Живою в руки не віддамся

Related posts:

1. Юлія Кириленко – Они держались за руки Они стояли, держались за руки, Плотно сжимая пальцы, Мне в окно постучалась радуга: “Некрасиво так долго пялиться”. Дескать, что о тебе подумают, Ни манер, ни стыда, ни совести. Под альтанки лазурной рюмкою Две души укрывались от горестей. А я просто любуясь, завидую… По алее шагают устало, Тем двоим 60 как минимум, Но улыбка на лицах […]...
2. Цілувала я руки і скроні Ти завжди був на першому місці Цілувала я руки і скроні Ми дивились на юного місяця Твої руки, губи, долоні Не давали мені повіситься Обертаючись йдемо по колу Цвяхи в дошку, а ми із сердець Без морфіну у вену уколу Мені був би вже мабуть кінець І валялась я мертва вже б долу Лікар пише […]...
3. Аліна Міщук – Вставай, Україно, за руки візьмися! Вставай, Україно, за руки візьмися! Бо щастя без болю нам не домогтися! Вставай, Україно, бо кров пролилась! Вставай, Українцю, боротьба почалась! Вставай Українцю, нащадок Богдана! Скидай свої пута, зривай ці кайдани! Вставай Українцю, виходь на майдан! Приєднуйся до небайдужих громадян! Вставай, Українцю, все в наших руках! Знесемо бандитів у зотлілий прах! Візьмемся за руки від […]...
4. Герасим’юк Василь – Ти в руки не береш Ти в руки не береш Сокиру або кріс, Але й тобі кортить У зрубі весняному, Як предку, Що рубав по всій Європі ліс, На великодній час Вернутися додому. Покличе ця пора, Якою б не була! Ти знову прилетиш І вже не скажеш: звідки. Бо матір, Що тебе на світ цей привела, Лякають нині Світ, і […]...
5. Жест її руки… – Гудзь Юрій Жест її руки, коли вона поправляє волосся, Відкидаючи його з чола, Розкриває завісу маленького єдиного театру, Де веселі та журливі думки І почуття, що ховались в лаштунках пам’яті, Приходять і живуть, непомітно зникають На сцені її обличчя… О, скільки тих акторів відійшло, І замість шовковистої завіси, Яку я так любив, Лягла незмірна чорнота. Закінчилась вистава. […]...
6. Холодна ніч під ковдру тягне руки Холодна ніч під ковдру тягне руки, Війнувши вітром-подихом з вікна. Візьми в заручники мене чи на поруки, Аби хоч не залишилась одна. Накрий мене чи маревом, чи снами, Закрий від місяця, щоб дарма не світив. І поведи чумацькими шляхами Під літній зорепад-речитатив. Ридає літо третій день над містом, Як за коханням, волею чи сном. І […]...
7. Іолана Тимочко – Руки мольфара тримають вітри і хмари Руки мольфара тримають вітри і хмари – Гори у грозах, Гори в руці димлять. Бог дав тобі голос, Бог дав тобі кару, Карму, Бог дав тобі вуха – Слухай і говори. Пальці мольфара плетуть смерекові храми, Голі ялини – Скеля в пісок росте; Не помилися – Небо висить над брамою, Пий з нього воду, Пий […]...
8. Ольга Анцибор – Лист від руки Скрізь інтернет, високі технології, Не час листи писати від руки. Та в цих листах свій час і хронологія, Людина проглядає між рядків. У цих листах людська душа присутня, Вона живе в них, тепла і палка, В них відчувається людини щира сутність, Тверда і життєдайна ось така. Енергія в них б’є, чи сльози ллються, Чи мова […]...
9. Надія Ковалюк – Тремтіли руки, капала сльоза Тремтіли руки, капала сльоза. Ти розтоптав мою невинну душу… Та на плече лягла Його рука І прийняла на себе тую ношу. Нехай пробачить Він заздалегідь, Що з вуст моїх збиратиме отруту, Що загірчить Йому солодкий плід, Бо зрозуміє: ти – ще не забутий. Що не відчує вже Його рука Биття мого схвильованого серця. Хай Він […]...
10. Павло Глазовий – Золоті руки Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І тихенько розмовляють, збуджені і щирі. Гість любується портретом: – Гарна балерина! – Посміхається хазяїн: – То моя дружина. – Гість картину розглядає: – О, яка картина! Хто так здорово малює? – Теж моя дружина. – […]...
11. Павло Мовчан – “Від доторку руки вода стає шовкова… “ Від доторку руки вода стає шовкова, І ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, з усіх сторін. Суничини грудей, і яблука колін, І губ гарячих млость, Слова, що ділять нас, – Злилось усе, зросталось, Щоб бути повсякчас. Щоб простір нами став – вмістилищем безсмертя, Щоб ми, одне одним наповнившись […]...
12. Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна Руки мої порцеляна скільки нам років Господи Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей Вулиці міста не чують не бачать Господи Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились В небо моє […]...
13. Іван Вовчок – Твої руки зігріті чужим теплом Твої руки зігріті чужим теплом Серце бється заради погляду, А душа мріє бути поруч, разом Та мені не приборкати холоду… Ти холодна до мене та всеж, Я смиренно до цього ставлюся. Бо моїм почуттям нема меж, Я залежний від тебе, в цім каюся. Ти далеко, хоч справа не вцьому В нашій прірві нема величин, На […]...
14. Ірина Саковець – А літо вже на відстані руки А літо вже на відстані руки: Повітря пахне морем синьо-синьо, Дощем еклерні хмари – на квітки, Звільнивши місце сонцю-апельсину. На річкове прозоро-срібне скло Світанок в дзьобі опустив лелека. Весняне кашемірове тепло Скидає ліс – бере атласну спеку. Кульбаби відв’язали якорі – Їх білі душі в небо понеслися. Експресія ранкових кольорів Картини загадкового Полісся… Зачервоніли маками […]...
15. Сочинение на тему: Бабушкины руки (3 вариант) Тихий голос неспешно ведет меня через дремучие леса и высокие горы на встречу с Иваном-царевичем, Сивкой-Буркой, Жар-птицей, королями и принцессами. Мои глаза закрываются, а теплые мягкие руки с морщинками все еще гладят меня по волосам, заботливо поправляют одеяло. Мне спокойно и уютно, потому что рядом – моя любимая бабушка. Так было много лет назад, и […]...
16. Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
17. Сочинение на тему: Бабушкины руки (1 вариант) У каждого из нас бывают моменты, которым суждено сохраниться в сердце на всю жизнь. С раннего детства в нас закладывается особое отношение к некоторым вещам. Мы по-разному воспринимаем явления и события, которые случаются в нашей жизни. И некоторые впечатления (у каждого они свои) приобретают для нас особенное значение, постоянно сопровождая нас, вызывая светлую улыбку. Для […]...
18. Сочинение на тему: Бабушкины руки (2 вариант) Мою бабушку зовут Клавдия Петровна. Она живет в красивом, живописном селе. С огромным нетерпением жду я начала каникул, чтобы поскорее поехать в гости к бабушке. Она всегда встречает меня на автостанции, а дома сразу начинает кормить чем-нибудь вкусненьким. Я думаю, у моей бабушки золотые руки. Ведь она умеет все. Только у моей бабушки такие ароматные, […]...
19. Ляля Бо – Що менше ритму, то більше віри Що менше ритму, то більше віри. То більше крові і самозречень, Бо те, що справжнє, не має міри Не носить шкіри І недоречне. І недосвітле, і недотемне, І недодемон, … бо майже янгол. Чим менше ритму, тим вужча тема, Біліші вірші, Незграбніш ямби… Блискучі очі – вся ніч по венах І так тремтить, ледь не […]...
20. Іван Андрусяк – Не возводять ні мости, ні вежі Не возводять ні мости, ні вежі Псальмопівчі. Як тобі меж ними? Доторкає до волосся вечір Язиком вологим і незримим. Дівчинко, це прорізи цвітуть. З меду квітка витече в долоню. Для Рахилі кожна ніч холоне І по грудях розтікає грудь. А для тебе що я принесу? Дим рапавий? Мічене кадило? Я тобі віддамся, як людина. Пристрітом […]...
21. Елизавета Замана – наркотична залежність Наркотична залежність Твій погляд Я, ти – протилежність Та поряд. Я лише на мить Доросла Рука твоя мчить До тіла. Я хочу Горіти з тобою Щоночі. Кохаю Зажмурені від сонця Очі. З моїх котиться Злива – Байдуже з тобою Щаслива. Залізничні шляхи Між нами Власноруч ми Спалимо почуттями. Для тебе єдина… Ми п’ємо За нас […]...
22. Безкровна Муза – нежива… – Маланюк Євген Безкровна Муза – нежива, А я несу їй в бідній жертві Мої скалічені слова – І скривавлені, і мертві. Не оживить, не запалить, Не випростать зігнуті крижі. Ось кожна думка, кожна мить Сталевим лезом горло ріже. Гей, поки б’ється в хвилях злив Доби сієї лютий вітер, Так треба грому дужих слів, Що загули б в […]...
23. Лілія Ніколаєнко – А знаєш, ненависть – це теж любов А знаєш, ненависть – це теж любов, Помножена на гордість і образи, Загублена в сувоях древніх мов, Покроєна іржавим лезом часу… Не всі святі, хто не пізнав гріха, Не всі лихі, у кого чорні крила. Я вірю в те, що ти мене кохав, Та суть твоя вбиває, а не цілить… Не зрушиться в душі болюча […]...
24. Юрій Андрухович – Єхидна СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Повертаємся, всіявши зойком оази; Кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, Або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині Прошивала сурма побідна, На стовпах і криницях, мов сіль на хустині, Проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе […]...
25. Таня Гелетюк – Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім, Як в тенетах долі путаюся я… Я підніму очі в невблаганне небо Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива! І летять сніжинки, падають додолу, Залишають білий на асфальті слід, Так зникає швидко марево зимове Під невпинним рухом дорогих коліс. Я протягну руки, зніму рукавички І побачу на долонях крапельки водички […]...
26. Христина Головко – Не говори Не говори У тебе зашпори гордості в легенях, В ті вечори Де руки ближчі, як слова, Хотіла б знати: де у мені твої мішені, Краще, це були губи ніж душа Не говори У своїй пустці, ти із кліток не випускай слова Бо ти для зір, як пізній вечір Зачерпуєш від них тепла. Не говори В […]...
27. Я – козачка твоя (народна пісня) Струменіє зоря, і за обрій упав Місяць яблуком червонобоким. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. В полі ватри горять, вартовії не сплять, Ген, розвіявся спокій на попіл. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. Руку дам на коня, хай стріла обмина, Полетімо удвох в […]...
28. Любов Колосюк – Ці тіні – так легко ховаються в сонці Ці тіні – так легко ховаються в сонці, Танцюють у парі то танго, то вальс, Всміхаються ніжно і тонуть у танці, І в поцілунках стрічаються враз! Безмежне натхнення і зімкнуті руки, І погляд глибокий прикутий навік, І серця гарячого випитий стукіт… Я звикла кохати і ти, мабуть, звик!...
29. Аліна Міщук – Стан душі Мені б мікстуру від брехні чи декілька пігулок від страждання, Сиджу сама в самотині, під ребрами кровить живе мовчання. Мені б смертельну дозу для душі, щоб все очистилось, забулось, Не описати у вірші скільки всього, на жаль, не збулось… Мені льодяник від життя, яке не виправдане часом, У мене псевдо відчуття, провірене пігулками з запасом, […]...
30. Невідомий – діти, які отримають право Діти, Які отримають право Які знайдуть квиток Поміж уламків набоїв Червоної цегли І мідних ниток Стануть жити І будуть рости. Тіні народжують морок Війна народжує страх, Господи закарбуй лезом правди Віру У їх іменах....
31. Герасим’юк Василь – Ця осінь, Боже, також золота Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і голо… Земля ця Восени вві сні Чомусь Лякає тихим леготом, як лезом. Боюся ранку й вечора. Боюсь Апостольського дня. Вже краще безум....
32. Олесь Гончар – Землячка В країні скелястій, Країні убогій, У горах високих, Найближче до Бога, Де жити не хочуть і сірі тумани, Де тільки гуляють Вітри та бурани, Та, гір цих самотніх Самотня цариця, У небі ясному кружляє орлиця, – Сьогодні, як видиво Рідних степів, Тебе я на скелі зустрів. Косинка біленька, З пакетами сумка, Подряпані руки в засохлій […]...
33. Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь в її срібній хвили, На дні її щось б’ється, мов таємні жили… Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її […]...
34. Аліна Заверткіна – Скажи, ти засинав на підвіконні Скажи, ти засинав на підвіконні, Рахуючи розсипані зірки? Коли все небо падає в долоні І тепло так – не прибереш руки… Коли вся ніжність, та, що є на світі, Стає до безкінечності твоя. А ти блукаєш в бабиному літі, А ти шепочеш дороге ім’я… І вітер сонно ніч несе за гори. А небо одягається в […]...
35. Ольжич Олег – Пророк Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. Річки течуть не водою – Камінням сухим і чорним. О очі мої гарячі, Уства мої сірі, спраглі, Що бачите тільки Сонце, Щоб тільки кричати Правду! Щоб жовкли жіночі лиця, Щоб […]...
36. Василь Стус – Вертеп ВЕРТЕП На першому поверсі – двоє людей на другому – їхні тіні. Вправний оператор так освітлює кадр, що й не добереш, де люди, а де лиш тіні. Внизу проказують: нам з тобою жити в любові й радості. Вгорі повторюють: мав би ніж – зарізав би як собаку. Потім на кін виходить хтось третій і починає […]...
37. Павло Тичина – Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. Я був – не Я. Лиш мрія, сон. Навколо – дзвонні згуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки. Прокинусь я – і я вже Ти: Над мною, підо мною Горять світи, біжать світи Музичною […]...
38. Руданський Степан – Циганський похорон У цигана вмерла мати, Нічого діяти!.. Іде циган до батюшки, Просить поховати. “А як хочеш поховати? Може, по-циганськи?” “Ні, батюшка, прошу таки Вже по-християнськи!” “Та то буде рублів десять Тебе коштувати!” “О, нічого то, панотче! В нас дорожча мати!” Поховав піп циганиху, За гроші питає… Аж тут йому сороківку Циган витягає. “Сороківку? – піп питає. […]...
39. Калинець Ігор – Музика Раптом та ніч, уповання довгого трунок, Задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, В білім футлярі скрипка, яка не спить. Спраглі ми вперше музики одкровення, Лише зачувши їдкий солов’я камертон. Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах, А в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон. Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям, У […]...
40. Роман Хованець – Вендета Життя – пустеля, складена з піщинок. Під сонцем ти себе приносиш в жертву. І кожен крок твій – неймовірний вчинок, Бо не живеш, а борешся зі смертю. В цій боротьбі ти – раб без перекурів, Ковток води – лише на мить спасіння… Рятують ві̀рші – прѝхисток від бурі – Твій спадок всім майбутнім поколінням. Останні […]...