В оборону хліба – Олійник Борис

Related posts:

1. Хліб – Олійник Борис Провели в кабінет. Лик – Немов заскороджена грядка: Він з далекого хутора Пішки прибивсь до Кремля. Доручила громада Дізнатись, чи все там в порядку, Від найстаршого, значить. Чи все до ладу там, мовляв? Він сідає за стіл, Непоквапний, незграбний, як брила. Так сідають до столу Мільйони трудящих людей. Помолившись про себе До бога, щоб дав […]...
2. Пісня – Олійник Борис Розпрягайте, хлопці, літаки: Хай-но спочивають, роботящі. Гарно воно в небі, А таки Вдома, на землі, їй-богу, краще. Накричавсь до хрипу шлемофон. Нагулись мотори до агоній… Може б, хто згадав хоч упівтон Давню: “Розпрягайте, хлопці, коней”? … Тихий вечір травами котив. Льотчикам натомлено дрімалось. Старший спогадав старий мотив, Молоді крилом прилаштувались. А один замислено мовчав, Оповитий […]...
3. Сива ластівка – Олійник Борис Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом – казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все […]...
4. Урок – Олійник Борис І Якось брів я звільна полем, Весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, Що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, Як уплив Я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба Всесвіт дихав голубим. Голубим я став, як голуб Із небесної купелі. Став я зовсім невагомий, Ніби вечорова тінь. Все минуле проминуло Спраглим […]...
5. Дивовижа – Олійник Борис Про світ увесь казати не берусь, А все ж траплялась і мені нагода У світі многоликім побувати, Що гув, як вулик, у стонадцять мов, Дивуючи одмінністю ландшафтів, Повір’їв, рас, і рис, і кольорів. Та з-поміж див, дивин і дивовиж – Одне – Ніяк збагнути не в спромозі. І щоб сказати: надто вже замудре, Так ні […]...
6. До проблеми добра і зла – Олійник Борис Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю. Кров закипала на кризі по краплі, як глід. Тяжко спадала на поле вороняча зграя. Хтось мене вів через холод заплющених сіл. Згарища станцій… Безокі віконні провали… Лики і лиця… Поземка ядуча, мов сіль,- Все те за вигоном пам’яті пилом припало. Хтось […]...
7. Борис Грінченко – Без хліба БОРИС ГРІНЧЕНКО БЕЗ ХЛIБА І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною – хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, – з чужого села він її взяв,- а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби, що […]...
8. Похорон учителя – Олійник Борис Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,- Був місяць май. Сонце пекло. … Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і сад, Молода… молоденька антонівка Підійшла до труни, сахнулась назад: – […]...
9. Пізнання – Олійник Борис Цикл І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів – Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді – Де вже тим політикам – замалі! Взагалі у нас говорять – як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон’юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись дядьки. А чого б це їм хвостом крутити, Коли […]...
10. Крило – Олійник Борис І Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом. А ішов собі хлоп’як через луки. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, На руки І додому приніс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звідти смішно стирчав йому ніс). Мати вишила журавку сорочку. Батько […]...
11. Мелодія – Олійник Борис Заболю, затужу, Заридаю… в собі, закурличу, А про очі людські Засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома На твоє праслов’янське обличчя, І зоря покладе На мовчання моє печать. Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів’яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо,- Забіліли сніги-.. забіліли сніги… Замело. Це приходить, мов […]...
12. Пісня про матір – Олійник Борис Посіяла людям Літа свої, літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти, – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… Де сонце лягає спочити. Пора […]...
13. Борис Олійник – Пісня про матір (у виконанні Таїсії Повалій) Посіяла людям Літа свої літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти. – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… де сонце лягає спочити. Пора […]...
14. Борис Олійник – Вибір ВИБІР Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя. Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? […]...
15. Борис Олійник – Біографія БОРИС ОЛІЙНИК (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету […]...
16. Ринг (скорочено) – Олійник Борис І гнів, і жах. І білі маски Облич. І злами рук, як ринв. І от затихло. Тільки пласко Лисніє квадратовий ринг. Там не суперник мій, А ворог Зіперсь бундючно на канат. Над ним у чорному, Як ворон. Чаклує хижий секундант. Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності […]...
17. Вибір (скорочено) – Олійник Борис Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя; Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? А […]...
18. Борис Ілліч Олійник Реферат Борис Ілліч Олійник (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики […]...
19. Олійник Борис – Біографія Бори́с Іллі́ч Олі́йник (22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) – український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України. Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік – віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. […]...
20. Твір на тему: Щоб велося од хліба до хліба Початок жнив – зажинки – в усі часи були подією урочистою. Ряд магічних дій та обрядів, які при цьому виконувалися, мали забезпечити успіх у роботі, зібрати урожай без втрат. Зажинки починали у легкий день – вівторок, п’ятницю. Колоски, скошені першими, клали навхрест. Коли йшли додому, збирали їх і робили квітку або хрест, який на Спаса […]...
21. Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Вже зітліли до кореня меч і щит, Наді мною гуде Дніпрельстан. Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Це було зо дві тисячі з гаком літ, Коли стрів […]...
22. “З віку передано – передамо у віки” (Борис Олійник) Я виросла в мальовничому селі на Полтавщині. Багата, майже не покалічена людиною природа, незлостиві й здебільшого мудрі односельці, святкові дійства на Різдво, Великдень, Івана-Купала, обжинки, спільна пісня (ледь не всього дружного села, та ще й гостей) – ось ті головні складники життя, які допомогли мені долучитися до скарбниці нашого народу. У подальшому додалися поїздки на […]...
23. Тяжкий гріх Петра (за оповіданням Б. Грінченка “Без хліба”) Б. Грінченко – самобутній письменник, який відчував прояви людських почуттів, майстерно вмотивовував вчинки героїв. Яскравим прикладом тонкого зображення психології простої людини є оповідання “Без хліба”. Письменник зображує бідну сім’ю селянина Петра, що жила в “хаті поганенькій”, а на весну в них “зовсім не стало хліба”. Важко було господарю дивитися, як бідують жінка й дитина, а […]...
24. Твір на тему: Коровай хліба (твір-роздум) Про хліб ми знаємо з раннього дитинства. Напевно, “хліб” – одне з перших слів, що вимовляє дитина. А скільки прислів’їв і приказок присвячено хлібу! Хліб у житті людини має величезне значення. По-перше, просто без хліба багато страв несмачні. По-друге, хліб – це і бублик, і калач, і батон, і булочка. Свіжі, апетитні, вони іноді ніби […]...
25. Твір на тему: Образу хліба вклонімося! Образу хліба вклонімося! З давніх-давен Україна с землею хліборобів. Синє небо й жовто-золоте колосся відбилися кольорами-символами на нашому державному прапорі. Протягом віків українці високо цінували свою причетність до законів землі, жили в злагоді, в гармонії з природою, шанували її, створену Богом і даровану їм, трударям, для розумного користування і збереження. За будь-яке діло хлібороби бралися […]...
26. Твір на тему: Шматок хліба Шматок хліба Найбільший прояв геніальності – в засіяній ниві. / О. Довженко / Я дуже люблю поезію. Одного разу, гортаючи збірку Ольги Бергольц, я прочитала вражаючу розповідь, після якої я вже не можу байдуже ставитися до хліба. Під час Великої Вітчизняної війни шофер віз хліб до блокадного Ленінграда. Раптом машина зламалася, а шофер не міг […]...
27. Тарас Шевченко – Якби з ким сісти хліба з’їсти Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б таки якось жилось. Та ба! Нема з ким. Світ широкий, Людей чимало на землі… А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись. Або… Ні. Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо […]...
28. Моральна краса селянина-бідняка (За оповіданням Б. Грінченка “Без хліба”) Видатний український письменник Борис Грінченко присвятив багато оповідань зображенню важкого життя українських селян. Автор на власні очі бачив жахливі умови, в яких доводилося існувати злиденним сім’ям. Грінченко вважав своїм моральним обов’язком розповісти у своїх творах про трагедію народу. Особливо глибоке й щире співчуття викликає оповідання “Без хліба”, головний герой якого, рятуючи близьких людей від неминучої […]...
29. Образ матерї в сучасній поезії (А. Малишко, Б. Олійник, В. Симонеко та ін.) Образ матерї в сучасній поезії (А. Малишко, Б. Олійник, В. Симонеко та ін.). Світ кожного поета починається з матері. Коли ж поетове слово – “від Бога”, образ матері стає домінуючим, набував символічного значення, підноситься до узагальненого образу матері-Батьківщини. Вершин художньої майстерності цей образ сягнув в поезії, Т. Шевченка, І. Франка, О. Довженка. Осанну матері проспі-вали […]...
30. Мозолевський Борис – Втеча Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї. Чи хто моливсь, як я тобі молюсь? А ти мою молитву зневажаєш… І ось утік. Гасаю по степах. На Кальміусі смажусь щонеділі. Дорогами і стернями пропах. І щось роблю, і наче – не при ділі. Від губ твоїх, від слів твоїх пустих, […]...
31. Борис Грінченко – І світ воскрес! І світ воскрес! І, працівник великий, Устав орач і плуг важкий підняв. Де був колись пустир одвічно-дикий,- Він борозну найпершу проорав. І цілини великі скиби чорні Лягли в степу. Насіння золоте Впаде на їх,- на ниві неозорній Хліб дорогий, налившися, зросте. Нехай росте, пиша на нашім полі! Колись і ти, сівачу правди й волі, На […]...
32. Степан Олійник Реферат на тему: “Степан Олійник” Більше двадцяти років минуло відтоді, як не стало Степана Олійника. Цю людину знали – без перебільшення – всі жителі СРСР і за кордоном. Поет-гуморист, сатирик майже чотири десятиліття віддав праці в літературі і понад п’ять десятиріч – журналістиці. Викривав міщанство, ницість, хабарництво, сутяжництво, тобто все те, що не прикрашає людину. […]...
33. Борис Грінченко – Її дихання чую Весна іде! Її дихання чую… Пташиний спів немов уже дзвенить… Дніпро лама покрівлю крижаную, І в берег б’є, і плеще, і кипить. Плещи, старий! І в море вільні хвилі Неси-жени, як і раніш носив,- Весна тобі нові приносить сили: Устань, розлийсь з високих берегів! Твій час іще! Ще не віднято змоги! Нехай шумлять, нехай ревуть […]...
34. Харчук Борис – Біографія Борис Микитович Харчук (13 вересня 1931, Лози – 16 січня 1988, Рига) – український письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958року. Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (нині Збаразького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Андрієвський В. П. В 1954 році […]...
35. Мозолевський Борис – Ще б книгу книг створити у безсонні Ще б книгу книг створити у безсонні, Іще б одну відкрити пектораль. А та, що ходить з гострою косою, Колись прийде і скаже: “Помирай”. І все. І край. Нічим, не ублагати. Не знайдеш для амністії підстав. Не скажеш, що не встиг ще докохати, Не все повідав і не все зверстав. На все був час. На […]...
36. Мозолевський Борис – дорогою стріли Шалений лет – і потяг проминув Кривого Рога димарі червоні. Вони услід рвонулись, наче коні, І стали. Й попливли у далину. І знову лет – крізь відстані, крізь ніч, Крізь кіммерійство, скіфство, половецтво, І потяг мчить, немов стріла ловецька, І цілий всесвіт падає навстріч. Куди цей лет? – мовчить німа пітьма. Якби ж під неї […]...
37. Мозолевський Борис – На стежині коло кладки На стежині коло кладки Ще й трава не наросла – Я іще мале хлоп’ятко Із глибинного села. Весь мій світ – навколо хати З дивним видом на війну. Я не вмію ще й брехати, Це я потім осягну. Я піду іще в матроси, Поведу літак в політ. Пошурую топки трохи – Всього тільки десять літ… […]...
38. Юрій Андрухович – Атланти і хліб Увечері, коли зійде горіння Зірок і ліхтарів, і наші очі Такі стають глибокі, аж пророчі, А руки від утоми – мов коріння, І в суєту життя, немов у кліті, Пірнаємо,- в освітлені крамниці, Вони стоять повз нас, розвівши лікті,- Опуклі м’язи, ребра та очниці. А винограду плетиво зелене Тече по них. А в них стражденні […]...
39. Мозолевський Борис – Напруга Інженерові-енергетику М. Медвєдєву Прокидайся, інженере, Ковдру сну під ноги вергай! Морок ночі розженемо Мегаватами енергій. Умиваються квартали. Б’є у дзвони неба вежа. В сто напруг понад світами Стугонить твоя мережа. Так десь, може, і впадемо (Що життя на плин не спише?) Де вже вічного Едему? – Ласки тихої не спивши! Чи збагнути зубоскалам, Як боліло […]...
40. Борис Грінченко – Украла (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Украла (СКОРОЧЕНО) Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. – Що тут у вас діється? Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, […]...