Микола Луків – Портрет жіночий на стіні
Портрет жіночий на стіні,
У грубі жевріють вуглинки,
І тихо-тихо, як у сні,
Пливуть за вікнами сніжинки.
Пливуть за ними дні й літа,
Уже і біль почав минати,
Та не минає самота
І відчуття гіркої втрати.
Бо ніби й хата – як була,
І ті ж у вікнах виднокола,
Але дружина відійшла,
Відкіль не вернеться ніколи.
І стали стіни мов чужі,
Заледве справили поминки…
Неначе тіло без душі,
Оселя, де немає жінки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – Жіночий портрет Ти чесна жінка, ти не продаєш Своєї вроди й пестощів за гроші, Нещирих поцілунків не даєш За лакомство нещасне, за розкоші. Ти горда жінка, ти не увійшла В кубельце, звите дружніми руками, Найтяжчу працю ти собі взяла, Несеш мовчазно довгими роками. Ти добра жінка, слів терпких нема У тебе для таких, що “впали низько”, Хоч […]...
- Микола Руденко – Вірш, написаний на тюремній стіні Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього вірша, Примостивши папір на тюремній стіні. Я вже звик. Я умію продертись крізь цеглу, Власне тіло залишивши наглядачам. Дніпре! душу мою зустрічай непідлеглу, Де рибалки рушають в обійми ночам. Їхні руки розмірені та обережні. Заворожено […]...
- Микола Луків – На дачі Мені з тобою добре як ніколи. За вікнами осінній дощ шумить. І коли міг би – зупинив би мить, – Мені з тобою добре як ніколи. Мені з тобою добре. Я мовчу. Боюся словом тишу сполошити. Але без слів неважко зрозуміти, Чому з тобою і про що мовчу. Я вимкну світло, й запалю свічу, І […]...
- Микола Луків – Весна Весна. Квітують вишні у саду. Прийшла пора свята, благословенна. Люблю тебе, красиву, молоду. Кохана, Наречена. Спливли вінки Купала по річках, Війнуло літо духом рути-м’яти. Люблю тебе із сином на руках, Дружина, Мати. Минуть поволі осінь і зима, І знову світ засвітиться в онові. Нічого в ньому кращого нема Од вірності, Любові. Нема. Не буде. Зроду […]...
- Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця із-за хмар. Майдани, парки, вулиці, мости, Напнуті над трамваями дроти, Розсипані у просторі вогні – Усе немовби в летаргійнім сні. А в нашім домі затишок, тепло, І ми удвох, і хилиш ти чоло Мені на […]...
- Микола Луків – Балада про покликання Капітанові сорок років, Розумієте – сорок років. Це немало вже – сорок років, Та яких іще сорок літ! Океани його гойдали, Білі чайки над ним кричали, Його знали порти й причали Всіх морів і усіх країн. І він тихо ступає трапом, Наквапливо ступає трапом. З-під кашкета із жовтим крабом Перший сніг, ранній сніг сивин. Капітана […]...
- Микола Луків – Запросини Серед саду біла хата, Білий цвіте, будь за свата. Плинь за тихою водою, Повертайся з молодою. Хай вона у сад загляне, Бо за нею серце в’яне. Покажи їй трави й квіти, Розкажи, як вітер віти Ніжно й лагідно гойдає І від щастя завмирає. Натякни, що наречена Вона перша буде в мене. Промовчи, як ляже тиша, […]...
- Микола Луків – Не вимовлю ні слова Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, кохана, ближче біля мене. Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить, Як шелестить, кипить травнева злива? Увесь наш вік – одна жагуча мить, Я б так хотів, щоб ти була щаслива! Нехай не ятрять прикрощі душі, Нехай […]...
- Микола Луків – Матері За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати… Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. Немов пилину, світ мене крутив, Ловив я мрію і мету високу. Пробач мені, що тяжко завинив, – Лишив тебе на старість одиноку. Та й що я знав, коли із дому йшов, […]...
- Микола Луків – Весняні дощі Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють. Але ж – лишенько! Хто там в плащі? Мовчазний та блідий. У задумі. Серед ночі. У […]...
- Микола Луків – Весняний день Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. То дощ. То сніг. То пролісків іскринки. То перший грім. То пломінка блакить… Усе мінливе, наче настрій жінки: Не добереш, чого чекать за мить....
- Микола Луків – Не молодиця ще, уже й не дівчина Не молодиця ще, уже й не дівчина, В очах глибока, чиста доброта. Ніким за тридцять років не помічена, Несе вона незаймані вуста. Хода її легка не по-жіночому, І стан пругкий, як золота лоза, І сняться їй щоночі в домі отчому Слова, які ніхто їй не сказав. Вона й змирилась. Обминає танці. Нехай – молодші. Не […]...
- Микола Луків – Приходь до мене Приходь до мене. Я сьогодні сам. Приходь до мене, опівнічна зірко. Чогось на серці ніжно так, аж гірко. Приходь до мене. Я сьогодні сам. Я відчиню і двері на балкон, Я вимкну світло у своїй кімнаті. Тобі, небесна, в голубому платті, Я відчиню і двері на балкон. Приходь. Зустріну. Будемо удвох. Хай підглядають клени у […]...
- Микола Луків – Не повертайтесь на круги своя Не повертайтесь на круги своя, Нічого це, крім болю, не приносить. Але душа не вірила, і я Таки поїхав. І для мене досить. Я те містечко пішки обходив. Я знав його, як власний досвід знають. Звучав для мене голубий мотив Далеких днів, які не забувають. А потім я постукав у вікно, І вийшла ти, і […]...
- Луків Микола – Біографія Родом Микола Володимирович Луків із села Куманівців, що розкинулося на межі Вінниччини і Хмельниччини. Народився він 6 січня 1949 року якраз у ніч перед Різдвом. Батько – фронтовик, який пройшов війну від першого до останнього дня, був контужений, звідав пекло фашистських концтаборів, а після війни відбудовував шахти донбасу, мати, Антоніна Семенівна, була неписьменною, але Шевченків […]...
- Микола Луків – Половина саду квітне Половина саду квітне, Половина в’яне. Серед яблунь стану квітнем, Огорни, тумане. Може, вийде опівночі, Де колись ходила, – Чорні брови, карі очі, – Не забута, мила. Може, стане, ніжно гляне: – Я твоя, єдина. – Половина саду в’яне, Квітне половина....
- Микола Луків – Приїжджайте частіше додому Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому....
- Микола Луків – Не печалься, не журися, мила Не печалься, не журися, мила, Усміхнись і не корись жалю. Напинає доленька вітрила, Шепчуть губи: я тебе люблю. Дмуть вітри і підіймають хвилі, Океан житейський клекотить. Переможем чи впадем безсилі? Шлях далекий і важкий лежить. За кормою закипає піна, Хмариться на обрії блакить. Будь за мене впевнена й спокійна, Хай тебе майбутнє не страшить. Побажай […]...
- Відповідь на контрольне питання До твору О. Уайльда “Портрет Доріана Грея” Чому герой повісті Доріан Грей вирішив знищити портрет? Портрет Доріана Грея був ніби його душею, його совістю. Розбещений, спустошений, самотній, Доріан Грей починає мучитися, боятися. Його охоплює страх, переслідують тіні його невинних жертв. Він боїться, що через портрет усі дізнаються про його жахливу таємницю. І хоче знищити портрет, бо вважає, що всі його вади, ганебні […]...
- Павло Мовчан – Власний портрет у газеті (З циклу “Фотокартки”) В марнотах розуму, у пізнанні неситім Так праглось осягти і все збагнуть, Що й не помітив, як літа прожито, Крізь шибку криги дивишся в майбуть… Днів скільки залишилось? Небагато… Чому ж ти не обчислюєш і їх? Адже кружляють стрілки й коліщата, Відома швидкість, та знайомий біг… Але ж боїшся. дивишся під ноги […]...
- Сочинение на тему: Портрет Портрет – это изображение человека. Создавая психологический портрет, художник стремится отразить характер и темперамент портретируемого, его индивидуальность, возможно, настроение на момент позирования или обычное для человека эмоциональное состояние. То есть художник или скульптор передает выражение лица, манеру смотреть. Эмоции может выражать поза, осанка, мимика, жесты. А создавая социальный портрет, художник указывает, какое место занимает портретируемый […]...
- Мар’яна Савка – Пливуть гроби по морю, як човни Пливуть гроби по морю, як човни – По морю рук, по морю сліз і гніву. Пливуть в човнах розтерзані сини На хвилі молитов і переспіву. Так, ніби в жилах замерзає кров, А потім б’є у скроні голос крові За тим, хто тихо жив, а відійшов У дзвонах слави праведним героєм. Пливуть човни, гойдає кожну лодь […]...
- Наташа Ростова – найчарівніший жіночий образ у романі Л. М. Толстого “Війна і мир” У романі Толстого “Війна і мир” зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника-це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді – одна з головних героїнь Наташа Ростова. Зовнішній вигляд Наташі – відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується […]...
- Жіночий образ у новелі “Сентиментальна історія” ЖІНКА В ПОРЕВОЛЮЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ У творчості М. Хвильового жіночі образи мають особливе значення. Відомо, що в Україні завжди панував культ жінки. Матір, кохана, Берегиня роду й споконвічних традицій – таким постає образ жінки зі сторінок письменників-класиків. А якою бачить жінку М. Хвильовий? У пореволюційні часи світ перевернувся з ніг на голову. Що відбувалося? Руйнація моральних […]...
- Уайльдівські парадокси (за романом “Портрет Доріана Грея”) Уайльдівські парадокси (за романом “Портрет Доріана Грея”) Роман О. Уайльда “Портрет Доріана Грея” незвичайний уже тим, що схожий на реалістичний, але не є таким. Цей твір – втілення естетизму Уайльда, його парадоксального мислення. Про що ж роман? Перш за все про те, який зв’язок між життям і мистецтвом і що таке краса. Письменник намагається створити […]...
- Микола Руденко – Смак яблука Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни Дружина їх передає чи мати. Та ще як десять чи п’ятнадцять років Тебе годують, наче ту худобу. Після отих диявольських уроків Візьми ранет і відкуси для проби. Розжуй неквапно і затримай в роті – Прислухайся […]...
- Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Жіночий ідеал Ольги Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Ольга Юліанівна Кобилянська називала себе просто і скромно – “робітницею свого народу”, але для української літератури вона стала окрасою, бо твори її, пройняті глибоким ліризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнім літературним скарбом. Кожен такий твір письменниці вражає поетичністю і глибиною зображення характерів, зокрема жіночих. Недарма […]...
- Конфлікт краси й моралі в творі О. Уайльда “Портрет Доріана Грея” Конфлікт краси й моралі в творі О. Уайльда “Портрет Доріана Грея” Можна не довіряти афоризмам, але вислів А.-Е. Екзюпері “Усі ми родом із нашого дитинства” підтверджений усім життя Оскара Уайльда. Батьківський будинок у Дубліні був відкритий для європейських знаменитостей і відзначався вільними на той час порядками. Так само і добрий хлопчик Оскар був не такий, […]...
- Портрет Л. Н. Толстого работы И. Крамского В Третьяковской галерее находится портрет гения русской и мировой литературы Льва Николаевича Толстого работы художника Крамского. С холста глядит в упор прозорливо и испытующе мудрец в мужицкой рубахе. Взгляд его таит необыкновенную силу, которую воспринимаешь почти физически. Кажется, он проникает в самую душу, видит все тайны ее. Теперь понимаешь, почему Толстому подвластны были все темы. […]...
- Сочинение на тему: Портрет А. С. Пушкина работы О. А. Кипренского (описание по картине художника) Портрет Ф. С. Пушкина работы О. А. Кипренского (описание по картине художника) Орест Адамович Кипренский был известным живописцем. В начале XIX века его считали лучшим портретистом в России, потому что в портретах он умел отразить душевный мир человека. И когда Дельвиг захотел иметь изображение своего друга, он заказал портрет Пушкина Кипренскому. Художник создал очень реальный […]...
- Літературний портрет Літературний портрет – жанр літературно-критичного нарису, в якому йдеться про життєвий і творчий шлях письменника. Класичні приклади Л. п. дав І. Франко (“Осип-Юрій Федькович”, “Леся Українка”, “Еміль Золя, його життя і писання” тощо). З 1957 у видавництві “дніпро” (Київ) регулярно з’являлися Л. п. у вигляді однойменної серії (“Павло Тичина” Л. Новиченка, “Іван Петрович Котляревський” П. […]...
- Микола Вінграновський – У лісі вже нічого не цвіте У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це те цвітіння, але вже не те… Нога трави в багряне відійшла, Зозулина зоря останню росу гонить, Ніхто вже не чека… бо це тобі боронить Качаточко шустінням в комишах… Та я ще не люблю! ані тебе, […]...
- Твір на тему: Твір-опис за картиною П. Д. Мартиновича. Портрет селянина Ф. Мігаля У Харківському музеї образотворчого мистецтва цей портрет вражає силою відтворення. Може, таке враження складається через те, що селянина XIX століття (а портрет написано 1880 року) ми уявляємо не зовсім таким. Портрет Ф. Мігаля міг би бути портретом мого сучасника. Отже, реалістичність і спадкоємність духу, мабуть, зупиняють, коли йдеш галереєю музею. Ось тільки вуса несучасні, та […]...
- Василь Стус – Пірнаю в ночі, наче в сни Пірнаю в ночі, наче в сни, До ранку не прочахну. А три весни, як три стіни, Пополотніли з жаху. Ще видиться: тонка сосна Пірнути в небо хоче, Стоїть дружина голосна І в безвість тупить очі. Туди провадять тільки сни, Але немає шляху. А три весни, як три стіни, Пополотніли з жаху....
- Сочинение на тему: Портрет А. С. Пушкина работы В. А. Тропинина (описание по картине художника) Портрет А. С. Пушкина работы В. А. Тропинина (описание по картинг художника) По свидетельству людей, знавших великого русского поэта, этот портрет отличался замечательным сходством с оригиналом. Близкий друг А. С. Пушкина С. А. Соболевский обратился к известному русскому, живописцу Василию Андреевичу Тропинину с просьбой написать поэта “как он есть, в домашнем халате, растрепанного”. Согласно этому […]...
- Микола Хвильовий – “На вулиці свято… “ На вулиці свято – У вікнах дівчата З хлопцями заводськими Ще й за рученьки взялись. – Ой куди ж ми йдемо, Парубки кремезні? – У завод! У завод! – Ой хотілось, любії, На лани широкії В квітах поринать! – Ні! Туди не хочемо: Що-на! завовтузилось – Ми йдемо кувать… Одказали хлопці Й потягли за рученьки […]...
- Леонід Глібов – Журба Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька, Як скло вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко, І понесе вода. Журюся й я над річкою… […]...
- Ліричний портрет Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “до портрета Мазепи”: В панцир закуто груди і плечі. Тінню за ними – спалені крила. Серце юне і тіло старече Пурпур […]...
- Микола Вінграновський – Триптих 1 Тут все говорить із прадавніх пір, Тут вічність диха тихо серед гір. Це не легенда лине давниною І не мара злітає із пітьми… Човни століть пливуть переді мною, Вантажені народами-дітьми. І ти, Гуцульщино, смереко сиволиста, Своїм човном пливеш в мої світи… Я прошу тебе, земле моя чиста, Крізь моє серце тихо пропливти. 2 Гуцульщино! […]...
- Микола Руденко – Тасманськнй король Останнього тасманця було знищено на початку XIX ст. Історична довідка Я – один. Я – останній. То значить – Король. Є Тасманове море й тасманська земля. А земля мусить мати свого короля, – Так сказав мені той, хто давав оцю роль. Кожен трон на кістках. Та не ради відзнак Я споруджую трон із людських черепів. […]...
Любіть україну аналіз.