Богдан Согор – Твій політ
Розтоптана свідомість,
Світ стоїть на голові,
Свідома непритомність,
Стереотипи вікові.
Народження і юність,
Вже зрілість, старість на поріг,
Страждання і байдужість,
Хліби доспілі і волосся білий сніг.
Політ твоїх фантазій,
Думок мільйони у потік,
І ти на певній фазі,
Минає швидше вже за роком рік.
Спочатку батько, потім вже дідусь,
Печаль і радість, щастя і проблеми,
Учора думав:”завтра віднайдусь”,
Ну а сьогодні вже не розпустились хризантеми..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Богдан Лепкий – де єсть твій дім, твій тихий дім? “де єсть твій дім, твій тихий дім? Скажи, мій любий брате… ” – “Ударив нагло ясний грім, Спалив мій дім, звалив мій дім, Нема де зимувати”. “де твоя жінка, діточки, Де вірна челядина?” – “Он бачиш тії могилки? Скиглять вітри, летять галки, Оце моя родина”....
- Богдан Согор – Тривожність дум Не претендую у ряди поетів, Бо пишу лиш коли на серці сум, У образі цих сірих, зморених куплетів, Я виражаю всю тривожність дум. Коли в душі панує відчай і тривога, Нема кому надати допомогу, Я вірш скувавши із своїх емоцій, Йому дарую у життя дорогу. Немов би серця хворого кардіограма, Лягає буква кожна скурпульозно, В […]...
- Богдан Согор – Залежний Ти відчуваєш біль і страх, Не знаєш де ти, що з тобою сталось, У тебе сльози на очах, Такого ще ніколи не траплялось. Ти заховатися б хотів, Та зараз ти у схованці скромішній, Цей лабіринт із найстрашніших снів, І жах в душі на смерть приреченій і грішній. Блукаєш, ніби бачиш світла блиск, Та це уяви […]...
- Богдан Согор – На полі нищівної і жорстокої баталії На полі нищівної і жорстокої баталії, Стояв могутній лицар, мов би скам’янів, Не думав вже про ордени ані регалії, Про діаманти, скрині повні бурштинів. Збагнув в ту мить цей воїн благородний: Усі багатства, слава марною була, Почувши за спиною смерті подих прохолодний, Він зрозумів, що в серце влучила стріла. Вже не кричав і не молив […]...
- Богдан Согор – На даху світу Я побував на даху світу, Там вітер дме в розпалене чоло, Там набагато легше зрозуміти, Де правда де брехня і що таке добро і зло. Я над всіма і всі немов мурахи, Дивлюсь, спостерігаю з висоти, Як це колись робили древнії монахи, Що в гори йшли, щоб сутність віднайти. І правда це: коли ти сам […]...
- Богдан Согор – Коли ще жив блідими буднями Коли ще жив блідими буднями, Де мало все свійскурпульозний сенс, Коли блукавдорогами прямими, блудними, І голови непідіймав я до небес.. Життя минало деньза днем штовхаючи, Плило, мов в морічовен без вітрил, Я ще тоді не вмівіти – кохаючи, Хоч і без тебечасто бракувало сил. Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную, Мені Бог неющастя дарував, […]...
- Богдан Согор – ВІР Мені не раз ти обрізала крила, Топтала трепетливі почуття, І хоч бувало опускали сили, Та все ж живу для тебе це життя.. Я часто задавав собі питання, Не міг заснути в небо зводив зір, Чи щирим є твоє палке кохання, Чи це уяви буйної моєї твір.. Коли я біля тебе в серці скрипка, Життя моє […]...
- Богдан Согор – Мій кат Ти кат мій і єдиний Бог, Моє блаженство і моє страждання, Я у раю коли ми знову в двох, І в пеклі у хвилини розставання. Ти радості моєї оберіг, Буття щасливого довічна запорука, Ти та, я до чиїх впадаю ніг, І з ким від смерті гірша є розлука. Життя своє тобі я віддаю, Бери його […]...
- Богдан Согор – друг Хоч ми з тобою дуже різні люди, І кожен стежкою життя окремою біжить, Але я вірю, так назавжди буде, Цій дружбі сильній суджено назавжди жить. Бувають дні, коли в душі тривога, І зрозуміти біль сердечний, В стані ти лишень, В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно, Розбити здатний смутку камяну мішень. Слова твої для мене […]...
- Богдан Согор – для друга Как в жизни трудно если нету друга, И некому подать тот искренний совет, Ты помни друг, что в том твоя заслуга, Что мне с тобой милее белый свет. Не выбирают родину, так как и мать родную, Но сами выбираем кругдрузей своих, Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне, судьбою, И я тебе лиш […]...
- Богдан Согор – Промінь Я захищаю промінь свічки на столі, Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері, Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі, Його згасити, сівши до вечері. Пекуча втома, пробирає до костей, Та я чатую, не зімкнувши ока, І бережу його від всіх непроханих гостей, Стою, на промінь дивлячись звисока. Жевріє свічка, бореться з вітрами, Пронизую […]...
- Богдан Согор – Антей Ти виглядаєш грізно мов Антей, Могутні плечі посеред полів, Які колись прийняли тисячі костей, Відважних лицарів, достойних королів. Велична тінь, що забирає сонця блиск, Що береже від гніву сотень ворогів, Ця постать, мов камінний обеліск, Не знає страху, болю, почуттів. Бо виріс він колись серед степів, Де кінь прудкий, важкий сталевий меч, І ще в […]...
- Богдан Согор – Мое ты сердце покорила Мое ты сердце покорила, И лишь увидев в первый раз, Я знал, что точно не забуду, Твоих прекрасных ясных глаз. Когда идешь ты мне навстречу, Я жизнью снова очень рад, К твоей щеке губами прикоснуться – Мне нету лучше, благороднее наград. И сидя при вечернем свете, Тоскливо в небо взгляд бросая, Я вижу среди ясных […]...
- Богдан Согор – Інструкція життя Скажіть, де взяти до життя інструкцію, Де чітко сказано, без абстракційних фраз, Як правильно збирати цю конструкцію, Щоб зрозумілим стало все мені у раз. Бо так буває часто: сил поклав немало, Невпинно будував, всі труднощі долав, Та лиш легкого вітру вистачало, Щоб праці плід на землю знов упав. Ти затискаєш зуби, хоч болить страшенно, Щоб […]...
- Богдан Согор – Прошу любви Прошу вас дайте мне ответ, Ибо уж сам я не могу понять, Как этой женщыне, в свои лишь двадцать лет, Всю жызнь мою под силу поменять. Она красива, так, что ангели уходят в тень, Она ранима, скромная, нежна, Ты ночь моя, и ты мой белый день, Я покорен, ну почему ты так сильна? Под властью […]...
- Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Богдан Согор – Не гаси вогонь Я дякую святому Богу повсякчас, Що він тебе мені велів зустріти, Кохання він створив лише для нас, І у серцях обох велів йому горіти. Тебе благаю:”не гаси вогонь..”, Бо він блаженний, даний нам із неба, Життя черпаю я з твоїх долонь, І знаю більш нічого вже мені не треба.. До віршів Богдана...
- Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
- Богдан Согор – Бездонний океан Немов в бездоннийокеан, Поринув я в твоїпрекрасні очі, І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран, Без тебе житибільше я не хочу.. Ти поселилась умоїх думках, І живиш все єствомоє своїм творінням, З тобою я поборюсмерті страх, Життя віддам, перетворивши у терпіння, Бо краще, внезліченні тисяч раз, Відчути раз хочгуб твоїх торкання, Аніж дожившисивих літ, Без […]...
- Калинець Ігор – Я радо йду у твій полон Я радо йду у твій полон, В зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь Стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, Ростуть над нами дивні трави. І пахеш ти, як синій степ, Омитий свіжими вітрами… А потім понесеш в очах, В зіницях Радість невгасиму, Що в травах Травень нас звінчав, Що дав […]...
- Політ мрій (про поезію Ірини Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато поезій для дітей. Це книжки […]...
- Любов… хто придумав її? Любов… хто придумав її? Вона приносить:страждання і щастя, Вона дарує: радість і біль. Спочатку квіти, цукерки, вірші, Прогулянки і признання чудові. Потім, серйозніше все стає, Тепер уже ви парою є. Аж раптом горе, посварилися ви( Біль. сум і печаль. Поглядами стикаєтесь інколи, І серце б’ється печально… . Та вскорі забудете ви, Про ці почуття, знайдете […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, Лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, Таємна і незнана. І радісне й сумне Минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, Мов скрипку, до футляра. Закінчений вже спів, Уже струна не грає. Несказане цих слів Хай серце доспіває. Щоб серце доспівало, Його ти перемінь. До щастя треба мало: Гармонії. Амінь. 24 […]...
- Твір на тему: Твій родовід Твій родовід Родовідна пам’ять – явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, […]...
- Росін Вінеамін – Політ Барвінка на Місяць Пригода ця почалась ось з чого. Прочитав якось Барвінок книжку про Місяць. “Книжка – це все-таки книжка, – міркував він, – а от якби самому побувати, подивитись, що там робиться – це вже інша річ”. І надумав Барвінок полетіти на Місяць. А коли він щось собі надумав, то вже неодмінно досягне свого. Така вже в […]...
- Бажан Микола – Політ крізь бурю Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І прислухаюсь, як гребе під крила Густенну […]...
- Олена довганюк – Кохана людина – це твій найкращий друг Кохана людина – це твій найкращий друг, якому ти можеш повністю довіритися, поділитися найсокровеннішими думками і мріями. Це той, хто тебе підтримуватиме кожну хвилину життя і не покине в біді. Той, кого ти не соромишся і кому відкриваєш усю душу. Хто знає тебе так, як ти сам. І, напевно, зустріти таку людину – найбільше щастя....
- Христина Головко – І він у вікні чекає на тебе І він у вікні чекає на тебе Замішує з цукром гірку печаль, І застелив щастя до неба І заварив тобі з м’ятою чай У нього руки як поле зимою На плечах у нього тінь думок Він не обійде тебе стороною До серця у нього відкритий замок Тиша і сила залита у очі Десь у колінах […]...
- Павло Мовчан – Вихід (“Твій подих пронозить мене… “) Твій подих пронозить мене, наче воду у склянці, – Хитається розум, вдихаються сльози в нестямці. Яка коловерть – колування зелини дрібної, – Невипита смерть нахолола в напої. Життя недожите – пиття недопите з тобою! Журбою розведена радість, як сажа водою. – Не треба мені, ну не треба нічого! – Впираються в землю хрести одноногі – […]...
- ..я відчуваю Твій біль ..я відчуваю Твій Біль..момент, коли Ти Раптом вирішуєш не Посміхатися..не слабо Тисне на нерви..коли Ти Залишаєшся наодинці зі Своїм смутком, я мрію бути Першою, хто обійме Тебе За плечі..хто врятує Твій, що перетворюється в Примару, вечір..а потім Разом теплий чай..я Запалю ці дебільні Свічки..звичайно..знову Рима, а я ненавиджу Вірші..кожен раз Придушую бажання їх З’явитися..з’явитися Неочікавано..незванно.. […]...
- Юрій Андрухович – Опівнічний політ з високого замку Авжеж не райський сад не світять помаранчі Загублено стежки і втрачено сліди А все що є у нас ліхтарик на підзамчі І треба нам туди Збігати у пітьму яка непевна втіха Чи виросте вогонь Коли позолотить найменша іскра тиха Розсипаний пісок розрив поміж долонь І тісно між дерев і темно в сьому граді І тягнуться […]...
- Надія Ковалюк – Твій мерседес виблискує на сонці Твій мерседес виблискує на сонці. Він нас везе до станції “прощання”. І навіть крізь затемнені віконця- Я бачу тінь свого розчарування… Такі, як ти-не чесні, не відверті, Хвальбу і наглість носять, як медалі. Але в складній життєвій круговерті- Вони перемагають у фіналі. Таким, як я-життя ламає крила. Вони не носять титулу принцеси. Такі, як я-все […]...
- Алла Жабокрик – Твій голос Твій голос Твій голос тепер мені сниться Від нього потрібно ховатися так Як від сонця ховають зіниці. Твій голос Твій голос мене убиває Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає Твій голос. А скільки ж у ньому прозріння! Твій голос – моє божевілля І я віддала би усе щоб щодня Сходити з розуму (бо ж то фігня) Нащо […]...
- Твір на тему: Моя берізка (твір-опис процесу праці) Щодня я прокидаюсь від легенького постукування у вікно. Це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. Я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. Зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом почав копати яму. Коли вона була готова, я, зануривши […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Рубач Ч. 2 О чорний пугачу, не кряч, Що всюди лиш журба є, Бо є ще радісний рубач, Що дрова з піснею рубає. Ще є веселий дроворуб, Веде з життям невпинно Рукопашний бій, Завжди веселий, наче дуб. Поете чорних рук, потіхи зерно сій! Бо прийде, прийде нагороди день Терплячим, милосердним і хоробрим. Не знатимеш уже сумних […]...
- Політ Зовнішній, тихий світ за вікном – то моя муза, моє натхнення, моя майбутня пісня. Писати щось для себе – найбільший гріх, найтяжчий гріх. Творити лише для всіх і водночас ні для кого. Наповнюючи свої музичні октави віршованими, теплими рядками, я маю досвід спілкування з чистими особами, завдяки яким я й досі відчуваю себе людиною. Між […]...
- Микола Бажан – Політ крізь бурю МИКОЛА БАЖАН ПОЛІТ КРІЗЬ БУРЮ Поема Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І […]...
- Я – твій ангел Моє серце зовсім не вміє кохати. І ніхто не примусить знов полюбить Вже набридло мені усміхатись й чекати Гітара в душі вже давно не бринить… Рік минув… А я ще не забула Над щастям моїм плаче радісна хмара Я давно не твоя, хоч твоєю не була Серед степу заграє одинока флояра… Ми з тобою все […]...
- Більше не твій Більше не твій Він чужий, украдений, як річ. Його голос більше не для тебе Тільки сни дарує кожна ніч, Тільки сни, украдені у неба. Його очі більше не твої. Пам’ять кадри фільму промотає, Та в ролях ти бачиш лиш її. Цить, не плач, в житті таке буває. Не для тебе більше він живе, Ти для […]...
Мій професійний вибір.