Тарас Шевченко – Тополя (СКОРОЧЕНО)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Тополя (СКОРОЧЕНО)

Росте тополя край дороги “Стан високий, лист широкий… ” Хто не йде мимо, той звертає увагу:
“Чумак іде подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі”.
Люди дивуються: чому тополя одна серед поля, хто її посадив? Вигляд самотньої тополі наводить сум на подорожніх.
Автор розповідає трагічну історію. Чорнобрива дівчина полюбила молодого козака, а той пішов на війну, та й загинув.
“Якби знала, що загине,- Була б не пустила”.
Ніхто не знає, що йому судилося

на віку. А дівочий вік такий короткий: “До полудня, та й зав’яне, Брови полиняють… ”
Пригадує дівчина, як ходив до неї козак, як жалів її. Вона його любила та серцем відчувала, що щось має статись:
“Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло”.
Коли поїхав козак на війну, дівчині й світ білий став не милий. І соловейко не так співає, і сонечко не так світить:
“Без милого батько, мати – Як чужії люде”.
Пройшли роки, а хлопець не повертався. Дівчина з туги марніла, а мати потай домовлялася видати її заміж за іншого, “за старого, багатого”. Дівчина йде до знахарки, щоб дізнатися про свою долю. Та дає їй зілля й посилає до криниці, де й відбувається чарування:
“Зілля дива наробило – Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сочинение на тему трагедия анны каренина.
Ви зараз читаєте: Тарас Шевченко – Тополя (СКОРОЧЕНО)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.