Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “

О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу,

Не дорікай за жадобу тернів золотих,
Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву,
Голос її засичав… а здавалось, навіки затих!

Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста

З мого чола з того часу, як я до роботи взялась
Тихої, смирної. Зникла поезія чиста
З тої хвилини, як спільна нудьга почалась.

Ти се сказав. І спалахнуло соромом чоло

Так, наче ганьби тавро ти на ньому поклав.
Погляд блука неспокійний, шукає навколо:
Де ж він, той терен злотистий, щоб знов ореол мені дав?

2.11.1904, Тифліс


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір на тему лист до лесі українки.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “