Гумор і сатира у творі “Кайдашева сім’я” (2 варіант)
Повість “Кайдашева сім’я” написана в 1878 році. Вона є високохудожнім соціально-побутовим твором, у якому правдиво показано життя українського села другої половини XIX століття. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що зображений повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових ситуаціях, які часто зображуються гумористично. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, органічним елементом національної психіки, багатої, за його спостереженнями,
Саме комічні ситуації якнайкраще розкривають духовну порожнечу заскорузлих власників, дріб’язковість їхніх інтересів У цій повісті надзвичайно важливу роль відіграють численні діалоги. Саме вони рухають дію, саме в них грає всіма фарбами яскраве, дотепне, часом гостре слово.
Непідробним гумором пройнята сцена сварки, коли Кайдашиха застукала Мотрю на гарячому, коли та вночі збирала на горищі курячі яйця. Негативні риси Мотрі висміюються влучними
Гумор Нечуя-Левицького йде від самого життя. Він має різні відтінки: від добродушного жарту до сатиричного сміху, залежно від того, на кого він спрямований. Комічні сцени створені на контрасті між піднесеним характером розповіді і дріб’язковими, нікчемними вчинками героїв, про яких іде мова: “Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступають Мотря з Карпом із-за своєї хати до тину” Так починається опис чергової баталії, зі слів, сходних до народної думи.
Найнапруженіші моменти родинного побуту письменник відтворює в гострих, вихоплених з життя діалогах. За їх допомогою автор розкриває психологію героїв, підсилює реалізм зображення картини, надає напруженості й динамічності сюжетній лінії. Зображуючи наростання конфлікту, автор вводить гостро комічні сценки, смішні ситуації, які нагадують народні анекдоти та інтермедії.
Це пригоди з Кайдашихою під час поїздки на оглядини в Бієвці: вивалявшись у пилюці, вона “розперезалась, витрушувала сіно з-за пазухи та пирхала, як кішка, що понюхала перцю”. Люди глузували з Кайдашихи, називали її “економшею”, підкреслюючи цим невідповідність звичок і поведінки способу її життя та соціальному походженню. Саме в цій невідповідності секрет комедійності цього образу. Смішними здаються нам суперечки Кайдашів, так само як і ворожнеча баби Параски і баби Палажки, але сміх цей, зрештою, не безтурботний, не безхмарний.
Сміх Нечуя-Левицького в цій повісті – це “сміх крізь сльози”, як у Гоголя. “Кайдашева сім’я” написана настільки жваво, персонажі повісті є такими колоритними, їхня мова – такою соковитою й дотепною, а зображені сцени – такими типовими для сучасного українського менталітету, що неможливо не захоплюватися майстерністю письменника.
“Кайдашева сім’я” посідає визначне місце і в світовій літературі “Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмарненого тугою за кращим життям, твору про трудяще селянство за умов капіталізму, як “Кайдашева сім’я” Нечуя-Левицького” Так сказав про світове значення цього твору видатний поет і літературознавець М. Т. Рильський.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Сичинение светлана преданье русской старины.