Мій улюблений герой у повісті Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” (2 варіант) Маруся Кайдашиха

Із усіх героїв повісті найбільше мені сподобалась Маруся Кайдашиха, яка, на мою думку, змальована найдовершеніше. Вона якась реальна, жива, зрозуміла навіть у своїх негативних проявах. Це була “… вже немолода, але й не стара жінка, висока, рівна, із довгастим лицем”.

Певна частина її життя припала на ті часи, коли була панщина, яка не могла не залишити будь-який слід у житті й характері людини. Маруся ще замолоду довго служила в панів, куди її взяли дівкою. Від них вона набралася улесливості в розмовах, була дуже горда та пихата, вважала себе набагато вищою за односельців. Маруся – ініціатор всіх сварок і колотнеч у сім’ї, в яких вона почуває себе як риба у воді. За типом нервової системи Кайдашиха – холерик, що якоюсь мірою пояснює її нестерпний характер.

Стосунки Кайдашихи з людьми, що жили поруч, складалися по-різному. Кайдаш і сини вже якось за час довгого спільного життя звиклись із тим, що вона у всьому верховодила, а от невісткам довелось і “випити й закусити”.

Маруся – розумна людина і в кожній ситуації інтуїтивно відчуває, як треба поводитися. Наприклад, Довбишам, що багатші за Кайдашів, вона хоче продемонструвати свою вихованість. А от з бідними Балатами Кайдашиха не церемониться: “вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусткою”.

І все ж не така вона вже й погана, як здається

на перший погляд. Кайдашиха надзвичайно акуратна, “держала себе дуже чисто. Все на ній було чистеньке, наче нове”. Це прекрасна господиня, у якої в хаті все до ладу: завжди чисто одягнені сини й чоловік, який навіть працює у білій сорочці, в оселі завжди прибрано, є чим нагодувати членів родини і не як-небудь, а завжди смачно, бо Кайдашиха дуже добре вміла готувати.

Хоча вона часто й сварилася з чоловіком удома, але на людях завжди підтримувала його авторитет, як і належало справжній українській господині.

Не можна не відзначити її любові до дітей. Ось тут для неї немає різниці, з якої вони сім’ї – бідної чи багатої. У неї завжди є чим пригостити їх, від щирого серця частує вона братиків і сестричок Меланки. А як любить вона своїх онуків, як упадає 45іля першої дитини Мотрі і як боляче їй, коли Мотря заборонила своїм дітям спілкуватися з бабцею та ще й учила їх дражнити ту.

Дуже суперечлива і незвичайна ця жінка. Незвичайною є і її мова: то солодка, як мед (у Довбишів), то гірка, як полин (із Мелашкою), дуже жвава і яскрава, пересипана українськими прислів’ями, приказками. Кайдашиха ще й дуже вміло володіє таким видом “усної народної творчості”, як лайка. Тут із нею мало хто може зрівнятися.

Скільки енергії у цієї жінки, але, на жаль, дуже часто скерована вона не на добро. І все ж мені дуже сподобалася ця колоритна й сильна особистість.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Чинити добро важко.
Ви зараз читаєте: Мій улюблений герой у повісті Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” (2 варіант) Маруся Кайдашиха