Куліш – Маланюк Євген



Гарячий день втопивсь в нічній прозорій
Млі.
Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня –
І знав, що все це – в тьму,
В майбутнє цій землі.
В неславу й забуття…
А ніч – лунка безодня –
Дзвеніла зорями… І сторінки по одній
Ще мерехтять в очах. – І на нічнім теплі
Ти полетів у даль, туди, де вже світлів
Похмурий небосхил зорею передодня.

А хутір в сяєві – казкові лаштунки,
Мов дивний Чигирин,
Де сплять гетьманські залі,
Де ти вигадуєш, бадьорий і стрункий,
Залізний стиль нових універсалів…

Прокинувсь. І перо виводить ядом спраги:
“Народе без чуття, без чести, без поваги”.

25.9.25


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5.00 out of 5)




Можно ли назвать печерина маладший брат евгения.
Ви зараз читаєте: Куліш – Маланюк Євген
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.