Самототожність (самтожність) письменника



Самототожність (самтожність) письменника – теоретико-методологічне поняття, підпорядковане ідентичному прочитанню й тлумаченню літературно-художньої творчості й твору в єдності з їх автором. Йдеться про пізнання неповторно-індивідуального закону творчості письменника, де принципи, вироблені чи осягнені, “вгадані” талантом через відповідний соціальний та естетичний досвід протягом свого літературного шляху, реалізовані з більшою чи меншою повнотою в цілому творчому доробкові. Концептуальна спрямованість поняття С. п. – обстоювання

таланту як вищої гуманітарної цінності з його правом на власну іманентну самореалізацію, “законотворчість”, захист і розуміння національної її специфіки. С. п. можна ще назвати аналізом творчості, синтезованим творчою індивідуальністю. Розкривається вона у певних, притаманних тільки цьому письменникові домінантах – у “генеральній” ідеї чи ідеях творчості; в етичному її базисі, включаючи сюди й авторську моральність; у відповідному матеріалі, передусім у текстах творів; у стилі (естетична природа). Поняття “С. п.” розрізняє розуміння домінант самим письменником й інтерпретацію їх у критиці та літературознавстві.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Новаторський характер п'єси наталка полтавка.
Ви зараз читаєте: Самототожність (самтожність) письменника
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.