Василь Стус – Я сидів на весіллі

Я сидів на весіллі
Серед поважних молодиків –
У того голос, наче в диякона,
Той остаточно схрип від горілки й співу,
А та в котрий вже раз переконувала присутніх,
Що не така вже й дурепа,
Як здається на перший погляд.
Я вигукував з усіма “гірко!”
І думав про Валентина Мороза,
Згадував його лоб і волосся й очі
І переконувався знову й знову,
Що горішньою частиною обличчя
Він скидається на пророка.
Всі жували, пиячили, удавали з себе веселих,
I я жував, пиячив, удавав з себе веселого,
Але так було гірко на душі,
Так несподівано пронизливо гірко,
Що побачивши, як дружина моргає
Мені “ходім”,
З полегкістю відітхнув
І схопився за втечу,
Як потопельник за соломину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Киноповесть украина в огни скорочено.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Я сидів на весіллі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.