Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”)

Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”)

Твори Лесі Українки знайомлять читачів із цілою низкою яскравих образів жінок, сильних, непересічних, сповнених ліризму і натхнення. Мені здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачі, своїх мрій і поривань, свого болю й нездійсненних сподівань. Тому і постає лірична героїня її поезій жінкою гордою, з почуттям власної гідності; вона невтомна у праці й боротьбі. Її патріотизм – щирий, глибокий, що грунтується на оптимізмі, хоч нерідко їй доводиться “без надії – таки сподіватись” і “крізь сльози сміятись”. У цьому – вся Леся Українка…

Я думаю, не можна визначити, який жіночий образ Лесиної поезії найяскравіший і найсильніший. Кожен, хто заглибиться у її твори, знайде для себе саме ту єдину героїню, яка буде відповідати його уподобанням. Міріам, Кассандра, Тірца, Мавка – всі вони неповторні, з тонкою організацією душі, з жертовністю в любові, мудрістю, жіночою ніжністю, з потягом до прекрасного в житті, природі і стосунках.

Мене ж вразив образ Оксани з драматичної поеми “Бояриня”, яку письменниця створила 1910 року за три дні. Дев’яносто років минуло відтоді, але, коли сьогодні я читала цю поему, то якось підсвідомо відчувала, що “Бояриня” з її історичними подіями

часів Руїни – твір для сьогодення, для мого сучасника. Його актуальність – безсумнівна, бо наш час розбудови і відродження суверенної України вимагає, на мій погляд, саме таких образів. Я навіть вважаю, що Леся Українка асоціювала образ Оксани з образом самої України, такої ж прекрасної, з високим почуттям гідності, але приниженої конфліктами і зрадами.

Оксана – дочка козацького старшини Олекси Перебійного уособлює традиційну постать жінки в Україні, яка завжди була значною суспільною силою, а не лише матір’ю, дружиною, господинею дому. Тому і героїню “Боярині” Леся Українка змалювала багатою, сильною характером, освіченою молодою особою, що здатна сама захистити себе. (Знову напрошується паралель із сутністю характеру самої України):

Не думай, ніби я пуста панянка,

Що тільки має на умі забави

Та залицяння.

Як же важко бачити страждання цієї чистої, гордої дівчини від тих випробувань, що послала їй доля! Приниження рідної землі московськими сановниками, болісне поступове розчарування у коханому, туга за рідним краєм, постійне відстоювання власної гідності – все це знесилює, підточує дівчину. Її ранить компроміс Степана з власною совістю, попирання ним самим своєї честі і честі України. Я переконана, що саме плюндрування імені і честі її рідної країни призвело до найвищого стану депресії Оксани. І, як вибух, – прозріння, коли вже остаточно гине кохання: Оксана побачила перед собою боягузливу душу Степана і заговорила з ним різко і відверто. Її нервовий зрив підтверджується драматичним епізодом, коли дівчина починає дуже голосно співати, по-сільському. “Бояриня гуляє!” – в цих словах міститься сила її душевної травми, яка і спричинила смертельну хворобу молодої, квітучої жінки.

Оксана помирає з Україною в серці: “Добраніч, сонечко! Ідеш на захід… Ти бачиш Україну – привітай!” Що ж стало найімовірнішою причиною її смерті? Я впевнена, що вона була не в особистій драмі – духовному розриві з коханим. Мені здається, Оксана, дбаючи про свою націю, страждала від усвідомлення власного безсилля, а від цього – власної непотрібності Україні. А це для неї, на мою думку, гірше, ніж приниження і невільницьке становище. Такою я бачу Оксану, і такою розкрилась мені Леся Українка, що своєю “Бояринею” примушує замислитися над власним ставленням до батьківщини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твip роздум в бублiциcтичному стилi про необхiднicтьп.
Ви зараз читаєте: Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”)