Леонід Мосендз – Осіння ніч


Осіння ніч… Коротка, як і влітку…
– Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
– Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
– Я буду вірною!.. Не забувай!..

Був ясний ранок. Злотом старовинним
Прозорився напроти сходу ліс.
Усе здавалось довіку незмінним,
Як ти сама в спижевій рямці кіс…

Та я через далеке і прадавнє
Минув межу твоїх здогадних меж!
Чи ж ще ти Пенельопо – Ярославно,
Снуєш безплідність килимних мереж?



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Віра в людину у творі толстого воскресіння.
Ви зараз читаєте: Леонід Мосендз – Осіння ніч