Богдан Согор – Коли ще жив блідими буднями

Related posts:

1. Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
2. Богдан Согор – ВІР Мені не раз ти обрізала крила, Топтала трепетливі почуття, І хоч бувало опускали сили, Та все ж живу для тебе це життя.. Я часто задавав собі питання, Не міг заснути в небо зводив зір, Чи щирим є твоє палке кохання, Чи це уяви буйної моєї твір.. Коли я біля тебе в серці скрипка, Життя моє […]...
3. Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
4. Богдан Согор – Залежний Ти відчуваєш біль і страх, Не знаєш де ти, що з тобою сталось, У тебе сльози на очах, Такого ще ніколи не траплялось. Ти заховатися б хотів, Та зараз ти у схованці скромішній, Цей лабіринт із найстрашніших снів, І жах в душі на смерть приреченій і грішній. Блукаєш, ніби бачиш світла блиск, Та це уяви […]...
5. Богдан Согор – Не гаси вогонь Я дякую святому Богу повсякчас, Що він тебе мені велів зустріти, Кохання він створив лише для нас, І у серцях обох велів йому горіти. Тебе благаю:”не гаси вогонь..”, Бо він блаженний, даний нам із неба, Життя черпаю я з твоїх долонь, І знаю більш нічого вже мені не треба.. До віршів Богдана...
6. Богдан Согор – Антей Ти виглядаєш грізно мов Антей, Могутні плечі посеред полів, Які колись прийняли тисячі костей, Відважних лицарів, достойних королів. Велична тінь, що забирає сонця блиск, Що береже від гніву сотень ворогів, Ця постать, мов камінний обеліск, Не знає страху, болю, почуттів. Бо виріс він колись серед степів, Де кінь прудкий, важкий сталевий меч, І ще в […]...
7. Богдан Согор – Мое ты сердце покорила Мое ты сердце покорила, И лишь увидев в первый раз, Я знал, что точно не забуду, Твоих прекрасных ясных глаз. Когда идешь ты мне навстречу, Я жизнью снова очень рад, К твоей щеке губами прикоснуться – Мне нету лучше, благороднее наград. И сидя при вечернем свете, Тоскливо в небо взгляд бросая, Я вижу среди ясных […]...
8. Богдан Согор – Тривожність дум Не претендую у ряди поетів, Бо пишу лиш коли на серці сум, У образі цих сірих, зморених куплетів, Я виражаю всю тривожність дум. Коли в душі панує відчай і тривога, Нема кому надати допомогу, Я вірш скувавши із своїх емоцій, Йому дарую у життя дорогу. Немов би серця хворого кардіограма, Лягає буква кожна скурпульозно, В […]...
9. Богдан Согор – На даху світу Я побував на даху світу, Там вітер дме в розпалене чоло, Там набагато легше зрозуміти, Де правда де брехня і що таке добро і зло. Я над всіма і всі немов мурахи, Дивлюсь, спостерігаю з висоти, Як це колись робили древнії монахи, Що в гори йшли, щоб сутність віднайти. І правда це: коли ти сам […]...
10. Богдан Согор – Мій кат Ти кат мій і єдиний Бог, Моє блаженство і моє страждання, Я у раю коли ми знову в двох, І в пеклі у хвилини розставання. Ти радості моєї оберіг, Буття щасливого довічна запорука, Ти та, я до чиїх впадаю ніг, І з ким від смерті гірша є розлука. Життя своє тобі я віддаю, Бери його […]...
11. Богдан Согор – друг Хоч ми з тобою дуже різні люди, І кожен стежкою життя окремою біжить, Але я вірю, так назавжди буде, Цій дружбі сильній суджено назавжди жить. Бувають дні, коли в душі тривога, І зрозуміти біль сердечний, В стані ти лишень, В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно, Розбити здатний смутку камяну мішень. Слова твої для мене […]...
12. Богдан Согор – Повір мені Буває часто, що терпіти вже не сила, Твої знущання, сумніви в мені, І мій вогонь ти вже не раз гасила, Та знову, вкотре прошу вір мені.. З тобою щирості моїй немає межі, Без таємниць перед тобою навіть увісніі, Коли до мене ти приходиш в ангельській одежі, Благати я не перестану: Ти повір мені.. Моє кохання […]...
13. Богдан Согор – Інструкція життя Скажіть, де взяти до життя інструкцію, Де чітко сказано, без абстракційних фраз, Як правильно збирати цю конструкцію, Щоб зрозумілим стало все мені у раз. Бо так буває часто: сил поклав немало, Невпинно будував, всі труднощі долав, Та лиш легкого вітру вистачало, Щоб праці плід на землю знов упав. Ти затискаєш зуби, хоч болить страшенно, Щоб […]...
14. Богдан Согор – для друга Как в жизни трудно если нету друга, И некому подать тот искренний совет, Ты помни друг, что в том твоя заслуга, Что мне с тобой милее белый свет. Не выбирают родину, так как и мать родную, Но сами выбираем кругдрузей своих, Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне, судьбою, И я тебе лиш […]...
15. Богдан Согор – Промінь Я захищаю промінь свічки на столі, Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері, Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі, Його згасити, сівши до вечері. Пекуча втома, пробирає до костей, Та я чатую, не зімкнувши ока, І бережу його від всіх непроханих гостей, Стою, на промінь дивлячись звисока. Жевріє свічка, бореться з вітрами, Пронизую […]...
16. Богдан Согор – Бездонний океан Немов в бездоннийокеан, Поринув я в твоїпрекрасні очі, І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран, Без тебе житибільше я не хочу.. Ти поселилась умоїх думках, І живиш все єствомоє своїм творінням, З тобою я поборюсмерті страх, Життя віддам, перетворивши у терпіння, Бо краще, внезліченні тисяч раз, Відчути раз хочгуб твоїх торкання, Аніж дожившисивих літ, Без […]...
17. Богдан Согор – Твій політ Розтоптана свідомість, Світ стоїть на голові, Свідома непритомність, Стереотипи вікові. Народження і юність, Вже зрілість, старість на поріг, Страждання і байдужість, Хліби доспілі і волосся білий сніг. Політ твоїх фантазій, Думок мільйони у потік, І ти на певній фазі, Минає швидше вже за роком рік. Спочатку батько, потім вже дідусь, Печаль і радість, щастя і […]...
18. Богдан Согор – Прошу любви Прошу вас дайте мне ответ, Ибо уж сам я не могу понять, Как этой женщыне, в свои лишь двадцать лет, Всю жызнь мою под силу поменять. Она красива, так, что ангели уходят в тень, Она ранима, скромная, нежна, Ты ночь моя, и ты мой белый день, Я покорен, ну почему ты так сильна? Под властью […]...
19. Богдан Согор – На полі нищівної і жорстокої баталії На полі нищівної і жорстокої баталії, Стояв могутній лицар, мов би скам’янів, Не думав вже про ордени ані регалії, Про діаманти, скрині повні бурштинів. Збагнув в ту мить цей воїн благородний: Усі багатства, слава марною була, Почувши за спиною смерті подих прохолодний, Він зрозумів, що в серце влучила стріла. Вже не кричав і не молив […]...
20. Земною я не була зроду Лети ж, якщо торкнешся неба, І гордий, хмарам, наче брат, Якщо ж висоти не для тебе, Тоді який із тебе птах? Навіщо звеш себе могучим? Могучий словом? О, це так, Й ти не багатий на цілюще І чисте серце… Ти бідняк. Земною ж я не була зроду, Й не проростати вже мені, Лиш крил шукати […]...
21. Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
22. Юля Миргородська – коли ти не вписуєшся у прохід Коли ти не вписуєшся у прохід, Задумуєшся, проходиш на поверх вище, Бо крутиться на язиці Задумка нового вІршу. Чи одягаєш не ту краватку, В якій, доречі, тобі не гірше,- Значить ти в нормі. Значить з тобою усе в порядку. Коли тебе нудить від трендолюбів – Постійних відвідувачів пасажів, Гурманів з солідним стажем. Поряд з такими […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Автобіографія В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, Тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, І піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені. Тепер – де б я не був і коли-небудь, Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені. А як зійшов із гір до гамірливих міст, У злиднях і […]...
24. Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала Я вибудував для неї терем Приносив їй страви Коли вона спала Звикла до несподіванок Як до сходу сонця Вірила в чари крила Вже на другий день Грала вона так солодко Що тремтіла моя душа Як дека скрипки...
25. Антонич Богдан-Ігор – Кінець світу Мов бура плахта, хмара круків Сідає на дахах бриластих, І місяць, звівши сині руки, Немов пророк, став місто клясти. За всі гріхи і всі провини, За малість, зрадність і підлоту, За злочини, що повне ними Кубло презирства і голоти. Тоді розпутники і гарпагони Покутних псалмів заспівали, І калібани били в дзвони, Й гетери, мов кобили, […]...
26. Антонич Богдан-Ігор – Октостих День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око. Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко. Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву воду. Надлетить із поля легіт легко й звіє мряку з-понад броду. Мов пташня, розгублені хмарки лопочуть крилами над лісом. Прядемо серцями просту, тиху радість з сонячних повісом. Віддамо без болю давню тугу […]...
27. Василь Стус – Коли на землю спадає тиша Коли на землю спадає тиша, Коли приморські кручі Затушовує ніч глуха, Коли близ берега Тільки світло берегового крейсера Та жовчні очі чужих безсонь – Одне море хвилюється, Одне море не може спати, Мов доброволець, Котрий не знає, Як пахне порохом перший бій. Коли земля повертається від сонця, Ховаючись у тінь капіта – Лістичної сутності тамбережнього […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – до гордої рослини, цебто до самого себе Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно Обсипує дубове листя. дно Підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин хустина на обличчі неба. Співає сонно гімн гниття черва. Заранній лук мов сонячна брова. Проміння кусні – світло тонкостебле. Зелена башта – дуб стрільчастоверхий, Підвівшися із ночі чорних нар, Виполює черву й гниття пожар Зливає […]...
29. Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава… “ В день молодого сонця, коли в росі трава Й під голову лежачу вода не підплива, Коли очима в’яжеш повітря у вузли, Усі свої похибки безжально спопели. Свою умовну міру, якою міряв світ, Усю свою зневіру, струмливий в жилах лід – Усе відкинь, зречися, махни на все крилом І серце, наче списом, протни сухим стеблом, Бо […]...
30. Микола Вінграновський – Уже тоді, оповесні, коли Уже тоді, оповесні, коли Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями, Уже тоді прощання полохливе Носив я в серці – ношу кам’яну. Мені вже бачились підбиті горем очі, І повні вуха сліз на вицвілій подушці, І губ краї, опущені в печаль… І ще тоді, оповесні, я думав, Що ти знайдеш себе у дітях […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Лещетарі На кичери, гори, ліси, Мілкого срібла басейни – Навпрошки, навскоки, навкоси, Навпрямки, навперейми! Вітер гір, мов холодна вода, Вимиє нам легені. Морозу сила молода Висталить наші жмені. Сила пекуча, тріскуча морозу Вигострить, наче бритву, віддих. На поверхню білих хвиль голомозу Вибігнуть очі на звіди. Заклятий в нас нестримний рух, Заклятий в нас нестримний гін. Б’є […]...
32. Дмитро Славич – Коли небо мовчить Коли небо мовчить і безжально затягує хмари, Блискавиці тріщать, розбиваючи тишу нічну, Ніби щось неземне наді мною накладує чари І приходить вона – королева самотнього сну. Я шукаю її – цю примару моєї уяви Поетичний міраж, цей терпкий заборонений плід У липневім дощі в ароматі ранкової кави Ніби чиста сльоза, ніби вільний пташиний політ. Я […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – Велика подорож Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, Й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене Не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто, Що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне. Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук. Навкруги байдужі очі й обоятні постаті […]...
34. Власта Власенко – Кожного разу, коли мене любиш Кожного разу, Коли мене любиш, Коли довіряєш мені, не перевіряючи, – Розпорпуєш з-під трави мої похоронені крила.. І так настирно і вперто вчиш мене забувати Все те, що колись мені згодували і зговорили, Що всі ці трагікомедії, епоси й драми Йдуть від мене підкреслено тонко й безсило, Концертно, як дуже порядні дами, Яким так личить […]...
35. Назар Розлуцький – Коли листопад увійде в цю державу * Коли листопад увійде в цю державу, Несучи з Атлантики сіру вологу І ранки пронизливо будуть дрижати Від чорного холоду і від тривоги, Коли твої вікна як мокрі зіниці Вдаватимуть, ніби нічого не сталось І вітру оголені вщент таємниці Зникатимуть в мороці сонних кварталів, І сонця холодний невиспаний дотик Уранці пробудить промерзле повітря – Усе, […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Прощання школи На вулиці підніс угору вітер На привітання дня пилюки бовдур, Немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. Гляджу на гір далеких темну говду Та на пісок подвір’я половий. Зі школи ідучи поворітьма, Несу листок на пошту до рідні. Дорога завтра вибігне пряма І вітер в шприхах загуде пісні. Думок у голові кружляє […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Тернина Немов метелик полум’яний, На кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні Дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить сонних, Серця заб’ються в нас окремо, Щербатий місяць снами томить, Чарує мертво і зелено. Та не лякайся, моя люба, Спокійно тої жди хвилини, Коли коханням день окрилить, Коли весна на кущ тернини Метелик сонця знов […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Весна В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі Плямами багрів Трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар Сонце в хомуті блідих брудних хмар Тягне перед собою плуги вкруг За плугом плуг Повз гори повз луг За скибами скиби І борозди і рови Труться об землю триби Сонця о чоло як в крови А як робітник […]...
39. Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Буря Надходить буря. Сиві вільхи В тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, Хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, І сяють блискавки, аж маки Червоні сплющують зіниці І клоняться хорунжим ляку. Кларнетів схлип, і вітру помах, І виє лис – нічний астроном. Червона неба папілома Прорізана, мов бляха, громом. Це […]...