Леся Українка – “Чи пам’ятаєте, коли я говорила… “

Чи пам’ятаєте, коли я говорила

Замовкли молитви, озвались гучні дзвони

І рушила серед юрби труна;
Мені в душі озвались інші тони,
І думка раптом стала голосна.
Незчулася, коли заговорила
Оті слова: “Якби мені знаття,
Коли я вмру, я б заповіт зробила,
Аби з музикою, що люба за життя,
Мене ховали”. Тільки що злетіли
Слова ті з уст, як вже здались на сміх:
“Ви б, може, й танцювать примусити хотіли
На ваших поминках приятелів своїх?”
І почалась балачка погребова…

Її спогадувать, здавалось би,

не варт,
Та я її спогадую до слова,
Бо розбудив в душі поважне щось той жарт.
Моя душа не буде “со святими”,

Не буде “вічна пам’ять” по мені,
Чужі мені пісні з словами тими
І дзвони сі, потвори мідяні.
Коли вже треба голосить по трупі,
Нехай музика плаче, та без слів, –
І жаль, і сміх, і плач, і пісня вкупі –
То буде так, мов лебединий спів.
А та юрба, що посумує вранці,

Увечері нехай іде в танець.
Се дивно вам – після погребу танці?
Звичайний то смутним пісням кінець!
Та що ж, нехай не зрушу я нічого,

Зірвавшися в безодню забуття,
Аби не ранила так смерть моя нікого,
Як ранило мене моє життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Єдине що важливо це бути людиною твір.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Чи пам’ятаєте, коли я говорила… “
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.