Кацай Олексій – Гра в дурня



Космонавтам дев’яностих

Час цифри у століть числі
Тахлює, взнавши гри закони:
Вмирають биті королі,
Хоч невпольовані дракони,
Недобудовані міські
Палаци та сільські хатини,
Незавойовані жінки,
Невідвойовані країни,
Усе чекають їхніх військ,
Наказів, закликів та жестів…
Та з ризику зробивши зиск,
Недбало так, на перехресті
Байдужих рухів Час-картяр,
Крутієм ставши
Зо сновиди,
Козирну шістку, мов кинджал
Отруєний, у туза кида.
І ось немає в грі тузів:
На засуви узявши брами,
Стають

різновидом ссавців
Валети, животіють дами
У хтивості та у плітках,
Іржавіють мечі та списи,
Блукає сріблоокий Жах,
Облич відбілувавши риси,
Немов досвідчений різник.
А втім, із Злиднею нудною
Він вивчити вже, мабуть, встиг
Мистецтво криці, довжиною
У відстань до биття сердець…
І як не вчити? Розгубилась,
Мов нетренований борець,
Людина і перетворилась
На скотовбивцю із борця.
Епоха чесних поєдинків
І ера лицаря-борця
Зруйновані, як царство інків,
В ту наглу мить, коли під сміх
Ми віру в розпачі програли
У невмирущість
Душ людських
/> І смертні всі
Раптово стали…
На нас планету нагорнуть
Курганом моторошнобарвним
І археологи назвуть
Колись людину “ноозавром”.
Але, хтось, поки ще ми є
Не попіл в кремаційній урні,
Подій колоду дістає
І… людство грає з Часом в “дурня”.
А він регоче з диваків,
Нахабні кидаючи жарти,
Бо знає те, що козирів
У грі нема. Краплені карти –
Ось явища життя є суть!..
Але колись повинна спасти
Шахрайства чорна каламуть
І карти зоряної масті
Опиняться в земних невдах,
Фортуна до ста сонь здійметься
На дюзах – трефових хрестах,
Розбурхається черва серця,
Коли впадуть зірки бубен
У пікову безодню неба.
Оце то гра!.. З моїх рамен,
По історичному ганебно
Скоцюблених, впаде тягар
Тяжіння. Я всміхнусь безжурно,
Бо хід свій
Роблячи з-за хмар,
Я певен: Час ще буде
В дурнях!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір-роздум чи потрібна поезія сучасній людині.
Ви зараз читаєте: Кацай Олексій – Гра в дурня