах узаконив, пізнав з поцілунку,
Кликну: – Прийди! – І прийдеш неминуче
Крикну: – Рятуй! – І воскресну в рятунку

Що в твоїм імені є чарівниче:
Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба?
Зірка твоє освітила обличчя
І потемніла – світить не змогла-бо.

Як ти співала в нашій частині,
Очі ясніли, як сині роси,
Знявши пілотку і шинельчину,
Рідна, далека, золотокоса!

Віють вітри перехресні й зустрічні,
Де ми любились,- до саду й до хати.
Є своя радість на віки вічні
В тім, щоб надіятись і виглядати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мій друг розповідь.
Ви зараз читаєте: Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу… – Малишко Андрій