Сергій дроботенко – Мені вночі наснилася війна
Мені вночі наснилася війна,
Така війна, що страшно й уявити.
Нестримна, безперечна, руйнівна,
Яка не дозволя в цілому жити.
У тому сні ішов запеклий бій,
Чужинці знов і знов атакували…
Лилася кров рікою по землі,
А танки синім полум’ям палали.
Палало все, і хати, і мости,
Поля палали стиглої пшениці,
Палали згодом цвинтарські хрести,
Палали навіть куполи дзвіниці.
Земля перетворилась на золу,
Чорнючий дим розбавив небо синє.
Здавалось, що у ту хвилину злу
Згоріло все у рідній Україні.
А я стояв посеред тих страхів,
Покинутий у неминучій долі,
В оточенні завзятих ворогів,
Зацькований мов звір в калюжі крові…
Такий ось сон. Не збутися йому
Ні в паралельних, ні у цьому Світі.
Не допусти Господь таку війну
І викрий тих, хто здатен їй радіти.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Сергій Жадан – Вночі я не встиг про це сказати Вночі я не встиг про це сказати. Ніч – це серця з золотими нервами. А на ранок виходиш зі своєї казарми – Сонце вгорі І туман між деревами. Діти його просвічують душами, Основи його – вологі, останні. Якщо не хочеш про мене думати – Думай про ці дерева в тумані. Думай про них, коли тобі […]...
- Війна війна – світ палає – Народні балади ВІЙНА, ВІЙНА – СВІТ ПАЛАЄ Війна, війна – світ палає! А на війні люд вмирає. У неділю вранці-рано – Всім рекрутам заказано… Одна вдова мала сина Та й на війну спорядила. Син на війну вибирався Та й з рідними прощався. Було в його три сестриці, Та й усі три порадниці: Старша сестра коня веде, Середульша […]...
- Громадянська війна в українській новелі 1920-1930-х років (за творами Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського) I. Ю. Яновсьсий, М. Хвильовий, Г. Косинка – визначні українські новелісти двадцятого століття, що відтворили жахливі сторінки історії України. II. Громадянська війна у творчості письменників: 1. Юрій Яновський і його роман “Вершники” (знехтування батьківського заповіту, братовбивство, бездушний фанатизм). 2. Новела Миколи Хвильового “Мати” (війна перекручує долі родини, брати – “найлютіші вороги”, мати “розривається між ними”). […]...
- Що дало мені прочитання роману Л. Толстого “Війна і мир” Якби з якихось причин треба було назвати найбільший роман XIX століття, я б назвав “Війну і мир” Толстого. Джон Голсуорсі Я пам’ятаю, як лякала мене думка про те, що треба буде колись прочитати ці чотири томи з такою серйозною і нудною назвою, з нескінченними французькими цитатами… Але от “закінчена праця завзята”, прочитаний роман лежить переді […]...
- Тарас Шевченко – І знов мені не привезла І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. Не мені Про теє знать, за що караюсь, Та й знать не хочеться мені. А серце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною В моїй Україні колись… Колись […]...
- Олесь Гончар – Мене війна веде все далі Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю в пісню, як в молитву, І смерть, здається, на війні Щадить мене в найтяжчих битвах За… недоспівані пісні. Коли при спалахах заграви Вночі, ввірвавшися у дзот, Я дістаю із-за халяви З піснями вольними блокнот І […]...
- Діана Сушко – Не вір мені Не вір мені, Вір мені, Вір мені, Вір мені, Вір… Коли вже несила чекати, Коли я – босоніж до хати З кишенями, повними зір. Не руш мене, Руш мене, Руш мене, Руш мене, Руш… Коли умиваємось зрання, Коли я скидаю убрання Зі спраглих сполоханих душ. Не клич мене, Клич мене, Клич мене, Клич мене, Клич… […]...
- Безглузда війна серед світу людей (за романом Л. М. Толстого “Війна і мир”) (1 варіант) У творах видатного російського письменника Л. М. Толстого життя показано повно, у всій його розмаїтості. М. Горький стверджував: “Толстой – це цілий світ”. Дійсно, у кожний твір цього автора ми входимо, наче у великий світ, створений за законами мистецтва, законами краси, законами життя, сповненого звуками, кольором, запахами, безперервним рухом. Відображаючи дійсність такою, якою вона є, […]...
- Сергій Жадан – Я знав священика, який був у полоні Я знав священика, який був у полоні. Шрам на скроні. Збиті чорні долоні. Телефонні розмови з донецькими операми. Трофейний опель із польськими номерами. І ось він мені говорив: інститут церкви Поєднує нас усіх подібно до цегли, Випалює нас у вогні, скріплює нас для грунтовки, Хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки. Ще він […]...
- Тарас Шевченко – Не додому вночі йдучи Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате. А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отойді мене, мій друже, Зови на пораду. Отойді згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре. Як він, свої думи тії І серце убоге Заховавши, […]...
- Сергій Жадан – Вона любить ходити босоніж Вона любить ходити босоніж і спати на животі, Щоби краще чути, як нафта рухається під землею, Як народжуються дерева в темряві й пустоті І вода, підіймаючись, перетікає просто під нею. Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів І маршрутки квартирних злодіїв між підвалами та дахами, Вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без […]...
- Безглузда війна серед світу людей (за романом Л. М. Толстого “Війна і мир”) (2 варіант) Із подивом слухаєш розповіді старих людей, того покоління, що пережило жахи війни середини минулого століття: жодного прокльону або скарги. Вони навчилися цінувати життя, тому й бажають усім: аби тільки у світі панувала мирна тиша і спокій, аби не було війни. У роки Великої Вітчизняної війни ленінградський журнал “Звєзда” свідчив: “… Жоден з творів не викликає […]...
- Мені однаково, чи буду… – Тарас Шевченко Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу – Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. […]...
- Дмитро Павличко – “Вночі ти входила в море… “ Вночі ти входила в море – Під місяця оком вовчим, І море ставало деревом, А ти – забороненим овочем. Я хвилю твою колихливу До себе горнув, як галузь. І бризками золотими, Як листям, ти затулялась. Та море, як мудра яблуня, Само, нахилившись долі, Поклало тебе коло мене На кам’янім суходолі. Довго над нами шуміла Його […]...
- Іолана Тимочко – Ти прокинешся завтра, а завтра – війна Ти прокинешся завтра, а завтра – війна… Ти мені не повіриш і вийдеш у двір – І побачиш, як небо, тонке, мов папір, Роздирається навпіл. І згадаєш, напевно, коріння з плечей, Що вростало у небо, І вдариш згори У запилені вікна, У вічність, У дим І гатитимеш в стіни, Мов бубон. І під акомпаненти сирен […]...
- Війна і революція у романі Уласа Самчука “Волинь” Війна і революція у романі Уласа Самчука “Волинь” I. “Волинь” У. Самчука – роман-епопея про реальні події початку XX століття. (У. Самчук – один із письменників української діаспори, якого називають Гомером української прози. Всі його твори присвячені Україні. Трилогія “Волинь” складається з трьох частин: “Куди тече річка”, “Війна і революція”, “Батько й син”. Зображенню воєнних […]...
- Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
- Леся Українка – “Люди бояться вночі кладовища… “ Люди бояться вночі кладовища, Жаских казок і непевних примар, Страшно і вдень їм сумних катафалків, Чорної ризи, і ладану, й мар. Я не боюся того, тільки смутно Поглядом поїзд сумний проведу; Любії тіні мене проводжають В час, коли я з кладовища іду… Я не боюсь їх, я з тугою руки Вдень і вночі простягаю до […]...
- Тарас Шевченко – Мені однаково Шевченко Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу – Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй […]...
- Тарас Шевченко – І знову мені не привезла * * * І знову мені не привезла Нічого почта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. Не мені Про теє знать, за що караюсь, Та й знать не хочеться мені. А сердце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною В моїй […]...
- Світлана Чабан – А на моїй землі іде війна А на моїй землі іде війна, Стріляють танки і ревуть гармати. Сповита горем, в чорному вбранні, Сльозами вмилась не одна вже мати. Найкращі з кращих падають від куль, Грудьми своїми землю прикривають. Сумним набатом в селах і містах, Звучать слова: ” Герої не вмирають!” Вони живуть навіки у серцях І в пам’яті народу України. І […]...
- Аліна Звіздецька – налий мені світла за пазуху Налий мені світла за пазуху – там стало темно Заручені янголи прагнуть свободи й тепла І дні як вода відпливають назавше даремно Налий мені світла – там сохне душевна зола Подай мені руку – одній не дістатись вершини Ця стежка угору не втоптана довга й стрімка І дощ вселюдський підкидає розмоклої глини Подай мені руку […]...
- Тарас Шевченко – Нащо мені женитися? Нащо мені женитися? Нащо мені братись? Будуть з мене, молодого, Козаки сміятись. Оженився, вони скажуть, Голодний і голий, Занапастив, нерозумний, Молодую волю. Воно й правда. Що ж діяти? Навчіть мене, люде, Іти хіба до вас в найми? Чи до ладу буде? Ні, не буду чужі воли Пасти, заганяти; Не буду я в чужій хаті Тещу […]...
- Олександр Олесь – “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… “ Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою красу і вроду нагада. До моря б я побіг, де лащуть берег хвилі, Але мені згадаються в той час Твої і ласки, й руки білі, Що на плечах моїх були не раз. Я втік би […]...
- Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
- Вірш Богдана Лепкого – Вночі Листками вітер котить, І кидає в болото; Стежками попід гаєм Бездомний сум блукає, Обходить перелоги, Рахує панські стоги, Обходить хлопські ниви І плаче нещасливий: Там лан, там полонина, Там стерня, як щетина, Там скирти, наче вежі, А тут лиш межі, межі! Там збіжжя, якби злото, А тут стерня – болото, І кров, і поту ріки […]...
- Герасим’юк Василь – Прийшли вночі Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. Спершу кинув гвер”. Старий не відповів: “Заходьте, хлопці… ” – Він їх не знав, а може, не впізнав. Але ввійшли у хату, бо намокли В потоці тому. Сіли і замовкли. “Ви з Космача чи з Брустур?” – […]...
- Сенс назви роману Л. М. Толстого “Війна і мир” Твір Л. М. Толстого “Війна і мир” – російська національна епопея. За словами Ромена Ролана, це широка епопея нашого життя, новітня “Іліада”, в якій Л. Толстой пройшов “від роману окремих особистостей до роману армій і народів, … в яких зливаються в одне волі мільйонів людей”. Великий художник-реаліст показав у романі всю націю у найважливіші історичні […]...
- Петро Радейко – Болить мені, коли згадаю Болить мені, коли згадаю… Чому ж мені отак болить? Осколок щастя в грудях маю, Та лиш осколок, лиш на мить. Коли пригадую тебе – Не щем, не солод, а задуха, І на душі гряде розруха – Чи спогад вже й оте вкраде?.. І росять очі, очі росять – Вітри негоду знов приносять, Та добре свіжо […]...
- Василь Стус – Вночі його кусали блохи Вночі його кусали блохи, А те, Що половина людей земної кулі Досі ще стогне під гнітом капіталізму Не давало йому змоги Склепіти очей....
- Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
- Юлія Алейнікова – Не вір мені Не вір мені. Не вір мені. Не вір. Мечеться у грудях дикий звір. Ти змушуєш його лягти на спину, Лоскочучи йому м’який живіт. Моє терпінння склало заповіт. Я більше не вдаю холодну леді, В мені вулкани й плавлені дроти. В мені пульсуєш ти, Палаєш ти. Не вір мені. В мені немає правди. Але лишися. Поруч. […]...
- Зображення війни в романі “Війна і мир” Зображення війни в романі “Війна і мир” І. “Севастопольські оповідання” – своєрідний пролог до “Війни і миру”. (Саме з цих оповідань розпочинається тема війни і миру в творчості Л. Толстого. Що таке війна, чим керуються генерали – патріотизмом чи марнославством – усе це розглядається в оповіданнях. Усі ці питання постануть у романі по-новому.) ІІ. Війна […]...
- Сергій Жадан – давай, скажи їй щось, зупини Давай, скажи їй щось, зупини Немає жодної ночі, немає війни Серед цієї темряви та висоти Є лише її вперте бажання піти Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти? Просто спини її, не відпускай її Хай далі говорить усі дурниці свої Хай далі змішує кров свою зі слізьми Потім колись вона піде Але хай […]...
- Твір на тему: Чи потрібна людям війна? Чи потрібна людям війна, чи приносить вона користь не одній людині, а цілому народові? На це запитання відповідь намагалися дати люди не одного покоління протягом багатьох століть. Ще з давніх-давен люди відвойовували один у одного землі, майно, бо хотіли створити на певній території свою державу. Але ті війни, що відбулися в XX столітті, були не […]...
- Мені би стати пташкою Мені би стати пташкою, Аби взлетіти до небес. Мені би стати пташкою, Аби пізнати висоту чудес. Мені би стати пташкою, Мені набридло існувати. Мені би стати пташкою,- Я хочу літати, літати! Мені би стати пташкою, Мені тісний цей світ. Мені би стати пташкою, Мені набрид, той, людський, гніт. Мені би, тільки, стати пташкою, Аби сягнути […]...
- Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
- Зображення Вітчизняної війни 1812 року в романі Л. М. Толстого “Війна і мир” I. Вітчизняна війна 1812 року – справедлива національно-визвольна війна для Росії. II. Духовне єднання народу. 1. Виступ всього народу на боротьбу з загарбниками (почуття любові до батьківщини, що охопило всі прошарки населення; прості російські люди, що чинять опір ворогові – селяни Карпо й Улас, старостиха Василиса, купець Ферапонтов). 2. Засудження Толстим окремих представників чиновно-аристократичного товариства […]...
- Олена довганюк – Трохи боляче мені, ну і нехай Трохи боляче мені, ну і нехай. Піду я далі від очей – стражданню край. Втечу від душ гнилих подалі І у тиші Я писатиму в печалі Свої вірші. Утечу від долі даної одної, І з собою наодинці у спокої Я згадавши все заплакать знову мушу І пролить усім на очі свою душу. Ту слабку, м’яку […]...
- Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші… “ Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком тіні, Та серця ти за тим собі не рви, Що все життя віддав я Україні, Тобі ж – пучок могильної трави. Я знаю, мила, це несправедливо, Та поділить інакше я […]...
Спроба молитви.