Амфібрахій



Амфібрахій (грецьк. amphibrachys, від amphi – обабіч та brachys – короткий) – в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом: У силаботонічному віршуванні – трискладова стопа з наголошеним другим складом (-∪-). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеон); найліпший варіант А. – при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок. В українській поезії до А. вперше

звернувся Є. Гребінка (“Човен”, “Українська мелодія” тощо). Найменш уживаний одностопний А., що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентації поетичної думки:

– Матусю! Хто очі мені замінив? –
Всміхнеться, щоб сліз не побачив.”
Сама – до вікна, до неораних нив –
І плаче…

(Є. Плужник)

Двостопний А.. також не часто спостерігається:

… ночами про подвиг
Я марив малим,
А подвиг – це побут
Без жару й золи,
Шизоїдно чистий,
Абсурдно міцний,
Не вельми врочистий,
Та дуже ясний

(О. Шарварок).

Подеколи

поети звертаються до тристопного А.:

На гратах не місяць – корова,
Не сяйво – рапатий язик.
В залізних, вантажних оковах –
Життя божевільного лик

(І. Крушельницький).

Прикладів чотиристопного А. в українському вірші теж не дуже багато:

О метана бурею, Нене злиденна,
Укріплю Тебе я на камені слова,
І будеш, як церква, ясна і сталенна!

(В. Пачовський).

П’ятистопний А. надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М-Бажана “На Карпатських узгір’ях”:

Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні
Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.
Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, –
Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.

Надзвичайно рідкісний А. – шестистопний (С. Голованівський: “Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо… “), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження “важкого” стилю. Подеколи поети звертаються і до вільного А., наприклад, І. Франко:

Полуднє.
Широкеє поле безлюдне.
Довкола для ока й для вуха
Ні духа!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Карпенко карий мартин боруля аналіз.
Ви зараз читаєте: Амфібрахій
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.