Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді



Я іду собі у вересень,
В лоскотання павутинні,
Чорний Острів на тім березі,
Білі лебеді на хвилі.

Соціальне забезпечений,
Що й америки не треба,
Я пускаю дим колечками
В незалежне рідне небо.

Я пускаю дим хмаринками
За плече своє за праве,
Плаче ангел, хоронитель мій,
Безутішно, безугавно.

Та невже, мовляв, не знаю я,
Що куріння – клята вада,
Що цигарка термоядерна –
То дияволові ладан!

Він за мною йде похнюплено,
Ніби й знать мене не хоче,
Журно крила перламутрові
По ковдобинах волоче.

А ген-ген, дурне, задрипане,
З головонькою хмільною,
І моє минуле нипає
Дощовою стороною.

Йде стернею, і покосами,
І рудою осокою,
Поза літом, поза осінню,
Поза Вовчою горою.

Не почути вже, не вгледіти –
Здаленіло, спопеліло…
Чорний Острів, білі лебеді,
Доле моя чорно-біла!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірш пахне хвиля дніпрова, мов сіно,.
Ви зараз читаєте: Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді