“… Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе”
За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність зігрівала людей, гуртувала у єдину спілку, продовжувала родовід. Хліб надихав поетів і мислителів, сприяв появі пісень і дум:
Ти, вседержителю в небі, на морі і суші, –
Хлібе єдиний для всіх поколінь і світів,
День мій грядущий, день проминулий і сущий
Благослови. І освяти. І освіти.
(Б. Олійник. “Хлібові”)
Все починається з землі, яка приносить хліборобам стільки тривог, радості і щастя, а тому у народі завжди до хліба
Мій хлібе рідний. Був ти на ціні
В важкі літа, у бідні трудодні,
В скупім пайку, у фронтовій траншеї.
Залий весь край від щедрості своєї.
(А. Малишко.. “Щедрість”)
“Хліб – то багатство, достаток, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба ані дрібка солі. І нам, спадкоємцям, заповідали стояти на тому” (Д. Прилюк).
Чільне місце займає образ хліба в творчості українських поетів. Хліб як найцінніший скарб на землі
Нема такого хліба на землі,
Як той, що моя мати випікала…
У “Сонеті подільської весни” Дмитро Павличко пише:
Цей хліб, що світить на моїм столі.
Поборює мою печаль і втому.
У сонеті “Тракторист” герой, невтомний трудівник і водночас романтик, який уві сні мріє про ракетоплан, впевнюється, що “в зерні пшениці більше дива, аніж в зорі”. Незабутній і ліричний герой сонета “Зерно”. Він сподівається відродитися в пшеничному зерні, вічно йти рідним полем, несучи в серці сонце й доброту. Не може залишити байдужою і поезія Д. Павличка “Пахне хлібом земля”, де є такі рядки:
Пахне хлібом маля,
Що любов його народила.
Пахне хлібом земля,
Що дала мені сонце й крила.
Почесний труд хлібороба возвеличує в своїй поезії “Етюд про хліб” Іван Драч. В основі вірша – художнє звеличення простої на перший погляд роботи – випікання хліба:
Яйце розіб’є, білком помаже,
На дерев’яну лопату – та в піч,
І тріскотітиме іскрами сажа –
Мініатюрна зоряна ніч.
Ми здогадуємося: мати випікає хліб, вона священнодійствує, На столі з’являється хліб-сонце:
В підсохлому тісті кленова лопата.
Вийме з черепі, де пікся в теплі, –
І зачарується білена хата
З сонця пахучого на столі.
Про це таїнство випікання хліба, в якому проглядається вся душа нашого народу, працелюбного, із високою духовністю, чутливого, просто і витончено написано В. Скуратівським:
“Ледь-ледь збиралось на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися карунковим, вишитим у хрестик, фартухом і вилазили на лежанку. Крізь просоння чув їх лагідну провідку: “Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!” Невдовзі досвіткове помешкання освітлювалося живими зайчиками – нараз спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами, і, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті, піч гоготіла. Доки варилося снідання, мати місила тісто. Було то вельми цікаве видовисько. Неньчині обіруччя раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало; коли, нарешті, воно ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняли роботу. “Вставайте, хлопці, – наказували нам, – поїсте і розходьтеся, бо буду хліб викачувати”.
Поснідавши, батько йшов на роботу, а я, підсукавши холоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На ліжкові, засланому простирадлом, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі – легкими помахами рук вони витягували опецьок тіста, вмокали у воду руки щоб воно не прилипало, й, перекидуючи з одної долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник. Робили вони це так вправно, що я навіть не встигав вволю надивитися.
Доки мати викачували останню, найменшу, що призначалася мені, паляничку, я біг за лопатою і, винісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі” (В. Скуратівський. “Хліб на столі”).
З давніх-давен батьки традиційно привчали дітей берегти хліб. Ще з молоком матері усвідомлювались високі пошанівні форми бережливого ставлення до хліба. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Ніхто, навіть діти, не осмілювалися покласти її догори. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паляниці. Народжувалася дитина – йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу – мати ув’язувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будували хату – неодмінно приходили з короваєм:
З хлібом у нас зустрічають гостей,
Хліб на весіллях цвіте в короваї.
І кращих немає на світі вістей.
Ніж – хліб уродився у рідному краї.
(П. Воронько)
Ставлення до хліба є мірилом людськості, істинності, праведності. Та дуже часто істинне буває беззахисним. А в світі, на жаль, поряд із добром існує зло. І тим більш жахливо, коли воно являється нам в образі “маминого сина”, одягнутого “на джинсовий мотив”. Саме до нього звертається Борис Олійник у своєму вірші “В оборону хліба”:
Юначе мій, мамин сину,
Зодягнений на джинсовий мотив, –
Я аж завмер, коли ти… півхлібини
“В дев’ятку” натреновано гатив!
Солоним потом заливає спину…
Футбол, як бачиш, – не солодка гра!
Перепочинь. Та поговорим, сину.
Бо є про що. І – вже давно пора.
Я просто, не домішуючи меду,
Скажу: коли ти замахнувсь ривком
Ударить хліб, твоя весела кеда
Мені під серце влучила носком.
Ти вдарив так, що потемніло в оці,
І по державні крайні рубежі
У всіх, що пухли в сорок шостім році
. Від маху похолонуло в душі.
І у батьків, які на полі ратнім
Ділили хліб, мов долю у бою,
Відкрилися старі солдатські рани
І заболіли в смерті на краю.
І в матерів, коли ти через луки
Котив хлібину, як футбольний м’яч,
Так застогнали, затужили руки.
Немов по них ти потоптавсь навскач.
Ми всі із хліба виростали, сину.
Із праці себто – чуда із чудес, –
Яка нас охрестила на Людину,
Піднявшись з чотирьох до піднебесь.
Нас кликав хліб на добре, чесне діло
До братнього трудящого коша.
Ми в нім шануємо не тільки тіло,
У нім народна світиться душа.
І я тобі сказати чесно мушу:
Ти можеш лущить м’яч, немов горох.
Але коли вже замахнувсь на душу, –
Дивись, щоб не спіткнувсь на чотирьох!
Усі ми – нащадки хліборобів від діда-прадіда. Споконвіку, так само, як до хліба, з великою пошаною ставилися до тих, хто створював його. У Київській Русі пекарі користувалися особливою повагою. Хлібників завжди величали шанобливо, повними іменами. Тож віддаймо й ми шану тим, хто зростив, виколосив і розмолов у семи млинцях борошно, рукам, котрі дарують нам духмяні схожі на сонце паляниці. І нехай завжди в хаті нашій буде хліб – наша совість, символ миру і добра:
Образу хліба вклонімося.
Сиріч – людині.
Високочолому сіятелю землі.
Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.
Істинно так… коли маємо хліб на столі.
(Б. Олійник. “Хлібові”)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (2 варіант) З давніх часів хліб супроводжує людину все її життя. Молодятам на весілля робили коровай. Коли хтось помирав, йому на труну клали хліб із собою. Є багато прислів’їв, пов’язаних з хлібом: “Хліб – усьому голова”, “Зима без снігу-літо без хліба”. Наші предки мали свої обряди на початок посіву, при збиранні хліба. У наші часи роль хліба […]...
- Духовний світ простої людини в новелі Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Григір Тютюнник – талановитий український новеліст. Із його ім’ям пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком “дорослі”. Та це й не дивно,, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син “ворога народу”, з тих сільських хлопців, які поповнювали “пролетаріат” і на […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (1 варіант) У поезії “Пахне хліб” виражено ставлення автора до хліба. Справді, коли я починаю замислюватися над тим, який шлях проходить буханець хліба, перш ніж потрапити на наш стіл у такому вигляді, мимоволі проймаюся повагою до нього і до тих, чия праця залишитися в ньому. Адже ж треба спочатку засіяти поле пшеницею, потім сумлінно доглядати його, а […]...
- Чому пес живе коло людини? 1. Людина і дика природа в легендах і міфах українців. (Наші пращури поклонялися силам природи, бо не могли пояснити їх суті. Вони наділяли властивостями живих істот рослини і тварини. Поступово люди приручали диких звірів, давали їм притулок біля своїх помешкань.) 2. Чому пес знайшов своє місце коло людини? (Одна із легенд розповідає про самотнього пса. […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (ІІІ варіант) В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії звертається до теми нелегкої праці хліборобів, а також до вічного образу хліба. Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів І радістю земною… Хліб – це наше найдорожче […]...
- Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
- Чому пес живе коло людини? скорочено – Міфи та легенди українців Давно колись жив самітний пес. Набридло йому жити самому, пішов він шукати друга. Але хотів такого, який був би найсильнішим з істот. Порадили йому йти до вовка. Але той боявся ведмедя. Пішов пес до ведмедя, а той боїться лева. Став собака слугою у лева, а лев злякався людини. Здогадався пес, що людина – найсильніша, адже […]...
- Твір на тему: Не хлібом єдиним живе людина Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. “Не хлібом єдиним живе людина”, – це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, […]...
- Твір на тему: Шануймо хліб (замітка в газету) Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі столу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба нагодувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, […]...
- Твір на тему: Хто хліб шанує – той шанує працю Ні робота, ні життя, ні весілля – ніщо на світі не обходиться без хліба. Він дорожчий за золото, сильніший за все. З давнини зберігся звичай “хлібувати” – обсипати зерном молодих, новонароджених. На день Нового року дітвора ходила по хатах і “посипала”, промовляючи: “На щастя, на здоров’я, на Новий рік”. Хліб таїть у собі тепло серця […]...
- Порівняльна характеристика образів простої сільської дівчини Устини та освіченої панночки (за повістю Марка Вовчка “Інститутка”) Порівняльна характеристика образів простої сільської дівчини Устини та освіченої панночки (за повістю Марка Вовчка “Інститутка”) I. Життєві ідеали кріпачки та панночки. (Устина мріє стати вільною, а панночка – розбагатіти за рахунок експлуатації селян-кріпаків.) II. Основні риси характеру. 1. Повага Устини до простих людей і зневажливе ставлення панночки до бідних. (Устина щира і привітна з подругами-кріпачками. […]...
- Народна мудрість в легендах, оповідках, фольклорі Народна мудрість в легендах, оповідках, фольклорі Серед народної мудрості, українського фольклору чільне місце посідають легенди, приказки, прислів’я, казки, оповідання, пісні, які вчать дітей любити й поважати своїх батьків та рідню. Про обов’язок дітей перед батьками йдеться в прислів’ях і приказках: “Як батька покинеш, то й сам загинеш”, “Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь […]...
- Твір на тему: Хліб (твір-роздум на морально-етичну тему) Хліб… Він щодня приходить до нас – рум’яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен – бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг… І все-таки хліб. Якщо на столі немає хліба – на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб – то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб – […]...
- Мудрість філософа (Фантастична оповідь) У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів на гостину до тітоньки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася на городі. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць (де зараз музей Сковороди), там завжди було так затишно й привітно. … Підходжу до Сковородинівського […]...
- Твір на тему: Хліб. Твір-роздум за прочитаними творами Які слова кожна дитина промовляє першими? Мати, хліб, батьківщина. Кожен пам’ятає з дитинства, як чудово пахне щойно випечена паляниця з рум’яною скоринкою. Протягом століть українці винайшли немало різновидів виробів із борошна. Це перепічки, плетеники, бублики, пампушки й, звичайно ж, хліб. Без хліба не буває ні святкового обіду, ні простої вечері. А коли в Україну приїздять […]...
- Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (3 варіант) Хліб – це основа життя людини, а хлібороб – найпочесніша професія для неї. Хліб є святинею для кожної трудящої людини. Недарма здавна хлібину робили круглою, наче сонце. В поезії “Недожата нива” розповідається про те, як під час Другої світової війни солдат, який в мирному житті був хліборобом, не від Почив перед боєм. Він не зміг […]...
- Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (1 варіант) Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього люди створили багато приказок, прислів’їв, пісень, і навіть повір’їв. Моя прабабуся говорила, що не можна надкусити та недоїсти шматок хліба. А скільки існує звичаїв та обрядів, які не обходяться без хліба, наприклад, весілля. Весільний хліб, коровай, шишки треба швидко з’їсти, щоб […]...
- Микола Вінграновський – Хліб Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, – Заснув у глині шумерійський серп, – Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб – давно. Ми завжди в […]...
- Твір на тему: Хліб – найбільше багатство (твір-роздум на морально-етичну тему) Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження – духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття – завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство – хліб. […]...
- Комедія Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над людиною Драматургія Карпенка-Карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, земле-власників-мільйонерів і селян-бідняків. Сила комедії “Сто тисяч” у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення. Головним персонажем […]...
- Гімн звичайній людині-трудівнику, силі її характеру і витримці у романі Д. Дефо “Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо” Волею долі герой роману Д. Дефо Робінзон Крузо потрапив на безлюдний острів в океані після аварії корабля. Спочатку він розгубився, впав у відчай, але потім обміркував своє становище і зрозумів, що сидіти без діла не можна. Мандрівник забрав із розбитого корабля все, що могло знадобиться, збудував собі житло, навчився ловити рибу та полювати на птахів. […]...
- Як живе і вмирає рід? (за романом “Вершники”) Роман “Вершники” – один із кращих творів Юрія Яновського – полонить читача романтикою грізного дев’ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, “Вершники” прекрасні героїко-романтичним духом: “О, дев’ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по […]...
- Твір на тему: Хліб святий на землі (що для мене значить земля) Мені здається, що Бог, створюючи людину, водночас кинув на землю жменю хлібних зерен, аби людина відразу зрозуміла, що вона не полишена напризволяще, що вона спроможна доглянути землю, подбати про себе. І недарма зерно, що забезпечувало життя наших предків, називалося жито, тобто життя. Усе в нас починається від хліба, від цієї маленької зернинки, що ввібрала в […]...
- Звеличення почесної праці хлібороба у вірші “Спасибі” Багато професій є на світі. Дуже важливими є праця вчителя, лікаря, кухаря, пожежника. Але особливою повагою в усі часи користувався труд землероба. Нелегку, але надзвичайно важливу для людей працю хлібороба змалював М. Рильський у своєму вірші “Спасибі”: Який це труд, який солодкий піт, Яка жага і втома життєдайна! Поет захоплюється працівниками землі, які з покоління […]...
- Проблема людини і природи у творчості Івана Драча Іван Драч – один із найсучасніших українських поетів. У літературу прийшов у 60-х роках. З перших його публікацій про нього широко заговорила критика. Це була справді нова поезія з новою поетикою. Поет прагнув до естетичного осягнення здобутків людства, їх синтезу з прадавніми джерелами, з мистецькими надбаннями свого народу. Він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення, […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над людиною (1845-1907) Справжнє прізвище – Тобілевич. Народився в слободі Арсенівка (тепер у складі села Веселівки Новомиргородського району Кіровоградської області) в родині управителя поміщицьких маєтків (брати – Микола Садовський, Панас Саксаганський і сестра – Марія Садовська стали відомими акторами, діячами української культури). Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, працював дрібним чиновником у канцеляріях. Багато займався самоосвітою, брав участь […]...
- Кохання живе у поглядах Сонце ріже очі радіаційними променями. Вітер проїдає шкіру ядерним подихом. Місто наче після вибуху атомної станції. Та кохання живе у поглядах… Люди спілкуються короткими жестами. Й бояться злякати один одного звуками. Ховають емоції далеко у себе в середині. Та кохання жевріє у поглядах… Тварини блукають похмурими вулицями. Бездомні й облізлі, з обвисшою шкірою. Нещасні здавалося […]...
- Передача настрою людини засобами поетичної мови. Єднання людини та природи за віршами П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ” Відомий український поет Павло Григорович Тичина дуже любив рідну природу. У багатьох його творах можна знайти зображення полів, лісів, річок. Але в поезії Тичини природа не є тільки тлом, на якому відбуваються події. Поет робить природу рівноправним учасником, а інколи й головним героєм своєї чудової лірики. Важливо, що Павло Тичина вміє показати, якого єднання можуть […]...
- Твір на тему: Дума про хліб Дума про хліб Ця тема – водночас проста й складна. Проста, бо немає людини, яка б не могла б сказати, що таке хліб. Складна, бо надто символічною є ця річ для всіх нас. Далі треба писати, що без хліба людина не проживе. Проблема в тому, який хліб мати на увазі. Так, хліб входить до денного […]...
- “Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких… ” (за драматичною поемою “Ярослав Мудрий”) Я гадаю, що кожна людина хоча б раз за життя ставила собі питання: звідки береться мудрість? Чи є вона вродженим даром? Чи можна стати мудрим, читаючи книжки? Чи мудрість приходить сама собою із віком і досвідом, а ми не в змозі пришвидшити чи вплинути на цей процес? Своє бачення цієї проблеми пропонує нам Іван Кочерга. […]...
- Твір на тему: Коровай хліба (твір-роздум) Про хліб ми знаємо з раннього дитинства. Напевно, “хліб” – одне з перших слів, що вимовляє дитина. А скільки прислів’їв і приказок присвячено хлібу! Хліб у житті людини має величезне значення. По-перше, просто без хліба багато страв несмачні. По-друге, хліб – це і бублик, і калач, і батон, і булочка. Свіжі, апетитні, вони іноді ніби […]...
- Зорять із граніту вічні солдати, Болями їхніми пам’ять живе Півстоліття минуло з того часу, як відгриміли залпи Другої світової, відпадали пожежі, як матері одержали звістки про смерть своїх синів. Ще й сьогодні не висохли сльози на їх старечих очах, не дочекались діти батьків з війни. Загоїлися душевні рани коханих. Загоїлись, але чи забулись? Немає сили, що вирвала б із серця пам’ять про тих, які […]...
- Дмитро Білоус – Хліб і слово ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяв нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, як сонце незагасне, і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, їм тихо дзвонить колос, і золотом сіяє сніп під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну […]...
- Наталя Гуркіна – де живе кохання – там завжди життя Де живе кохання – там завжди життя, Брата чи сестричку буду мати я. Не живіт в матусі, а дитячий світ – Ще одна малеча наш поповнить рід. Оченятка сонячні, ротик-потягусь. Ждуть святе народження бабця і дідусь. Вся наша родина зустрічі чекає, Татко із матусею казочки складає. Так що не барися, як настане час, Поспіши швиденько […]...
- Світло материнського серця (за поезією Б. Олійника “Пісня про матір”) I. Величальна пісня матері – упродовж віків в українській поезії (від Шевченкового “Там матір добрую мою… ” до Тичининого “Матері забуть не можу… “; жінка-мати – краса світу, його безмежність і незбагненність, заступниця, порадниця, наставниця: рідний дім, квітучий сад, запашний степ, наша Батьківщина). II. Уславлення й возвеличення Матері в поезії Б. Олійника. 1. Вплив біографічних […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Багато творів написано про велике людське почуття – кохання. Не є винятком і творчість Григора Тютюнника. Раннє оповідання “Зав’язь” є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли у гіллі “зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки” – зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від […]...
- Твір на тему: Творча праця хлібороба (твір-мініатюра) “Я – хлібороб, – з гордістю вимовляє людина, яка працює на землі. – Поле – це моє життя”. Окинь оком поле… Хліба сколихнулись і заграли хвилями. Сонце залило промінням ці хвилі і відбилося міріадами маленьких сонць у краплинах роси на колосках. Колос звичайний і незвично дивовижний. Сивий колос жита і золотий пшениці. І ось на […]...
- Шанобливе ставлення людини до природи в повісті “Гуси-лебеді летять” Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті “Гуси-лебеді летять” розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі. Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою […]...
- Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва (на прикладі поеми Б. Олійника “Крило”) У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. (“Мій борг”) Я з останнього морозу Від крила твого воскресну Як не лебедем, хоч сивим журавлем. (“Повернися”) Журавлиним крилом […]...
- Хліб і слово – Білоус дмитро У стінах храмів і колиб Сіяв нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне1 , І свій духмяний хліб ясний, І рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, Їм тихо дзвонить колос, І золотом сіяє сніп Під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну мить Бешкетнику-харцизі2 […]...
Н а некрасов поэт народной доли кратко.