Як я люблю тебе, мій краю вугляний… – Сосюра Володимир
Як я люблю тебе, мій краю вугляний,
Твій кожний камінець, твою билину кожну,
Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,
Що снилося мені в заграві заводській…
Коли доводиться в краях твоїх бувати,
Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь…
Щоб сили для пісень джерельної набрати,
Я серцем до землі донецької тулюсь.
Ті верби над дінцем, що я повз них проходив,
І рейок димний дзвін, і шахти на горі,
Куди біжать, біжать вагончики з заводу,
Смуглява дітвора, щасливі матері…
Це там, це там, це там зростали ми й любили,
І я горджусь, що я землі моєї син,
Де силу мускулів машини замінили,
Щоб назавжди забув шахтар про кайла дзвін,
Щоб він злетів орлом в простори наукові,
Щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях.
Я шлю тобі слова безмірної любові,
Донецький краю мій, на твій громохкий шлях.
Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою
І прокладай нову, іще не знану путь!
В майбутнє ідучи веселою ходою,
У щасті про свого поета не забудь.
1959
Опис бабусі.