Кацай Олексій – Старики

Шкутильгаючи йдуть дні
У пітьмі як по стерні
І роняє метеорів
Краплі-сльози вогняні
Ніч жаліючи їх нишком
Вже і вітер ходить пішки
А за пагорбом що снить
Пагорбоненятом
Сонях ледве мерехтить
Жовтим циферблатом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Твір на тему відгук.
Ви зараз читаєте: Кацай Олексій – Старики
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.