Таня Гелетюк – дві вічності

Related posts:

1. Таня Гелетюк – Я заговорю бистрі води А з перлин зберу любов, Сплету шовковими нитками. І візерунки золоті Повишиваю вмілими стібками. На білім-білім полотні Засяє ясно вмите сонце, І зацвіте у полі мак Й лілеї в мами під віконцем. Запахне рута і полин, Терпка калина запалає, І при вечірній при зорі Десь журно коник заспіває. Упадуть зорі у сади В пахучі жовті […]...
2. Таня Гелетюк – Моя залежність Ти моя невипита отрута, Що повільно всмоктується в кров, Ти моя кінечна вбивча доза Щохвилини необхідна… знов і знов… Ти моя залежність для спасіння, Ти умова гарантуюча життя, Ти така близька мені людина, Запізніле долі каяття… Ти моя невичерпана ніжність, Ти спонтанна мрія ледь жива, Ти холодна закодована надія, Що вмирає довше, ніж слова…...
3. Таня Гелетюк – У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов, Біле тіло втопає у світлі рожевого ранку. Я хотіла тобі заспівати мелодію білих лугів, Але пісню свою загубила в прозорім серпанку… Розцвіла б у твоєму безмежнім саду Полохливою ніжною квіткою. Ти вдихав би мене кожний день, кожну мить, А я б просто була невидимкою. А, можливо, я б […]...
4. Таня Гелетюк – Забути тебе Забути тебе – означає зректися. Як Бога, як сонця, як всього буття. Забути тебе означає умерти… Згорнути у прірву гірке каяття. Забути тебе – розучитись творити, Незрячою стати, пришвидшить кінець. Забути тебе – це навік розлюбити, Вдягнути на руки шиповий вінець. А як тоді далі? куди я подамся Куди я подінусь, що буду робить?… Забути […]...
5. Таня Гелетюк – Непроханий гість Непроханий гість ти в моєму житті!.. Як вітер влетів у прочинені двері, Порушив мій спокій і тишу мою, Сполохавши струни завмерлі. Ти вірвався пекучим теплом, Ароматом весняних конвалій, І нестримним потоком дощів, Заховавши відлуння реалій. І фіалковим медом лугів, Яблуневим солодким медом… Ти поїв мої спраглі вуста Під блакитним бездонним небом. Барвінкові духмяні слова І […]...
6. Таня Гелетюк – Я навіки твоя Далекі зорі в небі мерехтіли, Про щось шепталися жита, Вони стояли під вербою і мовчали, А поруч тріпотіла пустота. Вона торсала їх за юні плечі, Шептала їй нервово: “Йде біда… Ще не одна із твого ока Впаде непрохана сльоза. Не раз, дівчинонько, заплачеш, Не раз косу ти розплетеш, Не раз отут, на цьому місці Сумної […]...
7. Таня Гелетюк – Святий Миколай За віконцем сніжок пролітає, Летить з неба і падає вниз, І на сяйві ліхтарика жовтого Появляється й губиться вмить. Тихо-тихо усюди на вулиці, Чути ночі дихання чітке, А ще чути, як стукає серце Таке тепле, дитяче, ясне… Загорнулось малятко у ковдру Й бачить сонячні, радісні сни. І чекає долі щасливої, І казковий див від зими. […]...
8. Таня Гелетюк – Зима Срібний ліс, і замерзла ріка, І сріблинки від інею білі – Це морозна і сніжна зима Принесла у наш край заметілі. Спить берізка, укутавшись міцно У пухнасті зимові сніги. Вона, сонна, легенько стріпнулась, Щоб не втратить своєї краси. Зимнє сонечко світить привітно, Щиро хоче зігріти усіх, А десь там, у саду на горбочку, Чути радісний-радісний […]...
9. Таня Гелетюк – Іду Іду алеєю по шурхотливім листі, Іду в туманну далечінь… Стоїть калина у червоному намисті, А я дивлюся в неба голубінь. І знову ти мені ввижаєшся, В мої думки, до мене повертаєшся. І ніби простягаєш руки, І ніби вже не хоч розлуки. Та чайка в небі прокричала, Щоб тебе я не чекала, Що треба все забути, […]...
10. Таня Гелетюк – Прощання Я креслю все, усе ламаю, Я палю тихо всі мости, Так буде краще, я гадаю, За все прошу мене прости. Я просто йду, тебе лишаю, Сторінку лиш перегортаю Свого життя, своєї долі… Прости, що я завдала болю. Іди і ти в життя сміливо! Живи, люби і будь щасливий. Мені шкода, що все так сталось, Що […]...
11. Таня Гелетюк – де тебе, мамо, шукать? – Мамо, матусечко рідна, Де тебе, люба, шукать? Я тебе хочу побачить, Скільки всього розказать… … Знову шум, знову гам, Знову крики лунають, Там, на кухні в диму, Де про щось розмовляють. На столі попільничка І пляшки від вина… Тут сидить чиясь мама І сидить не одна. Поруч друзі веселі, Вірні й п’яні дружки Розливають […]...
12. Таня Гелетюк – Я – чайка Я – чайка. Біла. Мовчазна. Я ще не вмію, але хочу так літати. Я ще не бачила землі, Але так прагну небо розсікати. Я ще не слухала людей, А так багато хочу їм сказати. Я ще не вірила йому, Але вже встигла сильно покохати. Так вабить світ і гріє день І вітер хвилями гойдає, І […]...
13. Таня Гелетюк – Така його доля Пам’яті А. Я. Чумака, який поїхав на заробітки п’ятнадцять років тому і досі не подає про себе жодної звістки, якого так і не дочекались батьки, відійшовши у вічність, присвячую Народила мати сина, Переповивала. Подивилась, посміхнулась Та й заколисала. Колисаючи співала, І линули мрії, Тихі, добрі сподівання, Радісні надії: – Стихни в полі, хуртовино, Вітре, лягай […]...
14. Таня Гелетюк – Я хочу Я хочу бути твоїм сном, Прозорим маревом за вікном. Морським солоним бризом, Нездійсненним вічним капризом. Я хочу бути сонцем на вершечку лісу, Щоб світити тобі крізь завісу. Щоб торкатись до тебе поглядом, Цілувати весняним подихом. Я буду грозою літньою, Я буду струною самітньою… Упаду на траву краплинкою, Затремчу на вікні сльозинкою. Зацвіту я трояндою білою, […]...
15. Таня Гелетюк – Вовчиця В мертвій тиші, в забутім краю, У тайзі непривітній, жорстокій, Пролунало тривожне “а-у-у-у… “ І зірвалось на ноті високій. Блідий місяць, немов побліднішав, Розгубившись, розсипав зірки, Й, щоб не чути благального крику, Заховався за берег ріки. То вовчиця свій голос подала… Все на небо дивилась сумна, Відтепер серед лісу глухого Вона буде навіки одна… Її […]...
16. Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
17. Таня Гелетюк – Провал Увінчався твій успіх провалом, Потух лівий прожектор – кінець! Ти стоїш за кулісами долі Й поправляєш колючий вінець. Ти так прагнув овацій і слави, А навіщо, напевно, й не знав… Ти шукав нове місце під сонцем, А натомість утратив, що мав!...
18. Таня Гелетюк – Тобі Тобі я вдячна за любов, Якою жила і творила. Й тобі я вдячна за брехню, Яка мене колись “убила”. За щирість вдячна, за повагу, За те, що приділяв увагу. За те, що часом ображав, За те, що трохи зневажав. За те, що ти мене “розбив”, За те, що сильною зробив!...
19. Таня Гелетюк – Мамі Зацвіла калина білим цвітом, Зацвіла весна в моїм краю І уже із ранку тишу будять Трелі соловейка у гаю. Одягнулася земля в шатро зелене І бузком запахло звідусіль, Бо легенький вітерець розвіяв Ароматів білу заметіль. Я іду дорогою додому, Рідна хата вже видніється мені І сумна матусина усмішка, І ласкаві руки золоті… Очі мами сповнені […]...
20. Таня Гелетюк – Сліпці Лежить калина мертва на снігу, Червоні ягоди на білім полотні. Вона від болю вмерла, почорнівши, Як умирають люди у житті… Байдужий день дихнув морозом Колючим, чорним, кам’яним, Повіяв вітер, застогнавши, Тривожним голосом німим. А дикий біль, шалений і холодний Вражає серце, роздирає на шматки, І розлітаються врізнобіч Лиш закривавлені скалки… І капотять гарячі сльози Дрібним […]...
21. Таня Гелетюк – доля Крик малятка, крик дитини, Крик маленької людини. – Гарна новина у нас, Мамо, донечка у вас. Але мама не радіє, Навіть глянути не сміє. Їй байдуже – донька, син… Вона просить аспірин. – Я хотіла запитати… Як відмову написати… Похапцем зібрала речі, Сумку кинула на плечі. І пішла, не обернулась, Навіть радо посміхнулась. І ні […]...
22. Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
23. Таня Гелетюк – Твоя Він простяг їй звичайну каблучку… На тремтячій холодній руці, І боявся поглянути в очі Лиш рум’янець горів на щоці. Десь поділось потрібне повітря, Так забракло його у ту мить… А вона відчувала щось дивне І що серце так млосно щемить. Всі слова тихий вітер розвіяв, Десь далеко-далеко відніс, Щоб у горлі ще більще душило Й […]...
24. Таня Гелетюк – Хоч раз в житті Хоч раз в житті ти відчував нестерпний біль, Хоч раз в житті ти мертвий падав долі, І куштував на смак бездонні чорні дні І так шукав полону, щоб позбутись волі. Ти так хотів побачити, зустріти, Знайомі очі у потоці сірих гордих лиць, Ти намагався встояти, зуміти… Летівши вниз і падаючи ниць. Ти не змінився… просто […]...
25. Таня Гелетюк – За твоїм вікном За твоїм вікном дощ проливає сльози, Метушаться люди, кудись спішать, І понурі та майже сонні У заторах машини стоять. Щось гукає таксист таксисту, Чути лайку з “добірних” слів… І отак відлітають у далеч Сотні, тисячі схожих днів. Час нестерпно безмежний, бездонний, А так хочеться встати й піти… Безтурботно гуляти містом Й невідомо куди брести, Щоб […]...
26. Таня Гелетюк – Уламки слів Розсипались слова уламками каміння, Янтарним блиском засліпивши ніч. Прозорі сни наповнились жахами, Колючим дротом гордих протирічь. Лились солоним градом білі роси Із ледь жевріючих очей, Втікало сонне літо на вокзали Шляхами втоптаних алей. Гриміли дні, мінялись краєвиди, Чекання висмоктало кров, Слова розсипались врізнобіч, А з ними – й суть пустих розмов....
27. Таня Гелетюк – Іду смілива і печальна Зірвались з губ прості слова, Благальний крик злетів несміло Й упав на землю, розлетівсь На сотні скалочок невміло… Я їх, збираючи, тремчу, Я їх та хочу поєднати, Та розсікає тишу біль І тихне змучене “кохаю” Ромашки білі відцвіли, Листочки сумно впали долі. І я питаю, що робить В сумної білої тополі. Вирує в серці біль […]...
28. Таня Гелетюк – Вона – це все життя! Ми дві частинки цілого, Одного й неподільного, До болю в серці рідного, Святого й нерозривного! Дві крапельки роси, Два ангела земних, Ми дві сльозинки маминих, Два погляди ясних. Сумні, щасливі, радісні, Живемо і кохаємо, Та завжди-завжди разом, Бо разом все здолаємо! Люблю її веселу, Сердиту, злу, усміхнену! Вона – моє життя І в цьому уся […]...
29. Таня Гелетюк – Одинокий промінець Догорала свіча на столі, На стіні, миготівши, вогнями, Й, ніби, кликала когось прийти, Все кричала глухими словами… Тіні падали вниз із вікна, Висипались з віконної рами І летіли на сяйво бліде, І навіки у ньому зникали… Миготів промінець одинокий, Миготів серед пустки сумний. Долі падали сльози із воску Й розбивались об вітер дзвінкий. І зникали […]...
30. Таня Гелетюк – Кричали чайки Кричали чайки у пустій душі, Крильми хотіли вікна одчинити, Їх вабив теплий білий океан Й таке страшне холодне слово “жити”. Їх вабив простір неба ледь блідий Вони хотіли, мріяли літати, Ковтати першу вранішню росу І не мовчати, тільки не мовчати. Бо найстрашніше, то німі слова, Вони як діти, що не народились, Але ж вони жили, […]...
31. Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
32. Таня Гелетюк – Я собі не належу Я собі не належу… Я належу дощам. І холодним туманом і морозним снігом. Я належу вітрам сивим-сивим як світ, Я цвітіння вишневе, я незірваний цвіт. Я чужа і незламна, я нестримна й жива, Мов та річка холодна, мов та річка стрімка. Я дитина природи, нерозумне дитя. І така безкінечна, як саме небуття… Я примхлива і […]...
33. Таня Гелетюк – Піщана любов Хтось варить на кухні ароматну каву, приправяючи моїм улюбленим роком, Заслуханим до дірок на касеті бездонної пам’яті, А хочеш, я буду твоєю сліпою Лолітою В темно-синьому рваному платті? А хочеш, ми будем гуляти холодними літніми ранками, Блукати забутими темними переходами, І будемо підніматись на верхівку пустого будиночку Старими хиткими сходами?… Обійми мене міцно, усім собою, […]...
34. Таня Гелетюк – Якщо любов – здолає все! Не говоріть багато зайвих слів – За вас усе розкажуть очі, Прошепчуть лагідні слова П’янкі і темні ночі. Вас повінчає теплий шум Біля прибою річки, І буде свідком лиш любов І сяйво зірки-свічки. Не говоріть і не кляніться На все є воля Божа! Благословення доля дасть І в горі допоможе… І хай заплутаються сни, Хай […]...
35. Таня Гелетюк – Я маковим зернятком проросту Я маковим зернятком проросту, Проб’юсь тоненьким пагінцем на волю, І розцвіту в занедбанім саду Серед колючих квітів, саджених тобою. Біля шипшини, що піднялась вверх, Я заквітую вбогою красою, Я застелю червоним полотном… Увесь твій біль я заберу з собою. Покірно упаду до гордих твоїх ніг, Схилю похилену і зморщену голівку, Нехай запише наша пам’ять усе […]...
36. Таня Гелетюк – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа, Як жовте листя ляже долі, Як роси стануть холодніш І зашумлять тополі… Я напишу тобі листа, Як тиха осінь залютує І річка важко зажурчить, А вітер засумує. Як стане місяць серед неба – Укриють землю чари… І десь на Північ попливуть Прозоро-жовті хмари. Тоді я сяду край вікна, Візьму перо у […]...
37. Таня Гелетюк – Верба зелена коси розпустила Верба зелена коси розпустила Й полоще їх у річковій воді. А я іду по втоптаній стежині Босоніж по своїй святій землі. Вдихаю білий дух п’янких вишень, Ковтаю жадібно сухе повітря, А невгамовний вітер-буревій Розносить навкруги бліде суцвіття. Село моє замріяне й ясне, Немов в віночку, квітами завите Красиво вдягнене в густі садки. Таке ясне і […]...
38. Таня Гелетюк – Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім, Як в тенетах долі путаюся я… Я підніму очі в невблаганне небо Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива! І летять сніжинки, падають додолу, Залишають білий на асфальті слід, Так зникає швидко марево зимове Під невпинним рухом дорогих коліс. Я протягну руки, зніму рукавички І побачу на долонях крапельки водички […]...
39. Сингаївський Микола – На порозі вічності Художнику і поету, побратимові моєму Анатолію Луценку. Давній звичай в серці молодому, Ідучи на зустріч, я беріг: – Чуєш, друже, мир твоєму дому! – Знову я ступив на твій поріг. Щоб з довір’ям батька і дитини Розділити радість чи журбу. Щоб усі ми – діти України, Наче хрест, несли свою судьбу. А хрестів, як долі, […]...
40. Таня Бенещук – Колишньому чоловіку… (Ч. І. А.) Ти розбив моє серце і мрії, Наче вітер об камінь хвилю морську. Розіп’яв без жалю щиру душу й надію… Ще насміливсь спитати чи тебе я люблю?! Ти ж кохання без краплі поваги, То під ноги кидав, то здіймав до зірок. І терпіння сталеві канати, Лоскотав довжелезні роки-все казав: “Це життєвий урок”. Ти згадаєш мене. Ще […]...