Прометей – символічний образ нескореного народу (за поемою Т. Шевченка “Кавказ”)



Постать Т. Шевченка, його справді подвижницьке життя гідні подиву, пошани і вдячності. Його слово переходило державні кордони, бо мало найвищу візу – візу генія. Слово Шевченка від початку до кінця написане любов’ю до всіх народів, до всіх людей на Землі.

Викриттям жорстокої колонізаторської політики Росії і закликом до повалення царизму сповнена поема Т. Шевченка “Кавказ”, написана у формі революційно-викривального ліричного монологу.

Утворі поет підносить дві взаємозв’язані образні теми – розвінчування загарбницької

політики царського самодержавства і уславлення волелюбного духу народів Кавказу й усіх народів світу.

Поема починається похмурим пейзажем гір, засіяних людським горем. За цим народнопоетичним метафоричним образом засіяння горя і сліз поет у контрастах подає символічні образи зажерливого орла і невмирущого Прометея:

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

И серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, – Воно знову оживає І сміється знову.

Безперечно, образ Прометея – символ народної сили, що не вмирає, образ орла – символ російського самодержавства,

що веде загарбницьку війну. Власне, з цих двох символів і розвиваються дві взаємопов’язані й протиставлювані теми. Кожний з образів яскраво вимальовується через протиставлення один одному, зокрема, жорстокість одного (орла) і живучість іншого (Прометея).

Переосмислення власної назви Прометей – імені міфологічного героя – бога-борця,- поет веде далі: через приховане порівняння з’єднує єдиним поетичним смислом зі словами “душа наша”, “воля”, а в кінці вступної частини зі словом “Бог” як визначення найвищої народної справедливості, що образно формулюють духовний світ народу. Отже, у власній назві Прометей здійснюється узагальнення сили волелюбного народного духу, який протиставляється безсиллю царя і царизму.

І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави Бога, Великого Бога.

Натхненно і непереможно звучать слова поета: “Не вмирає душа наша, не вмирає воля”. Звернімо увагу на епітет “наша”. Поет тут говорить про всі поневолені народи Росії, від імені всіх трудящих він висловлює свій гнів і ненависть до царизму і цим підкреслює спільність долі всіх трудящих: Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить.

І все ж поет вірить, що справедливість восторжествує:

Встане правда! Встане воля!

Метафоричними образами поет викриває загарбницьку політику царизму:

Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

Щоб висловити невимовне горе і страждання народу, поет використовує гіперболічний образ сліз, крові:

А сльоз, а крові?

Не ріки – море розлилось!

Поет вірить у перемогу горців, тому проголошує:

Борітеся – поборете!

Слово поета сповнене пристрасної оповіді про те, що діялося на Кавказі.

У наш час Росія продовжує політику “наведення конституційного порядку”, залучаючи до ганебної справи свою армію. Черговою жертвою такого “порядку” стала Чечня… Народи відстоюють свою незалежність. А сині гори так і залишилися нескореними понині…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Слово о полку игоревим зразок давньої україни.
Ви зараз читаєте: Прометей – символічний образ нескореного народу (за поемою Т. Шевченка “Кавказ”)