Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Іван Малкович – Отакий роззява
Іван Малкович – Отакий роззява
Отакий роззява
І. Малкович за С. Маршаком.
Переспів з російської.
Жив собі роззява, ліві двері справа…
З ранку він хутенько встав, піджака вдягати став,
Шусть руками в рукави – з’ясувалось, то штани.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Вбрав сорочку він, однак, всі кричать йому: “Не так!”,
Одягнув пальто, проте, знов кричать йому: “Не те!”
Отакий роззява, ліві двері справа.
Поспішаючи в дорогу рукавичку взув на ногу,
Ну а замість капелюха натягнув відро на вуха.
Отакий роззява, ліві двері справа.
І двері відчинивши, до водія сказав:
“Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам,
Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!”
Водій перелякався і на вокзал подався.
Отакий роззява, ліві двері справа.
Ось біжить він до кав’ярні, щоб квитки купити гарні,
Далі гляньте на роззяву, мчить купляти в касу каву.
Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон.
Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс,
Примостився під вікном, тай заснув солодким сном.
З ранку – гульк! “Егей!” – гукає – Що за станція питає,
Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
“Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?”
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.
Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
“Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?”
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.
Тут він крикнув: “Що за жарти? Жартувати так не варто.
Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?..”
Отакий роззява, ліві двері справа.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- Іван Малкович – Біографія Іван Антонович Малкович (10 травня 1961) – український поет і видавець, власник і директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Закінчив Івано-Франківське музичне училище, скрипковий клас (1980) і Київський університет ім. Т. Шевченка, філологічний факультет (1985). 19-річним юнаком на всеукраїнському семінарі молодих авторів його було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. […]...
- Іван Малкович – Свічечка букви “Ї” СВІЧЕЧКА БУКВИ “Ї” Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви “ї” а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви “є” що зрізаний з неба разом із ниточкою бо кажуть дитино що мова наша – солов’їна гарно кажуть але затям собі що колись можуть настати і […]...
- Іван Малкович – Із янголом на плечі ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ Старосвітська балада Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, і жене його у спину сірий маятник життя, – щоб не вештав уночі при Господній при свічі, щоб по світі не тинявся із янголом на […]...
- Іван Малкович – Музика, що пішла МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси – чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – вже ж сивина спадає з пліч, – як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, піду блукати по світах, – хай […]...
- Малкович Іван – Біографія Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 в сім’ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич), в с. Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області. Український поет і видавець, власник і директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. 1976 – після закінчення середньої школи в Нижньому Березові вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. д. Січинського 1980 – закінчив Івано-Франківське […]...
- Свічечка букви “Ї” (скорочено) – Малкович Іван Хай це можливо і не найсуттєвіше Але ти дитино Покликана захищати своїми долоньками Крихітну свічечку букви “ї” А також Витягнувшись на пальчиках Оберігати місячний серпик Букви “є” Що зрізаний з неба Разом із ниточкою Бо кажуть дитино Що мова наша – солов’їна Гарно кажуть Але затям собі Що колись Можуть настати і такі часи Коли […]...
- Музика, що пішла (скорочено) – Малкович Іван Коли вона плелася в коси – Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – Вже ж сивина спадає з пліч, – Як босу музику пустити В таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, Піду блукати по світах, – Хай тільки вітер завиває […]...
- Із янголом на плечі (скорочено) – Малкович Іван Із янголом на плечі Старосвітська балада Краєм світу, уночі, При Господній при свічі Хтось бреде собі самотньо Із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, Йде лелійно, як дитя, І жене його у спину Сірий маятник життя, – Щоб не вештав уночі При Господній при свічі, Щоб по світі не тинявся Із янголом на […]...
- Іван Нечуй-Левицький – Сьогочасне літературне спрямування СЬОГОЧАСНЕ ЛІТЕРАТУРНЕ ПРЯМУВАННЄ АБО НЕПОТРІБНІСТЬ ВЕЛИКОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ УКРАЇНИ І ДЛЯ СЛОВ’ЯНЩИНИ Текст із видання Іван Нечуй-Левицький. Українство на літературних позвах з Московщиною. Культурологічні трактати. Упорядкування Михайла Чорнопиского. Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000). с. 64- 126. Трактат складається з двох частин. Вперше його опубліковано анонімно під назвою “Сьогочасне літературне прямуваннє”: першу частину – у журналі […]...
- Влад Лукащук – Покидаю столичний вокзал Покидаю столичний вокзал, На дорогу – коньяк під лимончик. Все, що можна було, я сказав, Там, де треба було, я промовчав. Я ніколи не був пілігримом І, тим більше, не був втікачем, Але все ж таки гримну дверима, Або винесу двері плечем. Переповнені парки і площі, Тут не буде моєї ноги. Я на пам’ять лишу […]...
- Іван Франко – “Вже сонечко знов по лугах… “ Вже сонечко знов по лугах Почало весняную роботу; І знов по широких полях Полились ріки людського поту. По тихій, по чистій ріці Знов сріблястая риба гуляє; По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає. Дзвенить птахів співами ліс, І зозуля кує коло кладки; Дорогою тягнеться віз – Секвестратор в село за податки. 28 марта 1880...
- Юля Миргородська – Сьогодні у Львові Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще Танцювати під дощ у обіймах нічного туману. У кишені білет, у руках карта міста і ранець, Втричі легший за той, невблаганний зворотній білет. Завтра знову вокзал, але поки що Львів-коханець Одягає дощі, […]...
- Львів Дощ заливає мої вікна – Звична погода у місті моїм. Я вдягну плащ і у цьому дощі зникну. За мною погаснуть останні дня вогні. А Львів огорне вечірня тиша, І замиготять нічні вартові – Ліхтарі на вулицях мого міста, І леви прокинуться охороняти Львів. Й хай Лондон позаздрить – у нас дощів більше, У нас […]...
- Таня Гелетюк – За твоїм вікном За твоїм вікном дощ проливає сльози, Метушаться люди, кудись спішать, І понурі та майже сонні У заторах машини стоять. Щось гукає таксист таксисту, Чути лайку з “добірних” слів… І отак відлітають у далеч Сотні, тисячі схожих днів. Час нестерпно безмежний, бездонний, А так хочеться встати й піти… Безтурботно гуляти містом Й невідомо куди брести, Щоб […]...
- Іван Франко – Казки Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1954. – 279 с. До книги увійшла збірка казок “Коли ще звірі говорили”, “Абу-Касимові капці” та “Коваль Бассім” Іван Якович Франко – видатний український дослідник, письменник, поет, драматург, перекладач, громадський діяч. “Коли ще звірі говорили” – це авторський збірник казок за народними мотивами. Десяток цікавих та оригінальних казок, де добро та мудрість […]...
- Марта Тарнавська – Травелог. Буря Від хмар, що грозою нависли, Сховайся в старому Ринку У браму середньовічну І слухай, як дощ на бруку Вистукує марш похоронний: Це плаче камінне місто. Сховайся в старезну браму Від бурі, від блискавиці, Щоб серце, вражене громом, Не розкололось надвоє. Чи чуєш заліза скрегіт? Це ковані двері скрегочуть, Мов зуби, стиснуті з болю. У дверях […]...
- Іван Франко – Пісня будущини Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи і прогнилу Стару будову розвалиш собою. І над обновленим, щасливим світом, Над збратаними, чистими людьми Ти зацвітеш […]...
- Іван Світличний – В. Стусові У нас нема Зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в чаду обмов Ганьблять тебе ганьбою збочень, Відступництва, і зрад, і змов, – Той чорний суд тобі ніпочім. І ти в пусті й холодні очі, Як в прірву, глянеш знов і знов. І будуть глузи, глум, […]...
- Присвята – Франко Іван Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Іван Франко – Вічний революціонер DE PROFUNDIS Вічний революцйонер – Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю,- Він живе, він ще не вмер. Ні попівськiї тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело. Він не вмер, він ще живе! Хоч від тисяч літ […]...
- Присвята Іван Франко Іван Франко ПРИСВЯТА Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Іван Франко – Гімн (Вічний революцйонер… ) Іван Франко ГIМН Замiсть пролога Вiчний революцйонер – Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськiї тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Ні гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його ще не звело. Вiн не вмер, вiн ще живе! Хоч […]...
- Іван Франко – N. N. (“Виступаєш ти чемно, порядно… “) Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне – Заглядиться дівча не одно, – Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров’ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько – дерун і тиран, За життя […]...
- Іван Франко – “Світ дрімає. Блідолиций… “ Світ дрімає. Блідолиций Місяць задрімав над ним, – Знать, замкнули в небі двері І поснулося святим. Тож все горе світовеє, Що від сонних утекло, На мою безсонну душу Мов горою налягло. 23 сентября 1880...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Іван Франко – Осел і Лев Іван Франко ОСЕЛ I ЛЕВ Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря. “Давай,- думає,- втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися по лiсi, i хто менi що зробить?” I, не думавши довго, втiк вiд господаря, та й у лiс. Добре йому там. Пасеться, де хоче, не […]...
- Іван Франко – Vivere memento! Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: “Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!” Вітре теплий, брате мій, Чи […]...
- Іван Драч – Жартівлива балада про випрані штани ІВАН ДРАЧ ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ Ніч розписала небо в синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – і мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях з батьком у шахи грав. Далеко овогнене […]...
- Павло Тичина – Одчиняйте двері Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері – Горобина ніч! Одчинились двері – Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ… 1918...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- Руданський Степан – Пан і Іван у дорозі Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана: “Знаєш, що, Іване? Годилося б попоїсти!..” “То що ж? Їжмо, […]...
- Іван Франко – Каменярі (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Франка “Каменярі” Вірш “Каменярі” Іван Якович Франко помістив у збірку з промовистою назвою “Думи пролетарія”. Усе життя поет відчував свою близькість до народу, закликав знедолених, пригнічених рабським становищем людей боротися зі свавіллям і неправдою. Вірш “Каменярі” наповнений символічними образами, серед яких – височенна гранітна скала, символ неправди і неволі. До цієї скали […]...
- Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі Віршована казка про те, як жадібний пан та простий чоловік мандрували разом, і хто кого ошукав. Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через плечі Висить по торбині… Лиш пан таки у чемерці, Іван – у свитині… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа […]...
- Ірина Саковець – Заграло небо арію дощу Заграло небо арію дощу На смугах вечорового вокзалу. Шалений вітер обійняв зухвало, І чується мені: “Не відпущу”. А ні, то хтось прощається… На мить? На день? На рік? А чи назавжди, може? І небо вже вдяглося у погоже, А на обличчях їхніх все дощить. Вокзал плете контрасти з почуттів: Чекання, зустрічі, палкі обійми, Неначе хаотичні […]...
- Іван Андрусяк – стільки крику в цих птахів Стільки крику в цих птахів Що нікому й не повіриш Врятуватися зумів Тільки бог в одежі звіра Місто скресло з пелюшок І нікого не сховало Перерізав греблю шов Та чомусь води замало Ніби прісна а проте Відмивається погано Бог прощатися прийде І нікого не застане...
- Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
- Іван Вовчок – Я горю Я горю Від твоєї іскринки, І водночас Від тебе тону, “час летить Увесь час” Без зупинки Я боюсь, Що прогавлю Й не сплю… Віддзеркалення Блиску в очах, Мерехтіння нічного вогню, Що записані Й грають У снах Ніби фільм, тільки це Наяву… От і знов Від іскринки горю…...
- Іван Драч – Ода совісті ІВАН ДРАЧ Ода совісті Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи […]...
- Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
- Іван драч – Чому ти серце, все болиш частіш? Чому ти серце, все болиш частіш? Пора б тобі вже бути бронзовіш, А ти кипиш, од муки розпанахане, Вогонь горить буйніш – не тихне і не тахне. Я чую, як в мені у золотім вогні Жар-птиця фенікс зводиться на дні, Як бавить пір’я, як поводить оком І в кожні пологи разить електрошоком. До краю розшматовує […]...
Павло глазовий найважча роль.