Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна



Руки мої порцеляна скільки нам років Господи
Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані
Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості
Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей
Вулиці міста не чують не бачать Господи
Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий
Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились
В небо моє на шнурівках дощі вгрузають
Люди скульптури субтитри а скільки коштує
Шосте чуття моє сни мандарини яблука
Світло моє пересвічене тіні довшають
Що мені треба забути у чім розкаятись
Очі скляні мої лялькові голос восковий
Господи скільки потрібно любовей аби розтанути
Вітер гойдає дроти і думки розносить
Серце моє порцеляна
Аби не камінь


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Чого не вистачає українцям.
Ви зараз читаєте: Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.