Смішне і страшне в оповіданні Антона Чехова “Хамелеон”
Смішне починається у цьому оповіданні відразу: серед літа, у спеку, поліцейський наглядач Очумелов крокує містом, базаром, у шинелі, за ним – городовий з решетом конфіскованого агрусу. Все це викликає у нас зримі образи: безлюдне місто, що вимерло від спеки, пусті магазини, двері яких схожі на голодні пащі.
Пожвавлення настає з появою ще однієї дійової особи – з’являється майстер Хрюкін у ситцевій накрохмаленій сорочці та розстебнутій жилетці. Так одяг відразу розповідає про своїх господарів – шинель одягнуто у спеку, дешева сорочка з ситцю, але накрохмалена, щоб “показать” себе.
Його кусає собака, і Хрюкін радіє можливості отримати з невідомого власника компенсацію. Особливий гумористичний ефект викликає суперечність у мові Хрюкіна: то він стверджує, що “нині всі рівні”, але одразу, буквально не переводячи подиху, з погрозою повідомляє: “у мене у самого брат у жандармах”. Те, що відбувається на площі, є випробуванням для Очумелова: треба прийняти рішення про собаку, який покусав Хрюкіна. А він до такого “екзамену” не готовий, все залежить від
Аналіз поеми катерина.