Акварель

Related posts:

1. Семенко Михайль – Краєвид Дивлюсь на бухту я де хінські човнвітрила Рухаються крізь туман м’яко І в оксамиті спокійного безхвилля Окреслюється світ. 2. VI. 1915. Владивосток...
2. Іван драч – Весняна акварель Це вже не сон – це сон-трава Гущінь замшілу прорива, І ніжним чадом, чудом чистим Бузкова свічка понад листом Вже злотом-пломенем жива. Це вже не сон – це вже котики Сидять на лозах в сні екзотики, Мурличуть хижо, мають запити Рій бджіл у пазурі спацапати, Продмухують пухнасти ротики. Це вже не сон – це вже […]...
3. Семенко Михайль – Геніальна поезійка Я сьогодні чергував удень І проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне В той мент море Я будував храми. У вікно я бачив золоті плями і срібні блиски Що впали в бухту Пастель олія акварель в моїй душі скипли А захід тухнув Дощ пройшов Якось несміливо зникли незадоволені хмари Танучим […]...
4. Без тебе Дивлюсь на небо – не бачу неба, Дивлюсь на нічого – бачу тебе. Дивлюсь крізь дим мрій та бажань, Життя не залишає жодних сподівань. Дивлюсь на тебе – бачу твої очі, Погляде мій, дивись у її очі, Тону в твоїх очах крізь темні ночі – Ще темніші вони без тебе. Без тебе сонце мені не […]...
5. Анастасія Кравець – Ми – пастелі Ми – пастелі Неба стелі Акварелі слів. У готелях На постелі Каруселі днів. Невеселі наші скелі Крізь тунелі літ. Надчуттєві знов дуелі – Зрілий мезоліт!...
6. Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – З кишені блузи щулить око, Ох, як він весело в туман Застромить погляд свій глибокий. Іду по вулиці, а скляр Яскравко – ранок кучерявий – На мій дзвінкий крокує шлях […]...
7. Павло Мовчан – Пізня гроза Так далеко – ледве й видко, Як грози сталева нитка Пересновує туман, І луни щербатий злиток Деренчить, мов тріслий дзбан. Так далеко, що й не чути Крапель, спійманих відром. Біла марля, чорна сутінь Пеленають круглий рот… Дихай, дихай крізь весь простір, Крізь набряклу криком повсть… Бовваніє час навпроти… Крізь туман іде навпрост? І несе він, […]...
8. Максим Рильський – Зимове шкло Так сумно, так без краю сумно. Усе скінчилось. (Чи й було?) Дивлюсь недвижно і бездумно Крізь зимове морозне шкло. В цю ніч ясну все зрозуміле, І далі нікуди іти: Життя і радісне, і миле, – Та не для тих, хто без мети…...
9. Печаль на яшмовому ганку (скорочено) – Бо Лі На яшмових сходах Біліє холодна роса. Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса. Дивлюсь крізь фіранку На місяць осінній печальний, На тихій воді він тремтить І повільно згаса. Переклад Л. Первомайського...
10. Павло Тичина – Квітчастий луг і дощик золотий Квітчастий луг і дощик золотий. А в далині, мов акварелі, – Примружились гаї, замислились оселі… Ах, серце, пий! Повітря – мов прив’ялий трунок. Це рання осінь шле цілунок Такий чудовий та сумний. Стою я сам посеред нив чужих, Немов покинута офіра. І слухає мій сум природа. Люба. Щира. Крізь плач, крізь сміх. Вона сама – […]...
11. Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші Чоло в долоні похили, Чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, Крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти. Туман обійме ночі злий, Туман, що в кольорі золи. Півкола на воді Розвівши, Поволі місяць сів. На галузі задуми листя виросте блакитних слів, Заслониш очі тишею, немов руками, а тоді Почуєш […]...
12. Борис Грінченко – Я ніч не спав Я ніч не спав,- заснуть не мав я сили, І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли, І потім всі погасли в далині. І як туман хвилястими клубками І воду скрізь, і землю повивав, І світ увесь з землею й з небесами, Здавалося, в тумані потопав. Туман! Туман! На сході […]...
13. Матушек Олена – Біографія Матушек Олена Франківна – українська поетеса. Народилася 26 квітня 1953 року в м. Запоріжжя. Закінчила 1976 року Київський університет. З 1985 року працює в редакції журналу “Ранок”. Автор збірок “Акварель міста” (1981), “Телефон довіри” (1988), “Розімкнуте коло” (1991). Отримала літературну премія імені Андрія Малишка....
14. Короткий життєпис Олени Матушек Олена Матушек Матушек Олена Франківна – українська поетеса. Народилася 26 квітня 1953 року в м. Запоріжжя. Закінчила 1976 року Київський університет. З 1985 року працює в редакції журналу “Ранок”. Автор збірок “Акварель міста” (1981), “Телефон довіри” (1988), “Розімкнуте коло” (1991)....
15. Павло Мовчан – “Поєдную з безмежністю буденність… “ Поєдную з безмежністю буденність, З незримим рухом вітру – сталість гір, Тепло хвилясте – з поглядом зеленим, З блакиттю неба – глибину сузір. Слова твої поєдную з думками; Ані шпаринки – все життя всуціль Залите вщерть червневими медами: Засолодили і приспали біль… Оскома приспана з губ злизана лестивістю, І погляд входить в погляд, як вода, […]...
16. Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
17. Я намалюю райдугу на небі Я намалюю райдугу на небі Змочивши пензлики слізьми Візьму з шухляди акварелі І знов щасливий будеш ти Візьму я смутки та печалі І радості зроблю із них Посміхнеться сумний смайлик Він плакав раньше Щоб всміхнутись у цю мить Уся печаль кудись пропаде Сльозина більше не впаде І твоя моя наша радісь Ніколи плакать не піде...
18. Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, і міста, і гір Небувалі пливуть акварелі. Ти, що мечеш всі стріли, один, Тільки ласка – стріла твоя злотна: Замість жаху бездонних глибин – Дать уздріти барвисті полотна!...
19. Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, Ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно Й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно Нагадує очі твої. І радісні квіти весни, Коли у садах солов’ї, Люблю я фіалки – вони Нагадують очі твої....
20. Вікторія дикобраз – Соснами, соснами, соснами Соснами, соснами, соснами траса тягнеться Крізь блокпости, крізь туман, крізь чади і ріки. Гарно казати, що це залежності. Зараз гарно. Страшно зізнатися: схід тобі дико ближчий. Соснами, соснами, соснами при окопах, Металоіржевих будинках, складах, озерах Всі вони моляться богу, іноді вперше – Що скоро повернуться. Тут, щоб ніколи більше. Соснами, соснами, господи, скіль-ки-ще Тобі вивільняти […]...
21. Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
22. Павло Мовчан – В негоду В ліс я йшов – мені назустріч Раптом випроставсь туман; Це – спіткання неминуче, Як рокований твій стан. Ну нічого: за тобою Небо, випите до дна, Поле, встелене габою, І продухвина вікна. За тобою попіл літа, Терпкість випитих оман, За тобою – все на світі, А попереду – туман…...
23. Дмитро Павличко – “Як би я знав, де ти живеш… “ Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою […]...
24. Юрій Андрухович – Етюд неспокою Трава на камені вона Вночі шумить у ранах дому І лугом дихає стіна Рослинне тіло в кам’яному І ми так часто не спимо І видивляемо впівока Як з того боку крізь трюмо Трава зітхнула мов затока Вганяючи коріння клин У ці крихкі тріскучі плити Запасти в усмішки щілин Триматись каменя і жити За крок від […]...
25. Михайль Семенко – Океан Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося – Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами – Крізь піну невірних хвиль – Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль. Скільки губів безгучно зціпилось В бажанні непевних ран І проклинало […]...
26. Семенко Михайль – Вигнанець В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це наш щосвятковий пр’ограм. А як дощ – зіходимось в бібліотеці. Які жваві наші речі, І в легенях пахне громом. Двічі перевозив через бухту хінець. Цілував перса, сонце зливалось з віддихом. Збирали, пестили квіти зблідлі. А […]...
27. Хочу сонця Я лежу в квітучім полі І дивлюсь в блакитне небо. Сонце світить аж до болі, А мені її не треба. Я уже нагрівся, досить! Вже набридло це проміння. Більш ніхто мене не спросить Де подів своє терпіння. Хочу неба та без сонця. Це мабуть найбільша мрія. Тільки зашторене віконце Тепер дає мені надію. Я лежу […]...
28. Семенко Михайль – Обезженщенна пустеля Дивлюсь на гори із вікна На простір дикий ції пустки І пригадалася вона Забилось серце хутко-хутко Згадались тіні теплий присмерк І світло милої кімнати І серця бої серця тиски Умовностей невільні грати Не знаю може ждеш і досі І мнеш зів’ялі вже троянди Троянди уплітаєш в коси Троянди палиш в серця гарті І я в […]...
29. Микола Руденко – Туман, туман Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми з вільним світом майже рівноправні. Що розпогодиться – нема приміт В газетній сліпо зверстаній колонці. А де він є сьогодні – вільний світ? Мо’, на Юпітері або на Сонці. Всміхаєтесь? Якщо немає крил, То й […]...
30. Ірина Саковець – Екранізація готичного роману Екранізація готичного роману: Похмурі кадри вечора на склі, Із ладу вийшли всі небесні крани – І небо розчинилося в землі. Шукай мене під повнею із міді, У повені з півоній і троянд, Хоч я і не одна з могутніх відьом, Та й ти не опівнічний зорекрад… Шукай мене в густій облозі терну, Я озиваюсь лиш […]...
31. Леся Українка – “Гей, піду я в ті зелені гори… “ Гей, піду я в ті зелені гори, Де смереки гомонять високі, Понесу я жалі одинокі Та й пущу їх у гірські простори. Кину свої жалі На зелені галі, Пущу бором свою тугу, Чи не знайде другу… Кімполунг, 19.06.1901...
32. Тарас Шевченко – Туман, туман долиною Туман, туман долиною, Добре жити з родиною. А ще лучче за горою З дружиною молодою. Ой піду я темним гаєм, Дружиноньки пошукаю. “де ти? де ти, озовися! Прийди, серце, пригорнися. Нумо, серце, лицятися Та поїдем вінчатися, Щоб не знали батько й мати, Де ми будем ночувати”. Одружилась, заховалась, Бодай була не кохалась. Легше було б […]...
33. Амфібрахій Амфібрахій (грецьк. amphibrachys, від amphi – обабіч та brachys – короткий) – в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом: У силаботонічному віршуванні – трискладова стопа з наголошеним другим складом (-∪-). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити […]...
34. Семенко Михайль – Вечірній пароход Я дививсь учора ввечері на бухту З якої зійшов льод. Пожар на заході давно вже стухнув І прийшов вечірній пароход. Давно не бачив відблисків ліхтарних Що стовбурять так густо на воді. Лягають тіні в бухті плинів хмарних І миготять на тінях блиски золоті. Вслухавсь у пісню серед хмурої тиші Впивав її з нерухомо-м’яким повітрям. Ніч. […]...
35. Оксана Боровець – Серце моє Серце моє – плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш – закутай шию чи руки грій. Серце моє – з пряжі твоїх снів. І без примірки знала, що розмір L Буде тримати сотні тремких слів, Сніжну облогу, сонячну акварель. Скільки у нім наших п’янких днів, Скільки печалі, смутку і […]...
36. Микола Руденко – Які ж ви смішні, їй-богу Які ж ви смішні, їй-богу, Із вашими орденами! Чи хтось опромінить дорогу Ліврейними галунами? Чи зможе безликий чиновник Талант начепити на груди?.. Ту славу, як вутлий човник, Відкинуть майбутні люди. Ні світла у неї, ні духу. (Цього ж вам не видавали!) Ні доброї сили для руху Через гірські перевали. Залишиться той, хто зуміє Створити вселюдську […]...
37. Розвиток дії Розвиток дії – розгортання подій, що виростають із зав’язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів. У Р. д. викристалізовуються моральні якості персонажів, кожен з них несе ту чи іншу авторську думку, які у своїй сукупності утворюють авторську концепцію (ідею твору). Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту, інтрига. Приклад яскраво вираженої […]...
38. Горобці да вишня – Гребінка Євген Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летятьь з осели Гарвбці? Дивлюсь, у сад, побрались ївалодці. На Вишеньці їх сеть-то насідало, І бенкезараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні Із ранку самого до пізньої пори, Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, […]...
39. За сонцем хмаронька пливе (скорочено) – Шевченко Тарас За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою. Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З Богом заговорить… А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не […]...
40. Орфічна література Орфічна література – твори еллінської літератури, приписувані легендарному Орфею – фракійському співцю, синові музи Каліопи та його послідовникам – орфікам. їхні поезії присвячувалися переважно образам теогонії, астрономії, міфам про діоніса, деметру, Орфея, писалися гекзаметром. Збереглися твори, що з’явилися уже в новому тисячолітті: поеми “Гімни Орфея до Мусея” (II-IV ст. н. е.), “Про камені” (IV-VI ст. […]...