Мелодія – Олійник Борис

Заболю, затужу,
Заридаю… в собі, закурличу,
А про очі людські
Засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома
На твоє праслов’янське обличчя,
І зоря покладе
На мовчання моє печать.
Забіліли сніги,
Забіліли на цілому світі.
Опадає листок,
Як зів’яле чаїне крило,
Там, де ми відбули,
Там, де наше відтьохкало літо,-
Забіліли сніги-.. забіліли сніги…
Замело.
Це приходить, мов сон.
Це приходить до мене із марень:
Теплий шепіт і схлип.- чи сльоза,
Чи роса од ріки?
І на обрій вечірній
Ляга, мов на еллінський мармур,
Ледь означений профіль
І тиха лілея руки,
Я для інших одцвів,
Я під серцем сховав свої квіти.
Я від ока чужого
Туманом осіннім укривсь.
Але якось вночі
Підійди і торкни мої віти –
Я тобі засвічусь,
Як нікому іще не світивсь!..
Заболю, затужу, заридаю… в собі,
Закурличу.
А про очі людські
Засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома
На твоє праслов’янське обличчя,
І зоря покладе
На мовчання моє печать.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Цікаві факти про життя анатолія качана.
Ви зараз читаєте: Мелодія – Олійник Борис