В кінці греблі шумлять верби, що я посадила скорочено – Родинно-побутові пісні



В кінці греблі шумлять верби, що я посадила,
Нема ж того козаченька, що я полюбила!
Ой немає козаченька – поїхав за Десну:
“Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!”
Росла, росла дівчинонька да й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька да й плакати стала.
“Ой не плачте, карі очі, така ваша доля:
Полюбила козаченька я, к місяцю стоя!
Зелененькі огірочки, жовтенькі квіточки!
Нема мого миленького, плачуть карі очки!
Болять, болять мої очки, серденько понило.
Не бачу я миленького – і діло не мило!”
Критика,

коментарі до твору, пояснення (стисло):
Народна пісня “В кінці греблі… ” змальовує ліричну картину, як молода дівчина полюбила козаченька, а той “поїхав за Десну” виконувати свій військовий обов’язок. Служба у козака важка, небезпечна – не повернувся козак, як обіцяв, а дівчина сумує, плаче, переживає, їй всяке “діло не мило”. Дівчина працьовита, моторна – і верби посадила, щоб греблю закріпити, й вирощує огірочки, а доля неприхильно поставилася – не прислала того, хто серцю милий. Пісня мелодійна, емоційна, з повторами та окличними реченнями, з паралельним зображенням картин природи та явищ людського життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Твир як я прибираю кимнату.
Ви зараз читаєте: В кінці греблі шумлять верби, що я посадила скорочено – Родинно-побутові пісні
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.