Львів

Дощ заливає мої вікна –
Звична погода у місті моїм.
Я вдягну плащ і у цьому дощі зникну.
За мною погаснуть останні дня вогні.

А Львів огорне вечірня тиша,
І замиготять нічні вартові –
Ліхтарі на вулицях мого міста,
І леви прокинуться охороняти Львів.

Й хай Лондон позаздрить – у нас дощів більше,
У нас свій Біг Бен… Хай заздрить Париж –
Закохуються усі у цьому і в це місто!
У серці лишається Львів назавжди.
Подих історії стародавніх вулиць,
Далека луна – монастирів передзвін:
Древнє й прекрасне

місто Леополіс
Шепоче казку давніх віків…

Бруківкою стукотять копитами коні,
І мчать брички поміж машин.
Манять до себе ароматом кав’ярні.
Місто живе далі, а історія крокує з ним.

Світанок огорне промінням яскравим,
Ніжно торкнеться до верхівок веж,
Й рученята свої сонце простягне,
Й лагідно, Львове, розбудить тебе.

Нехай виграють веселі фонтани,
Поважні герої на постаментах стоять.
Й немає людей в цім світі між нами,
Що забудуть це місто – це не можливо ніяк!

Й залишається в пам’яті назавжди.
У серці мому, Львове, ти назавжди.
Не знайдеш в світі міста краще…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір з зарубіжної про байку.
Ви зараз читаєте: Львів
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.