Герасим’юк Василь – Іржавий осінній явір
Як пахне явір восени!
Як пахне явір!
Ще й при потоці, наяву,
Вві сні, в уяві…
Яка роса по кім біжить!
Холодна, сива…
Вона спадає на коня,
І пахне грива.
А буде ранок і туман.
І тихо-тихо.
Іржавий явір обніми,
Вдихни
І дихай.
Живою кров’ю і кістьми
В злобі, в неславі
Осінній явір обніми,
Іржавий явір.
Його роса подріботить
У тебе в оці.
“Прости”, – шепочеш. Він горить,
І кінь в потоці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “Осінній плач, осінній спів… “ Осінній плач, осінній спів Посеред літа золотого Непереможно забринів Із серця мого. Ох, то ж за те, що восени, Сумного, млистого поранку, Я раз невчасно завела Собі веснянку. 30.06.1902...
- Ліна Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав – нема мелодій…...
- Дмитро Павличко – “Ти – як дощ. А я – мов явір… “ Ти – як дощ. А я – мов явір. Хочу листям тебе зловить. Але в кроні, як сни в уяві, Крапелини твої – лиш мить. Щоб листки мої, наче свічі, Твоїм світлом засяяли в млі, Ти повинна приходити двічі: Спершу – з неба, а вдруге – з землі....
- Осінній бум ОбІб’є осінь листя дивоцвіт, Як шибенику сором вибивають, Скупає луки-трави в молоці, Туманом обвитає, обвитає… Нікого не спитає… Набрякнуть ноги стАтної землі, І бризне небо мокрим песимізмом, Потоне сонце навіть на мілі, Усе тепло спакує по валізах, Наміриться в круїзи… Поманить в сон осінній сентимент, Засипле ранок сонними “не хочу” І сонце, вже як просто […]...
- Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно […]...
- Герасим’юк Василь – Вирвалася з ночі коляда! Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, Неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. Ліс і сніг. Пахне хвоя. Пахне, доки втягне В коло тіней, мстивих і сумних, Літургійне тло старообрядне. А тобі забаглось коляди! А тобі забаглось товариства! Вік минув, як замело сліди І втекла на санях доля […]...
- Стоїть явір над водою скорочено – Соціально-побутові пісні Стоїть явір над водою, В воду похилився; На козака незгодонька. Козак зажурився. Не хилися, явороньку. Ще ти зелененький! Не журися, козаченьку. Ще ти молоденький! Не рад явір хилитися Вода корінь миє; Не рад козак журитися Так серденько ниє! Ой поїхав в Московщину Козак молоденький Оріхове сіделечко І кінь вороненький. Ой поїхав в Московщину Та там […]...
- Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір Мені болить осінній вечір, Стискає серце тихий щем, І міцно обіймає плечі Накидка зіткана дощем… Я – гість вологих тихих вулиць, Спостерігач без жодних прав, Я з іншого часу прибулець, Даруйте, що не з ваших лав. Іду без напрямку, без цілі, Мене бентежить кожний рух, Гойдають серце долі хвилі, Як той Ковчег серед наруг… Думки […]...
- Герасим’юк Василь – Прийшли вночі Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. Спершу кинув гвер”. Старий не відповів: “Заходьте, хлопці… ” – Він їх не знав, а може, не впізнав. Але ввійшли у хату, бо намокли В потоці тому. Сіли і замовкли. “Ви з Космача чи з Брустур?” – […]...
- Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І поніс Тебе через потік. І ліг на воду Узір барвистий ліжника. І ліс Осінній розірвав його зі споду. Ти глянула у воду: Не стає Одної […]...
- Павло Мовчан – Явір на смерканні Прочанин печалі в осмерклому полі Замисливсь про шлях та далеку мету: Веретище струхло – рамена вже голі, І нічим прикрити свою наготу. Занозячи руки в повітря мовчальне, Промацував сутінь: шукав опертя, Щоб витримать чорної ночі навалля, Аби зберегти хоч іскринку життя. Убогий, кривульчастий, весь сучкуватий, Хотів би згорнутись у бруньку одну, Аби не зліталась галич […]...
- Іван Франко – “Осінній вітре, що могучим стоном… “ Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати; Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів’яле листя гоном-перегоном По полю котиш, – вітре мій крилатий! Я довго пильно слухав стону твого І знаю, чом […]...
- Дмитро Загул – Осінній шум Плюскоти річки і шелести гаю Тонуть прозоро в замислений вечір, Де чисто і ясно, неначе в нетечі, Горючі осінні ліси дотлівають. Плинуть хмаринки у течінь гарячу, Де сонце за заході обрій стрічає, А сиві верби галузки печалі Схилили в воду і довго плачуть. Вже вересневі дощі сполоскали Нив непривітних поорані смуги, А коси берізок, що […]...
- Віктор Забіла – Осінній вітер ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що од серця Тугу як би зносить, А осінній, що у лісі Мовби хто голосить. Із дерева лист зриває, Дуброва пустіє, Світить сонце, теє ж сонце, Да ба, вже не гріє. Пора прийшла, зима […]...
- Осінній вечір – Тютчев Федір Осенний вечер Есть в светлости осенних вечеров Умильная, таинственная прелесть: Зловещий блеск и пестрота дерев, Багряных листьев томный, легкий шелест, Туманная и тихая лазурь Над грустно-сиротеющей землею, И, как предчувствие сходящих бурь, Порывистый, холодный ветр порою, Ущерб, изиеможепье – и на всем Та кроткая улыбка увяданья, Что в существе разумном мы зовем Божественной стыдливостью страданья. […]...
- Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
- Дмитро Загул – Осінній мотив І знов я стою У пожовклім гаю, Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться й падає, Крутиться й падає… В душу мою. І щемить моє серце, щемить Од натуги осінньої туги, Бо знову до серця Шелестом б’ється Одірване листя. А серце тремтить, Воно б’ється і рветься Й за листям пожовклим […]...
- Герасим’юк Василь – досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, І все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, Стара, сліпа залежність від… Та що перелік і для кого? Спочатку хоч собі втовкмач, Що не в старого й не в сліпого Питать за кожну із невдач. В дні золоті і в ночі […]...
- Герасим’юк Василь – Є стіни, стеля Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – Вигадать не зміг. А на стіні Припала божа мати До ніг месії. До пробитих ніг. Не на стіні, А на землі, під нами, Притрушеній отавою, Сирій, Проступлять Губ твоїх криваві плями. Шепочеш: “Боже мій!..” – Як: “Сину мій!..” Зоря слов’янська, Сиві склавши крила, Як із […]...
- Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами На сіні, що срібліє над кущами, Завмерли дві душі в легких тілах. Я знаю, Хто прикидав їх пластами. Нас кличуть, мила, Душі у сінах. Живе, скажи, чи неживе створіння Тут нипає, стискаючи горби? Оце, обдерте глодом озвіріння, Оце проміння пекла полюби. Бо ось надходить мить – І пахне м’ята. Барвінок пахне – Забирає зір. Чужим, […]...
- Василь Симоненко – “Ой майнули білі коні… “ Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з воза моя мрія – пішки йде до тебе. Знаю: дійде, не охляне, в полі не зачахне – Світ твоїми, моя люба, кучерями пахне! Крізь пилюку, по багнюці, в холод і завію Прийде чистою до тебе […]...
- Аліна Міщук – Осіннє Осінній настрій, осінній плач Чи будем разом, чи вже не час? Осінній дощик, останній вальс, Тепер не разом, все зникло враз. Осінній день, кудись іду, Остання зустріч, не поверну. Осіннє небо, там я і ти, Останнє слово, чи так іти? Осінній бал, і серця стук, Втекла голубка прямо з рук. Остання крапка, мене немає, Голубка […]...
- Герасим’юк Василь – Сивнющу гілку яблукату Сивнющу гілку яблукату Ти ненароком відчахнув – До себе притягав – почув Слабенький тріск, немов крізь вату. Немов шепнула: “Відійди. Упасти дай на землю в туску”. Ти вбиту притулив галузку До рани – замітав сліди. Ти мертву примостив між віт, Бо не хотів завдати болю Своєму батьку. Неживій Велів прикинутись живою. … А на Михайла […]...
- Зоряна Адамович – Осінній біль Людині – ніжній, розумній, добрій, вічній, Яка покинула нас восени… Я скажено любила цю пору року. За що? Та я могла знайти тисячу, мільйон причин за що можна було її покохати. Перелічити? Та залюбки – ми ж ніколи не втомлюємось описувати те, від чого божеволіємо. Знаєте, скільки речей можна робити тільки осінню? Тільки тоді можна […]...
- Твір на тему: Осінній ліс (твір-опис природи, художній стиль) Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, […]...
- Таня Гелетюк – Прощання Я креслю все, усе ламаю, Я палю тихо всі мости, Так буде краще, я гадаю, За все прошу мене прости. Я просто йду, тебе лишаю, Сторінку лиш перегортаю Свого життя, своєї долі… Прости, що я завдала болю. Іди і ти в життя сміливо! Живи, люби і будь щасливий. Мені шкода, що все так сталось, Що […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинні забави Покійник лежить у хаті, А в темних сінях Я повис на гаку І кричу: “Я вишу!” І крізь регіт і вівкання Мене запитують: “На кому висиш?” Назвати мушу дівоче ім’я, І мені пересихає в горлі, Бо я ледь чутно Називаю тебе. Мене може зняти тільки поцілунок, А ти не зможеш не поцілувати, Бо вимажуть лице […]...
- Василь Стус – Націлений у небо обеліск Націлений у небо обеліск, Вода, як вічність, літепло струмує, Старий ясмин – оцвіттям весь німує, А віддалі – німує чорний ліс, А навпіл зламаний іржавий кріс В граніт угрузлий – ніби розкошує. I тільки мати сина вже не чує, Вже біль її старечий спопеливсь. Вона сама. Вона сліпа – свічадом Осіннього промерзлого ставка. I висхла […]...
- Герасим’юк Василь – Мав би я чорне лице Мав би я чорне лице До тебе іти. Мав би я чорне лице Тебе обминати. Мав би я чорні уста Сказати: прости. Мав би я чорні слова Не зради, а страти. Музика, що ридає, Засне у сльозах. Музика, що ридає, Інакше не може. Як у космацькій корчмі, Сидять при ножах Наші роки в душі І […]...
- Герасим’юк Василь – дидактичний етюд II Все-таки непросто Зрубати Високу і горду смереку. То тільки так здається, Бо легко її обняти. То вже й тобі так здається, Але все це не так! Обхопи Високу і горду свою смереку, І якщо вже так вийшло, Що вона має впасти, Зроби це сам. Нікого не підпускай до неї, Бо ти все-таки знаєш, Як непросто […]...
- Вірш Миколи Руденка – Липнева ласко, де ти нині, де ти? Липнева ласко, де ти нині, де ти? Осінній вітер куряву гребе. Ген явір кида золоті монети, Але не здатний викупить себе. А, мо’, це я гублю за словом слово, Щоб відкупитись від пекельних скрут?. Виходить місяць, ніби князь на лови. О, як нам, князю, непривітно тут! 20.09.1986, Сибір...
- Твір на тему: Про що шумить осінній ліс (твір-опис) Осінній ліс! Хто з нас не гуляв в осінньому лісі, не милувався красою опалого листя, золотавим килимом, що укутав землю. Саме восени в лісі все стає казковим і незвичайним. Багряне листя осики схоже на достиглі яблука, жовте листя верби – на кораблики, а листя клена – на золоті зірки. Блищить на сонці сріблисте павутиння, червоніють […]...
- Жовтіє світло з темноти… – Ахматова Анна “Широк и желт вечерний свет… “ Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь – С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя […]...
- Герасим’юк Василь – Те найменше звіря Те найменше звіря, Що в смереках проскаче, Та найменша зоря, Що на сіні заплаче, Те найменше маля, Що хлюпоче в потоці, Та найменша земля З порошинкою в оці Врятували б мене, Та замкнуло всі брами Це повітря страшне, Що спинилось між нами. Ви, найтонші зі свіч В слові, як у печері, Не розхитуйте ніч, Не […]...
- Герасим’юк Василь – Я не повірю, що лиш ти одна Я не повірю, що лиш ти одна На світі білім, як роса, – відкрита… Ну що простіше? – ти чекала літа, А вранці, перед вереснем, – сумна… На світі білім, де лягало з рук Легке, мов тіло, плаття на ожину, Ну що простіше? – тінь його незриму Століттями лататиме павук....
- Микола Вінграновський – Триптих 1 Тут все говорить із прадавніх пір, Тут вічність диха тихо серед гір. Це не легенда лине давниною І не мара злітає із пітьми… Човни століть пливуть переді мною, Вантажені народами-дітьми. І ти, Гуцульщино, смереко сиволиста, Своїм човном пливеш в мої світи… Я прошу тебе, земле моя чиста, Крізь моє серце тихо пропливти. 2 Гуцульщино! […]...
- Герасим’юк Василь – Жовта нитка буде Жовта нитка буде. Нитка жовта. Жовта барва горбиться, як віск. Ти не щез – на полотні зійшов ти Проступаєш, як осінній ліс Крізь імлу досвітню. А зворотна Є стезя?! А нитка вже ж іде! На горби накиньмо ці полотна – Слід наш, може, ангел віднайде....
- Твір на тему: Про що шумить осінній ліс Відцвіло веселе літо, і на землю ступила осінь. Вона пофарбувала в яскраві барви листя на деревах, а землю покрила золотавим килимом. Виблискує красуня своїми кольорами, і на душі стає святково і радісно. Чудовий ліс восени! Він ще здалеку манить нас своєю неповторною красою. Аж ось ми в лісі. Як тут все змінилося останнім часом! Землю […]...
- Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
- Павло Мовчан – Осінній день В блакитнім храмі дня, Де все доцільно-чинне, Небарвиться, линя Оздоблення рослинне; І сиплеться тинька, І пада позолота, І пишнота зника, Мов увійшла скорбота, – І де не запряде Очима – там розруха… Лункий вільготний день Неначе себе слуха: Десь дерево дуднить, Хтось пакола рівняє… І павутинки нить Вуста перетинає… Собача гавкотня З людськими голосами Торка […]...
Поема катерина скорочено.