Анастасія Кравець – Ностальгія

Related posts:

1. Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
2. Анастасія Кравець – Кохання Немов спалах вранішнього сонця вривається в нашу душу, заглиблюється в думках і залишає глибокий відбиток на серці. Полонізує спокій, бентежить погляд, сполохує монотонність серцевих поштовхів. Його не можна побачити, дотиково відчути, чи скуштувати.. Варто лише на мить заглибитись у себе й поринути в повітря сповнене музики й поезії з присмаком кохання. Кохана… це слово особливо […]...
3. Анастасія Кравець – Кохання – це коли Кохання – це коли не бажаєш її плоті, а задовільняєш ніжно душу. Не прагнеш щохливили обійняти, чи засипати пристрастними цілунками, а просто щасливий від того, що поруч. Кохання – це коли хочеш від неї дитину, все решта – пристрасть!...
4. Анастасія Кравець – Переродилась! Квітла, раділа сонячним ранкам і куштувала соки життя. Окутувала ароматами кохання й ніжності твою свідомість. Віддавала себе тобі: повністю, безкорисливо, без останку. Палала зорею в темному обрії небес. Та враз!… Обірвалася струна моїх надій і твоїх спогадів. Забракло життєдайних сил у твоїх чашах для моєї душі, зникла жага до життя. Мліла без пристрасних цілунків, насолоджувалась […]...
5. Анастасія Кравець та Микола Шишковський – Кривавий обрій Кривавий обрій – Літній буревій. Іржаве сонце Свідки дикі хмари. П*янить душа До нездійсненних мрій.. Думки стрімкі. Мов степові отари.....
6. Анастасія Кравець – Не біль, а присмак радісної муки Не біль, а присмак радісної муки. Мов спогад ніжний, але так тревкий. Свідомість на іони рве розлуки. Та думка промовляє тихо: “Стій!”...
7. Анастасія Кравець – В шлейфі дощів потоне серце сумно В шлейфі дощів потоне серце сумно… Вогненні зорі згаснуть в небесах. Думки свідомо дискутують шумно. Душа – замріяний осінній птах! Холодний погляд розтинає небо. Шматки тривоги зронюють уста… Веселки різнобарвної – не треба! Душа, мов чистий лист, пуста…...
8. Анастасія Кравець – Never Мій пройдений рівень Для тебе game over! Твоїх псевдосцілень Я випила море. Ти зовсім not perfect Але лиш тобі, Ефектний вердикт Віддала в юрбі. Твої хижі смайли Справжнісінький game У спогадах файли Фальшивих ідей. І всі лицемірні У захваті Word. Пустотно – надмірні Як бувший комфорт. Забули, забили, Порвали ураз! Душею скривили Дитячий маразм. Уже […]...
9. Анастасія Кравець – Ми – пастелі Ми – пастелі Неба стелі Акварелі слів. У готелях На постелі Каруселі днів. Невеселі наші скелі Крізь тунелі літ. Надчуттєві знов дуелі – Зрілий мезоліт!...
10. Анастасія Кравець – Занадто Занадто солодкий, занадто буденний, занадто тревкий! Занадто гарячий – душа моя плаче, занадто стрімкий! Занадто спекотний, пекельно-самотній… Для мене – близький! Просторо-безмежний, такий обережний.. І зовсім чужий!...
11. Анастасія Кравець – Весілля Весілля – це своєрідний початок нового життя. Життя у побуті. А побут зазвичай вбиває почуття, залишаючи лише нонсенсну привязаність. Тому, весілля в певному плані – похорон для кохання… На жаль, так буває досить часто, але не завжди!...
12. Анастасія Кравець – Ранок Ранок… Проміння ласкавого сонечка цілунками грають на її обличчі, милуючись кожною клітиною зовсім юного тіла, задивляючись у кришталеві зіниці непізнаних світів. Небесна рань позаздрила б її довершеності: ніжні риси обличчя, пасма русявого волосся, що спускаються по лебединому стану, немов заморські змії, зачаровують душу таємністю; повні коралові вуста, що приваблюють погляди ранкових метеликів, немов квіти, виблискують […]...
13. Анастасія Кравець – Ромашкою Ромашкою.. Душа… Твоя… Цвіте… . Шепоче в ній щось трепетне… Незриме.....
14. Анастасія Кравець – Що ще тобі треба? Що ще тобі треба? Літаєш по небу, Тнеш обрії серця, Калічиш думки… Душа в тобі тліє І голос німіє.. Куштую безсоння Твоє – залюбки.....
15. Анастасія Кравець – Ельфи літа Ельфи літа. В очах – Глибина іпомеї. Ніби діти, В дощах Тануть днів Карамелі… У мечеті Сердець Чарівні емпіреї Сонце йде Під вінець, Облизавши Алеї…...
16. Анастасія Кравець – А час не зупинити – не благай! А час не зупинити – не благай! Радій життю і на веселці грай! Знайди недовідомі ритми струн І відшукай дев*ять щасливих рун!...
17. Анастасія Кравець – Світанкове поле Світанкове поле- Росами умите. Волошкове диво – Сонечком налите. Далечінь безмежна Літній день святкує… І Ромашку ніжно Звіробій цілує…...
18. Анастасія Кравець – Життя в мережі Життя в мережі – Інтернет. Де рамки й межі – Зойк лебет. Фантазій лоно І надій. Людей мільйони – Двох стихій. Тут віртуальні почуття. Без смаку вуст серцебиття. Чекання ніжних sms І настроїв палкий компрес....
19. Анастасія Кравець – далі – деталі Далі – деталі, Щастя надалі! Долі – вуалі Слів! Дози неврози, Внутрішні грози Метаморфози Днів!...
20. Анастасія Кравець – Забудь про все – тримай нейтралітет! Забудь про все – тримай нейтралітет! І щастя не пускай ти із тенет! Все буде, тільки згодом – почекай! Ти віднайдеш в душі своїй розмай!...
21. Анастасія Кравець – Згортаються, мов квіти, літа дні Згортаються, мов квіти, літа дні. Палають зорі в небесах осінніх. Тепло відносить вітер на коні. У царських обладунках небо синє. Міліє день рікою в далині, І сонечко сумує за літами. У піднебессі птахи мовчазні Крилами літа пишуть дощів драми....
22. Анастасія Кравець – Оманлива весняная душа Оманлива весняная душа… І сонце світить, зваблює тінями. Мов виснажена змореними днями, Дивлюсь у вічі неба… блакитняві! Волоссям вітер грає, мов гротеск. І неважливо, що там буде далі. Емоції сьогодні – дивний сплеск! У мікс життя я додаю деталі! Фруктові дні, солодкі дивні сни… Сп’янілі миті в пристрасті кохання. Чекаю до наступної весни! Яка у […]...
23. Анастасія Кравець – Залишились цілунки на устах Залишились цілунки на устах… Обійми в пам’яті живуть донині! Для мете ти – небесно-вільний птах. Із поглядом примхливої дитини!.....
24. Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
25. Анастасія Кравець – За ширмою у шепоті зірок За ширмою у шепоті зірок. В обіймах суму я змикаю вічі. Наступний крок – незвіданий урок Тремтять у відголоссі неба свічі. Бешкетник вітер в тиші промайне… Минуле розвівається навіки! Шматком печалі душу сколихне… У серці ллються, неба твого ріки!...
26. Анастасія Кравець – Візьми мотив – доволі він простий! Візьми мотив – доволі він простий! Радій життю і кривдників прости. Не заважай природним почуттям. Відчуй на смак реальний сенс життя!...
27. Анастасія Кравець – В очах твоїх тепла нема В очах твоїх тепла нема: Скляні фотошедеври!.. В очах твоїх сумна зима: Щасливі дні померли… Веселий день, веселий сон – У спогадах лілеї!.. Тужливу пісню в унісон Сурмлять шпаки-орфеї.....
28. Анастасія Кравець – Етюд душі у митях ейфорії Етюд душі у митях ейфорії. Примхливий подих юної весни. Шалений міф, реальність наче мрії. У міріадах зір “рожеві сни”. Мольберти днів – буденності шедеври. Сполохані цілунками слова. Загублені у тьмі весняні перли.. Згорає сум у дотиках пера!.....
29. Анастасія Кравець – Лимони днів у спразі лимонадів Лимони днів у спразі лимонадів. Ізотеричні промайнуть думки. Самотніть душ на схилах зорепадів. Напівпорожні відчуттів склянки. Розірвана крикливістю мовчання, Приручена до рук Твоїх душа. Знесилена в емоціях чекання Лиш присмак уст, як спогад, утіша!....
30. Анастасія Кравець – Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Бурхливі акорди вирують на хвилях морських Я чайкою ніжно милуюсь, літаю по них. А берег цілунками хвиля засипле здаля, Неначе востаннє, обіймами вкрита земля. Квітує життя в бірюзі повноводих лагун. Вітрець не шкодує снаги і гучності струн. І сонце остудить свій жар в прохолоді води, Хоч час не спинити, я стрімко прямую туди....
31. Ностальгія Наступила на душі ностальгія, В серці зародилась нова мрія. Проте боюсь почутів нещирих та образ, Не хочу, щоб гнів і зрада була у нас! Я з усмішкою згадую минулі почуття, Провести з тобою хочу усе життя. Але нам не судилось знову зустрічатись, Боючісь, знівечення душі, що може статись. Проходя дні та роки, але почуття все […]...
32. Герасим’юк Василь – Ностальгія На єдиному березі його безпросвітної, Старості його заморської Сива ходить вівця… А вовну її першу Повезли в бесагах за море, І другу її вовну В тих бесагах за море повезли, І загубили ті бесаги В тому світі Сто років тому… А в першій бесазі, у першій вовні Він – однорічний – плакав, А в другій […]...
33. Ностальгія за втраченою гармонією людини зі світом у поезіях Р. М. Рільке (1 варіант) Темою і наміром будь-якого мистецтва є Примирення індивідуума із Всесвітом. P. M. Рільке Райнер Марія Рільке – австрійський поет, який у своїй творчості звертався перш за все до філософських питань. Не раз, переживаючи духовну й творчу кризу, внутрішні зміни, поет виявляв зацікавленість у сутності людської душі, у питаннях про місце людини на землі, у Всесвіті. […]...
34. Семенко Михайль – Було біля моря весело Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла У міцній руці. Дратись на скелю струмлену У вогкий чагарн’ик. Вдивлятись у даль отруєну, Де острів зник. Почуватись маленьким хлопчиком, Бігать, радість, мов у сні. Жити б так і ночі і Дні! 6. VII. 1917. Владивосток...
35. Тарас Шевченко – Чого мені тяжко Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? Засни, моє серце, навіки засни, Невкрите, розбите,- а люд навісний Нехай скаженіє… Закрий, серце, очі. 13 ноября 1844, СПБ...
36. Ностальгія за втраченою гармонією людини зі світом у поезіях Р. М. Рільке (2 варіант) P. M. Рільке – поет, що все життя шукав духовну батьківщину, шукав джерело натхнення і втрачену з невідомих причин людьми гармонію. Творчість кожного митця, незалежно від його власного бажання, відображає тією чи іншою мірою духовні пошуки, особисті переживання, страждання. Справедливим це твердження буде і по відношенню до творчості P. M. Рільке. Дебютна збірка “Життя і […]...
37. Герасим’юк Василь – Немов прокинувся… І хоч Немов прокинувся… І хоч Бо щось силкуюся згадати Зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, ще не пригадав… ” – Моїм він голосом шепоче. Тріпоче… Бо чільце дівоче Й лице жіноче цілував. “Ще й не пригадуй… ” – вже своїм Шепоче голосом. Тріпоче… Не вирвати чільце дівоче З отав космацьких, […]...
38. Леся Українка – Безсонна ніч Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі. Думки-гадки, мов птахи нічнії, Налетіли, тяжкі та суворі, Ох, непевні ті думи страшнії, Наче хвилі у північ […]...
39. Анастасія Перевозник – А ти ідеш А ти ідеш. Та я вже не дивлюсь, Як силует у сутінках розтане, Як губиться і тінь серед каштанів. Так, ти пішла. А я ж тебе люблю!.. Хода легка, і сукня мерехтить, У світлі ліхтарів, немов метелик. Проходиш повз вітрини і готелі, Повз мене вже пройшла спочатку ти. Так, ти пішла. Чому не хочу я […]...
40. Олена Теліга – Танго І знов з’єднались в одну оману, – О дивне танго, – і сум, і пристрасть; Пливу на хвилях твого туману, Згубила керму, спалила пристань. І б’ється серце, і гнеться тіло В твоїм повільнім і п’янім вирі; Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре! Чекає прірва на кожнім схилі, Та сум і […]...