Василь Стус – Пам’яті Зерова



ПАМ’ЯТІ М. К. ЗЕРОВА
Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об паром,
стрiчай, товаришу Хароне,
з лихом i з добром.
Колеса б’ють, колеса б’ють,
кудись торують путь,
уже й додому не вернуть,
додому – не вернуть.
Колеса глухо стукотять,
колеса стукотять
в христа, в вождя, в усiх божат
i в мать i в перемать.
Москва, гора Ведмежа, Кем
i Попiв-острiв – шлях
за гратами, за вартами,
розбухлий на сльозах.
I знову Вятка, Котлас, Усть –
Вим. Далi – до Чиб’ю.
рад-соц-концтаборiв союз,
котрий господь забув.
Диявол теж забув. Тепер
тут править iнший бог:
марксист, расист i людожер
один – за трьох.
Москва – Чиб’ю, Москва – Чиб’ю,
печорский концентрак
споруджує нову добу
на кровi i кiстках.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис моя оселя.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Пам’яті Зерова