Солодка вода – Воронько Платон
Воду, що пити можна,
На сході “солодкою” звуть.
В цій назві щось ніжне й тривожне,-
“Солодка” – не смак, а суть.
Де пекло такирів, барханів1 –
Земля, де немає землі,
Там голови скельних титанів2
Одвіку в скорботній золі,
Там зрада озер солоних
Заспраглому –
В груди ножем,
Там подих вітрів похоронних
За кожним новим міражем.
Я був у пустелях зловісних,
Де гибла душа не одна.
Солодка вода не прісна,
Солодка –
Коли питна.
Стою при дніпровім розливі –
Безмежна солодка вода!
Ми з нею багаті, щасливі.
О будьмо ж усі бережливі!
Як зникне солодка вода,
Сльозами солоними світ зарида.
1 Такир – плескаті глинясті зниження в пустелях і напівпустелях. Поширені в Середній Азії та Казахстані. Бархани – навіяні вітром рухомі піщані горби, не закріплені рослинністю.
2 Скельні титани – високі скелі (скелі-велетні).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Платон Воронько – Журавлики линуть ЖУРАВЛИКИ ЛИНУТЬ… Журавлики линуть: “Курли та курли. Ми з краю свого В чужину попливли. І там, за морями, В далекім краю, Згадаєм не раз Про вітчизну свою, Де вивели діток, Де гнізда звили”. Журавлики линуть: “Курли та курли”. Під ними родюча Безмежна земля. Стерня золотіє, Парує рілля. Усе тут знайоме І рідне усе. А вітер […]...
- Люблю я ліс – Воронько Платон Люблю я ліс! Дрімотний ліс. Він партизанові приніс Жаданий захист І спочинок. І не один звитяжний вчинок Я по стежках його проніс За нашу рідну Батьківщину. Березу, вільху і ліщину, Дубів могутність величаву І навіть тихий верболіз – Люблю я ліс. Його по праву Я і шаную, і люблю, Вклоняюсь пишному гіллю, Бо тричі щиро […]...
- Школа батьків – Воронько Платон Привчав мене батько трудитись до поту, А мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, Наука згодилась мені. Своїми руками копав я траншеї, Ходив мурувать тракторбуд. І радий, що з піснею нині моєю В роботу вливається люд, Ровесники, друзі мої сивуваті, Розумні батьки і брати, Привчайте дітей працювати й співати! Виховуйте, в кожного […]...
- Коваль Микита – Воронько Платон Мій батько славний був коваль На все село, на кілька сіл. В його руках співала сталь, На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші, Варив поламані вали. В двадцятім році гармаші Гармату в кузні притягли, І комісар сказав: “Біда! Одна була на два полки… “ У батька сила молода, В роботі все йому з руки. Він […]...
- З вокзалу в станцію метро… – Воронько Платон * З вокзалу в станцію метро Я ескалатором спускаюсь І їду глянуть на дніпро, Коли у Київ повертаюсь. Підземний шлях! Яке добро! Й забути можна, де ти є – В Москві? У Лондоні? В Парижі? Але у Києві своє Дихання у підземній тиші, Воно свої нитки снує. Снує з легенького проміння Від мідних літер: “Арсенал”, […]...
- Платон Воронько – Казка про Чугайстра Драматична поема ДІЯ ПЕРША Дрімотна карпатська верховина. Вікові смереки та буки з двох боків підступають до високої кам’янистої галявини. За галявиною вдалині ще вищі шереги відрогів, які нагадують буремне море, що в пориві піднялося до самого неба і раптом закам’яніло. Все залите імлистим надвечір’ям з виблисками передгроззя. Хмари густими отарами насуваються із-за обрію – і […]...
- Платон Воронько – Біографія Платон Микитович Воронько 18 листопада (1 грудня) 1913, Чернеччина, нині Охтирського району Сумської області – 10 серпня 1988, Київ) – український поет, письменник, публіцист, драматург. Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна біографія: в роки першої-другої п’ятирічок П. Воронько вчиться в […]...
- Воронько Платон Никитович – Біографія Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна біографія: в роки першої-другої п’ятирічок П. Воронько вчиться в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого їде до Таджикистану, де й працює за фахом. В 1935р. його призивають до Червоної Армії. демобілізувавшись, майбутній поет (він […]...
- Платон Воронько – З вокзалу в станцію метро З ВОКЗАЛУ В СТАНЦІЮ МЕТРО З вокзалу в станцію метро Я ескалатором спускаюсь І їду глянуть на Дніпро, Коли у Київ повертаюсь. Підземний шлях! Яке добро! Й забути можна, де ти є – В Москві? У Лондоні? В Парижі? Але у Києві своє Дихання у підземній тиші, Воно свої нитки снує. Снує з легенького проміння […]...
- Павло Мовчан – Вода (“При березі тихім вода пробігала… “) При березі тихім вода пробігала, У діток про літо купальне питала, А дітки, зрожевивши ніжками хвилю, До себе, мов кицьку, її приручили. І бігла вода слідом за дітвою, Фарбуючи барвою все молодою. В очах у дітей джерелів холодок, У землю блакитний просотувавсь крок, А джміль голубий їм стежки волохатив, Усіх ведучи до зеленої хати, Де […]...
- Тарас Шевченко – Тече вода з-під явора Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло […]...
- Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
- Павло Мовчан – Вода (“Впотужнилась вода – уже й не перейнять… “) Впотужнилась вода – уже й не перейнять, Припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на листку, Пробігши в безліч ніг раптово по містку… Опізнені дощі десь нагорі пройшли – Нам докотив потік лиш піняві вали, Яких не зупинить, не перейнять веслом, А тільки стать, як мур, упоперек селом. Ми бігли […]...
- Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
- Павло Мовчан – Єднає нас вода Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі сніги Ніздрюваті, Від яснющої чіткості мружусь – зіниці болять. Як же витримать світ? (Бо для мене його забагато, Для дзеркальних дерев рук не стане, аби обійнять). Як же бути мені, якщо в світлі прозори Входить промінь, а я в промінь входжу стеблом? Певна річ, розчиняємось ми для майбутніх […]...
- Павло Мовчан – “Від доторку руки вода стає шовкова… “ Від доторку руки вода стає шовкова, І ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, з усіх сторін. Суничини грудей, і яблука колін, І губ гарячих млость, Слова, що ділять нас, – Злилось усе, зросталось, Щоб бути повсякчас. Щоб простір нами став – вмістилищем безсмертя, Щоб ми, одне одним наповнившись […]...
- Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
- Іван Андрусяк – це не вічне як птах і вода Це не вічне як птах і вода Не дозволене мохом і реріхом Кучерявого сліду руда Просувається ламаним берегом Так повинно маліти життя З попелюшки на унцію попелу Недоконане передчуття Ніби крик відрізаючи зопалу Так повинна прийти і піти Кожна лінія саду господнього Не довідавшись ти чи не ти Стерегти і не втратити жодного...
- Входжу в річку, грає осіння вода… – Бо Лі Входжу в річку, грає осіння вода… Люблю свіжість цих лілій… Зриваю квіти, граюсь перлинами на пелюстках, Хвилюється заводь… Дивна ця година… громадяться шовкові хмари… Хотів би подарувати це все тому, хто за далеким небокраєм; З тим, про кого думаю, нам не зустрітись більше… В горі й надії дивлюся туди… північний вітер в обличчя....
- Іолана Тимочко – Я – вода Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Наталя Гуркіна – Солодка лічилочка Десять, дев’ять, вісім, сім – Роздаю цукерки всім… Шосту й п’яту не ховаю, – Ними друзів пригощаю! Ще чотири дістаю, Третю й другу віддаю. Ні для кого не шкодую! Але першу – я скуштую!...
- Чого ж вода каламутна (народна пісня) Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Мене мати та й не била – Самі сльози ллються: Од милого людей нема, Од нелюба шлються. “Прийди, милий, подивися,- Яку терплю муку! Ти хоч в серці, та од тебе Беруть мою руку. Спіши, милий, рятуй мене […]...
- Іолана Тимочко – Я – вода, мій спасителю Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода, Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика, Я навчилась іти і приймати останній удар, Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав. Я тримаю в собі затонулі твої кораблі, Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів, Я малюю з нуля літочислення сліз […]...
- Іван Котляревський – Чого ж вода каламутна Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати та й не била – Самі сльози ллються: Від милого людей нема, Від нелюба шлються. Де ти, милий? Подивися – Яку терплю муку; Прилинь, прилинь, моє серце, – Беруть мою руку. Швидше, милий, рятуй мене […]...
- Дмитро Павличко – “Спадала вниз оголена вода… “ Спадала вниз оголена вода Просяяна, весела, молода, Як дівчина, що вибігла з ріки: Ряхтіли в сонці стегна і литки, Сміялась проть прозора і нага, Біліла на губах її жага, Горіли клином кучері між ніг, Я, роздягаючись, до неї біг, Вона приймала радісно мене, Як дух, я входив в тіло водяне. Вона сміялась від моїх торкань, […]...
- Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за тобою. У множині і в однині Тобою плачуть, плачуть мною. А досить! брати – брали з нас Терпінням, тілом – чим хотіли! Ми не любили їх. Любили Ми одне одного […]...
- Павло Мовчан – “Вже смеркла вода. І дерева глибокі… “ Вже смеркла вода. І дерева глибокі Верхів’ями нурились в прірву німу, Мов лійка, округлене широко око Несито і тихо смоктало пітьму. Всередину зір затягнув і хмарину, І крижня, і верби, й примарну сову, І, ніби яйце, тонкостінну хатину, І цяточку світла – рухливу, живу… І коні вороні втяглись і пропали, Летюча роса, і застиглі листки… […]...
- Андрій Малярик – Чому ви кажете, що ви щасливі? Чому ви кажете, що ви щасливі? А позао̀чі плачете в подушку. На публіці завжди хороші й милі, І цим приховуєте сум свій влучно. Чому ви кажете, що ви багаті? Що забезпечені усім і незалежні. Але при цьому живетѐ ВКонтакті, І смс-ки замінили ручок стержні. Ви вдаєтѐ кокетну неприступність, Вважаєте, що гордість править світом, Що все […]...
- Павло Мовчан – “Вода спалахнута не гасне… “ Вода спалахнута не гасне, Узявшись золотим льодком, І чайка падає шугаста З-під неба зірваним листком. Овершки хмар жахтять пшенично, Хо-ло-не-по-піл-на-льоту… І очі рве студінь кринична Углибочінь, у висоту… Аби забув про всі щербини І про тернини та сучки, Що душу брали, як на кпини, І тіло рвали на шматки, Бо ж все, що зриме, те […]...
- Павло Мовчан – “Підступається захват до губ, як вода… “ Підступається захват до губ, як вода, Вилітає вільхівкою вигук з гнізда. Відлітаючи, тане. Хитальне крило Нагортає хвилясто на обрій тепло. Огортає проміння тонким сповиттям, Видихається швидко прожите життя. Що не подих – солодшає в роті пиття, Прагне голос з безмежним мовчанням злиття. Павутина блакиті, почавшись від вій, Сповиває пташину на спогад в сувій. Тільки жили, […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Катруся Танчак – Щасливі не пишуть віршів Щасливі не пишуть віршів, Щасливі не б’ють рекордів, Щасливі не знають більше, Ніж три основні акорди. Щасливим не треба кави – Запити вчорашній вечір. Ви зразу би їх впізнали, У них дуже ніжні плечі І родимка біля серця. Щасливі сміються вдосталь. Щасливі – немов відерця Із фарбою, ніби постіль Неприбрана ще із ночі. Їм личить […]...
- Українська народна казка – Молодильна вода Жив на світі один цар і мав трьох синів. два були розумні, а третій, як водиться, дурень. І дожив той цар до глибокої старості. Однієї ночі приснився йому віщий сон: снилося йому, що є така вода, коли нею вмитися, то можна знову стати молодим. Вранці, пробудившись, став оповідати він той сон синам і сказав: – […]...
- Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, А серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, ані міри. Хіба ж мені впоровень білий світ? І кожен день прожитий, мов офіра, Зусилля кожне виганяє піт… Відміряно ж і часу мені скупо, І радощів, мов крапель на піску. […]...
- “О слів жорстока і солодка влада! Не опечись на їхньому вогні… ” Огляд поетичної спадщини Б. Олійника I. “Ти – весь у слові, як у сповиткові”. (Насправді з давніх часів люди знали, яку велику владу має слово. Ним можна скалічити і зцілити, словом руйнують та створюють. Але поетичним словом навряд чи можна обпектись, бо слово, сказане поетом, як і мистецтво взагалі, має очищувальну та виховну силу, воно допомагає жити і творити, дає […]...
- Біографія Платона Воронько ПЛАТОН ВОРОНЬКО (Нар. 1913 р.) Народився 1 грудня 1913р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна біографія: в роки першої-другої п’ятирічок П. Воронько вчиться в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого їде до Таджикистану, де й працює за фахом. В 1935р. його призивають до Червоної […]...
- Марта Тарнавська – Планета кохання Молодь п’яніє з любові В княжому городі Львові, Будить зі сну Юну весну В жилах розспівана кров. Молодь кохає в Торонто, Ах, і прекрасний же сон той, Юності час – Серця наказ – всюди цвіте любов. Планета кохання – Наша стара земля – І щастя й страждання Щедро всім розділя. Планета кохання Ласки дарує мить. […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Платон Каратаев и Тихон Щербатый как выразители народных взглядов (по роману Л. Н. Толстого “Война и мир”) Любимой мыслью Л. Н. Толстого в романе “Война и мир” была “мысль народная”. На первый взгляд, отражение этой темы в романе кажется эпизодическим, так как из более чем пятисот семидесяти героев романа разработаны лишь десять образов представителей народа. Но Толстой решает эту проблему иначе: каждого из своих любимых героев в кризисные моменты жизни он приводит […]...
- Олесь Гончар – В бункері Оженився я в суботу – А в неділю на війну. А тепер я, брат, в піхоті І до тещі – ні ну-ну. Правда, є вже переправи, Але ж трохи не з руки До Полтави з-за Морави З-за цієї, брат, ріки. За столом саме в неділю Я покинув молоду, Так не встигши і весілля Відгуляти до […]...
Стариган с крилами твир ,,коли повернеться ангел?,,.