Борис Грінченко – Згинули морози
Вона співа, що згинули морози,
Що сонце вже засяло в небесах,
Щоб висушить усі блискучі сльози,
Що ще тремтять на травах і квітках.
Воно зійшло і сльози розтопило,
І в мене теж немає сліз гірких,
Бо сонце й їх ласкаво обсушило,
І перед їм у серці біль затих.
І про одно я сонце ще благаю:
Ой, обсуши ти сльози всі до краю
Усім смутним на всій землі смутній:
Щоб піднялись затоптанії сили
І щоб весні всі душу відчинили,
Життям новим щоб жить могли у їй!
1888
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Борис Грінченко – Весняні сонети БОРИС ГРІНЧЕНКО ВЕСНЯНІ СОНЕТИ * * * Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, Лунає спів по луках і гаях – Мов устають нові могутні сили В людських серцях, придавлених серцях. І в грудях знов солодкії бажання, […]...
- Борис Грінченко – до праці Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує: Нумо до праці мерщій! Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись, Дякою нас тоді люди згадають – […]...
- Борис Грінченко – На добраніч Добра ніч натомленим усім! Тихим сном спочинуть хай таким, Щоб забути втому і турботу! Хто свій піт щодня на праці лив, Хто не мав ясних за нею днів, – Хай вві сні забуде про роботу! Хто важке на плечах горе ніс, Хто із мук стомився та із сліз, – Щастя хай тому ясне присниться! Зійде […]...
- Борис Грінченко – Подивись! Подивись: весна устала, Сипле пишними квітками: Подивись: веселим птаством Ожили степи з лісами; Подивись: в безкраїм небі Сонце-велетень палає; Подивись: земнії груди Хлібороб плугами крає; Подивись: життя устало, Дні лишають золотії; Подивись – і встань до праці Повний сили і надії… 1885...
- Борис Грінченко – Не сумуйте Низько, низько похилилась Наша рідна хата: Не єдна любов до краю Більше з братом брата; Там, де кров лилась річками За свою країну, Там недбалість і байдужість Бачимо єдину. Але ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна: Високі душею єсть люди, І в серці в людей тих живе Україна, І жити повік вона буде! Низько, […]...
- Борис Грінченко – Зима Зима навкруг… давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. Зима навкруг… І де давно Вже пахнути повинні квіти, Там сніг лежить, як полотно, І сонце ще й не дума гріти. Зима навкруг… Якби не знав, Що мусить же весна ще бути, – Давно б […]...
- Борис Грінченко – Я ніч не спав Я ніч не спав,- заснуть не мав я сили, І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли, І потім всі погасли в далині. І як туман хвилястими клубками І воду скрізь, і землю повивав, І світ увесь з землею й з небесами, Здавалося, в тумані потопав. Туман! Туман! На сході […]...
- Борис Грінченко – Бурлака Ой бурлака молоденький На чужу чужину Вийшов слави залучати, А ліг в домовину… Він з надіями святими Вийшов рано з дому, І прослалась довга стежка Йому, молодому. Ой прослалась довга стежка, Стежка непробита І колючими тернами Аж до краю вкрита. Він пройти її всю думав, З неї не звернути, А навіки в домовині Довелось заснути. […]...
- Борис Грінченко – Вона співа Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона співа – і очі молодії Ясніш од зор засяли із-під вій… О, скільки в їх незломної надії, О, скільки в їх на щастя любих мрій! Нехай співа, нехай ті співи ллються, Хай очі ті і […]...
- Борис Грінченко – Та де вона? Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув: “Гей-гей, воли, не гайтеся орати!” – Далекий згук за вітром долинув. Це там орач оре велику ниву Серед твердих незайманих степів І заклика на працю неліниву – Я в тих словах одмову зрозумів. Так, се вона, відмова на питання! Зникають геть зневіра […]...
- Борис Грінченко – Сорока Покинувши ліси свої, Сорока в город полетіла. Там по садках тинялася без діла, Довгенько по гаях не бачено її… Всі думали: пропала Білобока,- Аж ось – сусіль!1 – вернулася Сорока! Вернулася і зараз крик такий Вона зняла, що ліс озвавсь луною: “Сюди! сюди! злітайтеся мерщій! Послухайте! до вас я з новиною!” От стрепенувся ліс, летять […]...
- Борис Грінченко – Присвячую М. Г Кохана єдина! Ми вкупі з тобою Робили над ділом святим, Ми вдвох однією журились журбою І щастям раділи одним; Зі мною укупі ти працю ділила, І праця та (знаю це я!) Була і для тебе однаково мила, Була вона теж і твоя. Прийми ж, моя люба, кохана дружино, Ці щирі од серця пісні. Як згадку […]...
- Борис Грінченко – На чужині Пливуть по небу хмароньки В далекії краї, Летять із їми думоньки Щочаснії мої – Туди, де та криниченька Холодная дзюрчить, Над нею та зеленая Вербиченька шумить; Схилилася вербиченька, Мов дівчина смутна, Неначе задивляється В криниченьку вона. А там гаї зеленії, І луки у квітках, І пісня розливається По луках і гаях. Ой пісня та коханая, […]...
- Борис Грінченко – Сяють зорі Вже в далині високій сяють зорі, Густий туман над озером повис, І спить земля, і води сплять прозорі, І тихо спить густий зелений ліс. Десь на селі далеко пісня ллється, То голосніш, то затиха вона… Із стін душних на волю серце рветься Туди, де ніч панує запашна. О, я піду, бо не піти несила, Бо […]...
- Борис Грінченко – Кури та ластівка “Біга, як курка з яйцем” “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак! Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене чепурненьке. Куд-куд-кудак! сюди ідіть!” – Так Глиняста з хліва кричить. Рід курячий на те репетування Із бур’янів, Із смітників Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить, Аж зирк – тут Ластівка сидить, На сонечку […]...
- Борис Грінченко – Дзвоник БОРИС ГРІНЧЕНКО ДЗВОНИК Її звали Наталею. Вона була маненька, їй було тільки сім років. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка, та ще й п’яниця. П’яницею він був іздавна, але поки не був калікою та жива була жінка, то він якось там хазяйнував на своєму клаптику землі. Але він, підковзнувшися, впав на […]...
- Борис Грінченко – Каторжна БОРИС ГРІНЧЕНКО КАТОРЖНА Каторжна – так її всі звали. – Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! – кричала мачуха. – Геть з-перед очей, каторжна! – визвірювався на неї батько, вертаючись п’яний з шинку і заточуючись по хаті. – За сцо ти мене стовхнула, католзна! – пищав дворічний мачушин хлопчик, б’ючи її кулаками. І […]...
- Борис Грінченко – Іди у гай! Іди у гай! Життя такої сили Не стрінеш ти ніде: іди у гай! Співці-пташки туди вже прилетіли,- Навчись у їх, навчися і кохай! Іди у гай! Там не самі вже квіти, І не самі пташки тепер снують, І не самі веселі й вільні діти З квіток рясні вінки собі плетуть – Ні, там тепер зливаються […]...
- Борис Грінченко – В степу В степу рвачкий на волі вітер віє, По світу він гуляє, де схотів, І бачить: скрізь недоля горе сіє, І повен світ нещастів і жалів. О, вітре мій! Тобі нема припини, І можеш ти до бога долинуть,- Скажи, коли нам ждать тії хвилини, Що доля всім дасть широко дихнуть? Ти, може, чув?.. Терпіти вже несила, […]...
- Борис Грінченко – Весна іде! Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, Лунає спів по луках і гаях – Мов устають нові могутні сили В людських серцях, придавлених серцях. І в грудях знов солодкії бажання, І в грудях знов устали поривання, І […]...
- Борис Грінченко – Приходить час Приходить час, приходить час,- Сказати кожен мусить з нас, Чи він народу вірний син, Чи тільки раб похилий він, Чи раб похилий, чи боєць – Хай кожен скаже навпростець! І де він стане: чи до тих, Що в путах сковані гидких, Народ і край свій продають Панам, що кров із його п’ють,- А чи до […]...
- Борис Грінченко – Її дихання чую Весна іде! Її дихання чую… Пташиний спів немов уже дзвенить… Дніпро лама покрівлю крижаную, І в берег б’є, і плеще, і кипить. Плещи, старий! І в море вільні хвилі Неси-жени, як і раніш носив,- Весна тобі нові приносить сили: Устань, розлийсь з високих берегів! Твій час іще! Ще не віднято змоги! Нехай шумлять, нехай ревуть […]...
- Борис Грінченко – Українець Він українець – це запевне, Бо хвалить сало й галушки, Та ще вишиванії вдома Бере він на ніч сорочки. Колись він навіть – хоч давненько – Щось написав чи переклав, Але ж цензура – боже – люта! І пер він більше не псував. Колись кричав: “Народ люблю я! За його хрест би я поніс!” І […]...
- 9 січня – Грінченко Борис Вони йшли повні віри й надії. Натруджені тяжкою працею, зашкарублі робітницькі руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадіди, дiди, батьки і перед чим хилились вони самі. Ті емблеми мали їх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покірні й смиренні; що йдуть знеможені тяжкою працею, безрадісним життям, безправним поневірянням під гнобительством дужих […]...
- Борис Грінченко – Землякам ЗЕМЛЯКАМ, Що збираються раз на рік на Шевченкові роковини Співати гімн “Ще не вмерла Україна” Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерти! Не хваліться, що жива ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава! Ваші предки торгували Людськими правами, Їх продавши, породили Вас на світ […]...
- Борис Грінченко – Переляканий Певна річ, що я люблю Просто до загину Рідну мову та пісні, Матір-Україну. Певна річ, – бажав би я Рідної просвіти І народові в добрі, Не в убозтві жити. Певна річ оце усе! Тільки ось де лихо – Кажуть нам: не ворушись, А сиди лищ тихо! Як вкраїнську мову я Уживати буду? Тадже лиха я […]...
- Борис Грінченко – Матері Ти наді мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, І сповивала, і кохала, Мене малого доглядала. Малому виглядала долю Й благала бога, щоб ніколи Не довелось мені на світі Із лихом, з горем вкупі жити; І все кохання, що палало У тебе в серці і не знало На кого вилитись, – вповні Ти віддала […]...
- Борис Грінченко – доки? Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла й до нас, А все її нема, не йде,- А час не жде, а час не жде!.. А час не жде, а час летить, А серце змучене болить, Бо довгий гніт минулих днів Його украй […]...
- Борис Грінченко – Нудьга Холодно, сумно; під хмарами сірими Небо сховалось усе; Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе; Мокрий туман той прослався над селами І на деревах повис, Скрізь з краєвидами ти невеселими Тільки й зустрінешся – хоч не дивись! В полі немає тобі і пташиноньки, Ані комашки нема – Все поховала, усе до билиноньки Осінь похмура сама. […]...
- Борис Грінченко – Смутні картини Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд, – Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут. Не став би дивитись, хотів би забути, – Так сили забути нема: То ріднії села, то ріднії люди, То наша Вкраїна сами… 1883...
- Борис Грінченко – до народу українського Народе мій! Зблукавшись у темноті, Не бачачи, на знаючи шляхів, Вбиваючи всю силу на роботі, Що не дає й хвилини на спочив, – Знемігшися, не хочеш ти спитати, Куди іти, в своїх поводирів, Йдеш навмання, бо звик уже блукати, Бо всі уже стежки ти погубив. Народе мій! Тяжка твоя темнота! Болить душа дивитись, як ти […]...
- Борис Грінченко – І світ почув Лежали скрізь замети сніговії, Давили все, загинуло життя, І не було, здавалося, надії На кращих днів квітущих вороття. Тоді весна крилом своїм махнула,- І полилось і світло, і тепло, І знов життя земля в собі почула, І все навкруг засяло й зацвіло. І степ старий,- і гордий, і багатий,- Убрався скрізь в ясно-зелені шати,- На […]...
- Борис Грінченко – 9 січня БОРИС ГРІНЧЕНКО БАТЬКО ТА ДОЧКА Мала Маруся зосталася дома сама. її батько пішов на роботу в шахту. Ні братів, ні сестер у неї не було; Мати її вмерла, тим вона завсігди зоставалася сама, як батько йшов на роботу. Вони прийшли сюди з села. Маруся залюбки згадує той час, як вона там із матір’ю жила. Тільки […]...
- Борис Грінченко – Олеся БОРИС ГРІНЧЕНКО ОЛЕСЯ Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Воно заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди-хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б непогано. А то […]...
- Борис Грінченко – Рясний садок Рясний садок і затишний я знаю І знаю там ще вишню я одну – Було не раз, турботний, дожидаю Я в той садок її, мою весну. Але ж тепер чому її немає? Чом вишня та стоїть в самотині І так, як перш, до мене не схиляє Гілки свої квітущі й запашні? Я жду її,- і […]...
- Борис Грінченко – Своїм братам В далекім, о браття кохані, од мене ви краї, Та душу свою я із вашими щиро єднаю, Одні в мене думи і муки однакові з вами, То й серце болить моє з вашими вкупі серцями, І тільки що пісня одна ще мене розважає, І в пісні, о браття, про муки я наші співаю!.. 1884...
- Борис Грінченко – Весна прийшла! Весна прийшла! Гаї зазеленіли, І перший квіт, квіт весняний процвів, І одинцем самотнім на могилі Цар степовий, орел могутній, сів. І скрізь живе повіяло дихання, І скрізь життя устало молоде,- Се час квіток, і співів, і кохання, Як бог ясний, сіяючи, іде. Його навкруг усяке серце чує, І кожен квіт квіт другий поцілує, І кожен […]...
- Борис Грінченко – І світ воскрес! І світ воскрес! І, працівник великий, Устав орач і плуг важкий підняв. Де був колись пустир одвічно-дикий,- Він борозну найпершу проорав. І цілини великі скиби чорні Лягли в степу. Насіння золоте Впаде на їх,- на ниві неозорній Хліб дорогий, налившися, зросте. Нехай росте, пиша на нашім полі! Колись і ти, сівачу правди й волі, На […]...
- Борис Грінченко – Український марш Співається на голос: “Гей, не дивуйте, добрії люди” Гей, ізгадайте, браття-вкраїнці, Чим ми на світі бували, Як волю нашу, волю народну, Всі ми гуртом рятували! Гей, ізгадайте, знову вставайте: Рідний народ у неволі – Будем боротись і працювати, Щоб нам добитися долі. Воля, освіта, рівність, братерство Збудять ізнов Україну, – Будем за цеє, браття, стояти, […]...
- Борис Грінченко – Украла (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Украла (СКОРОЧЕНО) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, […]...
Розповидь на тему мий друг.