Відбиття декадентської доби в особистості й долі О. Вайльда
Прозаїк, есеїст, драматург, поет, О. Вайльд прожив недовге, сповнене драматизму життя. Він був одним із теоретиків “чистого мистецтва”, найбільш характерним представником естетизму, художньо-філософської течії, що набула розвитку в Англії у 1870-1890 роках. її прихильники виходили з принципу “мистецтво для мистецтва” і того, що літературі зовсім не має смислу виконувати якусь моральну місію навчати добру, справедливості, що вона “байдужа” до проблем моралі. Мистецтво начебто покликане служити красі, яка є вищою, ніж життя. І митець
“Я трактував мистецтво як вищу реальність, а життя – як усього-навсього вид художньої прози”, – писав О. Вайльд.
Він був улюбленцем слави, але зазнав і гіркої долі. Його кар’єра настільки тісно була переплетена з його особистим становленням і легендою про нього, що самі його твори стали начебто чимось вторинним.
“Боги дарували мені майже все. Я мав талант, відоме ім’я, високе суспільне становище, інтелектуальну сміливість; я зробив
О. Вайльд створив також свою філософію, згідно з якою тільки мистецтво може витягти людину зі світу непристойності та міщанства. Його естетичні теорії знайшли своє відображення також у відомому романі “Портрет Доріана Грея”, де на прикладі чудесного перетворення портрета головного героя письменник обстоює своє переконання про те, що мистецтво вище за життя.
Досить вагомий внесок зробив О. Вайльд і в оновлення англійського театру другої половини XIX століття. Він створює відомі комедії “Віяло леді Уіндермир”, “Як важливо бути серйозним”, “Ідеальний чоловік”, у яких висміює фальш світського суспільства, міщанську вікторіанську мораль.
Ще в далекій юності, завершивши навчання в університеті, Оскар Вайльд вирушив до Лондона, заявивши: “Я буду поетом, письменником, драматургом. Так чи інакше я стану знаменитим, а якщо і не знаменитим, то сумновідомим”.
І хто ж знав, що слова його стануть пророчими, бо все, що він сказав, справді збулося. Перебуваючи в зеніті слави, О. Вайльд писав свої кращі твори, але раптом його благополучне життя було перерване: його звинуватили в аморальній поведінці (яка дійсно мала місце), почався гучний судовий процес, який набув великого розголосу і закінчився тим, що О. Вайльд потрапив до в’язниці, яка багато в чому змінила і його переконання. Тепер він почав вважати, що “страждання – єдина істина”. Страждання, пов’язані з ув’язненням письменника, знайшли своє глибоке відображення в його поемі “Балади Редингської в’язниці”.
Життя О. Вайльда – яскравий приклад боротьби зі злетами та падіннями. Письменникові на власному досвіді довелося відчути й пережити співвідношення краси і моралі. Мораль існувала, ]с;;уе і буде існувати вічно у будь-якому суспільстві. О. Вайльду довелося переконатися, що головним критерієм у житті людини все-таки є моральність. І краса моральна завжди буде важити більше в житті людини, ніж краса фізична.
Твір-опис вишиванки в художньому стилі.