Іолана Тимочко – Я – вода



Я – вода, мій спасителю, я – лазурова вода,
Я така ж, як і ти – стоголоса і тисячолика,
Я навчилась іти і приймати останній удар,
Обертатись впівока, кого і коли б ти не кликав.
Я тримаю в собі затонулі твої кораблі,
Я розкреслюю літо на вироки грифелем пляжів,
Я малюю з нуля літочислення сліз на землі,
Залишаючи слід у словах, що нічого не важать.

Я – вогонь, мій спасителю, я – миготливий вогонь,
Я – скуйовджені кучері диму в очах Прометея.
Я – розчахнуті вікна у домі навпроти, я – той,
Хто озброїв

поета клейнодами ямба й хорея.
Я несу воскресіння на вістрі цього сірника,
Я звільняю лібідо, бо знаю усе, що насниться…
Із маленької краплі буває велика ріка,
Від чіпляння за світло – найвужче тремтіння зіниці.

Я – земля, мій спасителю, я – ілюзорна земля,
Я – стерно корабля в міражі за секунду до зіткнень,
Я – підводне каміння, якого не видно здаля,
Я – Колумб і да Гама, я – компас, я – північ і південь.
Я – осліплена глина, що б’ється, мов риба об лід,
Я – кастальський магістр, я – гравець в символізм і проекцію…
У вільготному диханні вільх, в мерехтінні

боліт
Я влітаю в самісіньке тепле людське твоє серце.

Я – вітри, мій спасителю, я – антарктичні вітри,
Я – вечірня молитва, я – мантра буддійського лами.
І коли знадобиться, я вийду лицем догори,
Хоч і важко буває, коли по коліно ти – камінь.
Я живу у тобі гарячковим метанням ідей,
Боротьбою миттєвого й вічного, світла і тіні.
Я – чотири стихії, що міцно сплелися в одне
У такій, як і ти (може, трішечки іншій), людині.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Яка улюблена пісня мами четирі речення.
Ви зараз читаєте: Іолана Тимочко – Я – вода