Я тебе люблю, але змушений мовчати



Я тебе люблю, але змушений мовчати,
Ніяк не можу я тобі про це сказати.
Боюсь відмови, усмішок нещирих і образ,
Засудливих розмов, які спіткати можуть нас.

Мені лиш треба страх перерости,
Зізнатися тобі і усе розповісти.
Лиш погляд твій ніжний, сповитий надії
Ось і нарешті здійснилися мрії!

Але минали роки і горіло бажанння,
І я згадав дивне поняття – “кохання”
Враз зникли люди, сонце, цілий світ,
Не стало смутку, гордості чи бід.

Полинули спогади хвилею, а та хвиля без кінця
І я знов захотів повести тебе до вінця.
Надія на щастя в серці плекає,
Проте розумію, що вона мене не кохає!

Я ніколи тебе не забуду.
В пам*яті навічно вкарбується твоє ім.*я.
Жити лише тими чудовими спогадами буду.
І завжди пам*ятати буду, що ти була моя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Твир памятник велыкому кобзареви.
Ви зараз читаєте: Я тебе люблю, але змушений мовчати
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.