Ліричний герой

Related posts:

1. Ліричний герой ранньої поезії М. Рильського Ліричний герой ранньої поезії М. Рильського I. Рання лірика Рильського – це поетичне відтворення дум, мрій, сподівань молодого поета. (Максима Рильського, як і багатьох його талановитих сучасників, захоплювали ідеї декадентської літератури. Природа, кохання, мистецтво – основні теми його перших творів. Він показує ліричного героя меланхолійним естетом, до якого чарівні пісні із блакитних небес прилетіли. Та […]...
2. Ліричний герой поезії Р. М. Рільке Ліричний герой поезії Р. М. Рільке І. Імпресіоністський напрям поезії Р. М. Рільке. (Ліричний герой цієї збірки почувається патріотом Чехії. Вірші, що увійшли до цієї книги, навіяні подіями з історії Чехії, чеським фольклором, а також рідним містом Прагою. Ліричний герой прощався з батьківщиною як син своєї землі.) ІІ. Подорож у себе. (Після того як поет […]...
3. Ліричний герой Джорджа Байрона Ліричний герой Джорджа Байрона Джордж Гордон Байрон був романтиком як у творчості, так і в своєму житті. Байрон був красивим, але кульгавим від народження. Його рід був дуже давнім, мав родинні зв’язки ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVІ столітті, а в XVІІ столітті англійська буржуазна революція […]...
4. Ліричний герой поезії А. Фета Ліричний герой поезії А. Фета “Кто не в состоянии броситься с седьмого этажа вниз головой с непоколебимой верой в то, что он воспарит по воздуху, тот не лирик”. Ці дивні слова належать Афанасію Фету, і вони, ймовірно, розповідають про того, від чийого імені ллються вірші поета – іноді як мед, а то як струмок у […]...
5. Ліричний герой поезій P. M. Рільке Кожен твір видатного австрійського поета Райнера Рільке наповнений символами, які часто переходять із одного вірша в інший і стають наскрізними у творчості митця. Часто його поезії мають однакову назву, схожі за настроєм, тональністю, але їх різнять образи-символи. Кінець літа і початок осені у вірші “Осінній день” несе в собі печаль. Дозрівають останні ягоди, наливаються солодким […]...
6. Ліричний герой Джорджа Байрона (за поемою “Паломництво Чайльд-Гарольда” та поезією “Душа моя похмура”) Ліричний герой Джорджа Байрона (за поемою “Паломництво Чайльд-Гарольда” та поезією “Душа моя похмура”) Джордж Гордон Байрон був романтиком і в творчості, і в своєму житті. Його рід був дуже давнім, що мав у родоводі ще англійських і шотландських королів, але англійська буржуазна революція XVII століття призвела до занепаду роду. Все це сформувало особистість поета і […]...
7. Ліричний герой у поезії Ліни Костенко Чомусь найбільше нас цікавить інтимна лірика поетів. Мабуть, тому, що такі поезії дозволяють зазирнути у внутрішній світ іншої людини – ліричного героя, приміряти його до себе, вибрати те, що хвилює, що схоже на наше життя. До речі, слід уточнити для тих, хто проминув увагою уроки літератури, що інтимна лірика – це не тільки вічне кохання, […]...
8. Ліричний герой поезії О. Блока I. Олександр Блок – поет, наділений божественним даром. II. Особливості ліричного героя О. Блока. 1. Входження Блока в літературу як співця “туманної любові, неземної і піднесеної” (гармонійність віршованої мови, натхенність і вишуканість почуттів ліричного героя в ранніх віршах Блока). 2. Драматична суперечка ліричного героя з вульгарним буржуазним побутом (“Незнайомка” – виникнення романтичного, піднесеного любовного переживання […]...
9. Ліричний герой збірки поезій Павла Тичини “Сонячні кларнети” Ліричний герой збірки поезій Павла Тичини “Сонячні кларнети” Іноді дивуєшся, як щедро природа наділяє деяких людей своїми дарами. Не поскупилася вона на них, коли наділяла мистецькими здібностями сина сільського дяка з-під Чернігова Павла Тичину. Співочий талант поєднався з винятковими музичними здібностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. Так на літературному небосхилі України […]...
10. Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського “Цю жінку я люблю… “ У пору “хрущовської відлиги” в мистецтві відбувся несподіваний вибух, пов’язаний зі стрімким розвитком суспільної свідомості. Мистецтво повертало собі власну сутність. З тої пори родом і Микола Вінграновський – один із найпомітніших у плеяді шістдесятників. Багатогранний митець – поет, прозаїк, режисер, актор, – його творчий доробок надзвичайний. Учень Олександра Довженка, прилучення до світогляду якого позначилося на […]...
11. Художній світ Художній світ – створена уявою письменника і втілена в тексті твору образна картина, яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо). Х. с. співвідносний з предметною, соціальною і психологічною реальністю, хоч наділений автором (творцем) антропоморфними і просторово-часовими вимірами, упорядкований композицією твору відповідно до задуму митця. У цьому […]...
12. Ліричний портрет Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “до портрета Мазепи”: В панцир закуто груди і плечі. Тінню за ними – спалені крила. Серце юне і тіло старече Пурпур […]...
13. Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
14. Ліричний адресат Ліричний адресат – людина чи група людей, яким адресується поетичний твір (“О панно Інно, панно Інно… ” П. Тичини, “Марія” В. Сосюри, “Лист до загубленої адресатки” М. Рильського та ін.). Приклад Л. а. – вірш “Василеві Симоненкові” І. драча: Як тобі ведеться там, Василю? Під землею, під ріллею – там… По якому цвинтарному стилю Нам […]...
15. Ліричний відступ Ліричний відступ – прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Л. в. широко використовуються в українській поезії. Надзвичайно рясні вони у баладах та поемах Т. Шевченка (“Катерина”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам […]...
16. “Пісня над піснями” Шолом-Алейхема – ліричний і символічний роман про кохання Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово “роман” і як художній твір, і як історію кохання. У “Пісні над піснями”, як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. […]...
17. Позитивний персонаж (Герой) Позитивний персонаж (Герой) – дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада”, Володька та Матвія довбенків у романі У. Самчука “Волинь”). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой” та “ідеальний герой” не розмежовувалися. П. п. наділявся всіма моральними чеснотами, що […]...
18. Ідеал Ідеал (фр. ideal, від грецьк. idea – першообраз) – взірець досконалості будь-чого у будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах. І. узагальнює наявний досвід, пізнані тенденції розвитку явищ і включає завбачуваний, бажаний результат розвитку. Розрізняють суспільно-політичний, морально-етичний та естетичний І. Всі різновиди І. виконують спонукальну, мотиваційну та оцінну функції. У художній літературі […]...
19. Ліричний цикл як принцип компонування поезій Лесі Українки I. Ліричний цикл у творчості Лесі Українки. (З перших кроків літературної діяльності молода поетеса тяжіє до ліричних циклів. Саме вони виконують важливу структурну функцію та збагачують можливості ліричних жанрів.) 1. Предмет зображення. (Цей предмет подається в різних аспектах, лірична поезія переростає межі одноразового спалаху почуття, думки, настрою і стає органічною частиною цілого. Поступово вона доповнює […]...
20. Дійсність Дійсність – філософська категорія, яка означає все суще, не залежне від людини, тому частіше вживається у словосполученні “об’єктивна дійсність”. У традиційному літературознавстві з д. співвідноситься художня література як “образне відтворення дійсності”, а образ трактується як суб’єктивна картина об’єктивного світу. Але це мало що дає літературознавцеві. Філософські та естетичні категорії не можуть замінити літературознавчих понять, які […]...
21. Завершений твір Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює, вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору, оскільки його естетична якість, конкретизація підсумовується в читацькому сприйнятті. Завершеність твору відносна ще й тому, що з появою нових творів […]...
22. Творча уява Творча уява – психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Т. у. виступає одним із моментів діяльності письменника в єдності з його пам’яттю, мисленням, волею і почуттями. Вона грунтується на перетворенні уявлень шляхом їх незвичайного сполучення (асоціацій), гіперболізації, загострення, узагальнення, уподібнення тощо. Т. у. – процес завжди активний, […]...
23. Експеримент Експеримент (лат. experimentum, від ехреrіоr – випробовую) – один із методів духовного освоєння світу і людської діяльності, що грунтується на дослідах, випробовуванні, моделюванні тощо. 3. такого погляду новаторську творчість письменника, який свідомо задається метою видозмінювати наявні жанрові структури, збагачувати зображально-виражальні засоби, називають художнім Е. (експериментальний роман, білі сонети, фігурні вірші, предметно-візуальна поезія і та ін.). […]...
24. Гамлет – ідеальний герой свого часу (за однойменною трагедією В. Шекспіра) І. Гамлет – головний герой трагедії В. Шекспіра (відтворена епоха Відродження; в XVI ст. народжується новий ідеал людини – за стосунками, за поглядами, за моральними якостями). ІІ. Гамлет – людина свого часу, людина на всі часи. 1. Життя Гамлета до зображення подій (Гамлет – спадкоємець королівського трону, навчався у Віттенберзькому університеті, де панувало вільнодумство; мав […]...
25. Естетичний смак Естетичний смак – здатність людини до миттєвої оцінки дійсності, творів мистецтва крізь призму естетичних категорій і власного досвіду. Е. с. спрямовується естетичним ідеалом людини та її потребами, виявляється в конкретних актах естетичного сприймання і часто супроводжується інтуїтивним осяянням. Людина з розвинутим, сформованим Е. с. здатна самостійно орієнтуватися в мінливому світі художньо-естетичних цінностей, помічаючи серед них […]...
26. Художній образ – визначення Художній образ – особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять. Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу – головний критерій приналежності до різних видів мистецтва. Образи […]...
27. Гармонія Гармонія (грецьк. harmonia – злагодженість, скріплення) – естетична категорія, яка виражає співмірність, взаємозв’язок елементів будь-якого явища, які в певній системі становлять цілісність, що має естетичну цінність. У такому широкому значенні Г. використовується для характеристики явищ об’єктивної дійсності, змісту художнього твору, його форм, взаємовідповідності між ними. Г. співвідноситься з дисгармонією, і в цьому співвідношенні виявляється відносність […]...
28. Ліричний простір у поезії Максима Рильського Максим Рильський – поет, учений, громадський діяч – один із титанів української культури. Радість творчої праці, глибокий патріотизм, ясне світосприймання – усе це було притаманне йому Щирість – це безперечна властивість М. Рильського. Він міг помилятися. Помилятися – це, як відомо, взагалі людська риса, але він ніколи не служив тому, що вважав неправдою. Його перша […]...
29. Література Література (лат. littera – буква, літера) – сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва, власне, мистецтво слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер. Л. за своїм змістом розмежовується на філософську, політичну, природничу (біологічну, […]...
30. Гапакс легоменон Гапакс легоменон – слово, словосполучення, що зустрічається лише один раз у певному художньому тексті, більше ніде не повторюючись. Г. л. спостерігається у “Слові про Ігорів похід”: кихакуть, кичеть, папорзі і т. п. У новій та новітній українській літературі – це переважно неологізми (Т. Шевченко: “… Хребетносилі / Уже ворушаться царі”; М. Семенко: “… хрещатикуючи серед […]...
31. Самототожність (самтожність) письменника Самототожність (самтожність) письменника – теоретико-методологічне поняття, підпорядковане ідентичному прочитанню й тлумаченню літературно-художньої творчості й твору в єдності з їх автором. Йдеться про пізнання неповторно-індивідуального закону творчості письменника, де принципи, вироблені чи осягнені, “вгадані” талантом через відповідний соціальний та естетичний досвід протягом свого літературного шляху, реалізовані з більшою чи меншою повнотою в цілому творчому доробкові. Концептуальна […]...
32. Автор Автор (лат. au(c)tor – засновник) – митець, котрий реалізувався у літературному чи будь-якому іншому художньому творі. Усвідомлення самобутнього авторства як категорії, відповідної творчій, неординарній особистості, виникло у зрілий період еволюції мистецтва, на стадії переходу від фольклорно-колективного чину до індивідуального. Проблема автор набуває особливої наукової гостроти, коли йдеться про необхідність встановлення адекватного імені митця, що при […]...
33. Українські літературні стилі та напрями – Визначення Літературний процес – безперервний, надзвичайно складний, іноді суперечливий, іноді регресивний розвиток літератури, який визначається всією сукупністю явищ і фактів (він включає літературно-художні видання, літературну критику, розвиток течій, напрямів, стилів, родів, видів, жанрів, епістолярну літературу, мемуари), спричинених як єдиними нормами загальнолітературного світового розвитку, так і його національними особливостями. Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного […]...
34. Головний герой поезій В. Симоненка Головний герой поезій В. Симоненка I. Глибина думок і сила віршів Василя Симоненка. (Василь Симоненко – ніжний поет-лірик, який любив свій край, свою землю. В його юнацькому серці завжди жили любов, віра в людину, в її творчі можливості.) II. Образ ліричного героя поетичної спадщини В. Симоненка. 1. Ліричний герой – патріот своєї країни. (Ліричний герой […]...
35. Трагічне Трагічне – одна з естетичних категорій, яка характеризуй ту грань освоєння світу, що викликається сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, котрі втілюють у собі суспільний естетичний ідеал. Т. тісно пов’язане з величним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної до самопожертви (Яків у романі У. Самчука “Чого не гоїть вогонь”, Калнишевський у романі Р. […]...
36. Оцінка літературного твору Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О. л. т. дається реципієнтом на основі осягання цінності, неможлива без його безпосереднього сприймання. В структурі оцінного акту (Процесу) взаємодіють: суб’єкт оцінки (читач, критик); предмет оцінки (твір, компонент твору, творчість письменника); основа оцінки (естетична платформа, переконання, ідеали, навіть […]...
37. Гносеологізм у літературознавстві Гносеологізм у літературознавстві (грецьк. gnosis – пізнання, logos – вчення; гносеологія – теорія пізнання) – сукупність поглядів на літературу як форму пізнання об’єктивної дійсності. Г. перебільшує питому вагу і роль пізнавальних елементів у художній літературі. Визнаючи специфіку мистецтва, в т. ч. художньої літератури, представники Г. не визнають особливого предмета мистецтва, а зводять специфіку до образної […]...
38. Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах версифікації (розміри, рими, строфи тощо). дослідження Р. розпочалися ще задовго до н. е., породивши чимало наукових напрямів, відмінних за філософськими […]...
39. Ідейність літератури Ідейність літератури – одна з істотних якостей літератури, зумовлена оцінним ставленням письменника до зображеного і представленого у творах світу (відображеного чи створеного уявою, ізоморфного з реальним світом чи деформованого, небувалого), внаслідок чого ідейність виявляється як пафос, як естетична ідея, виражається цілісною структурою твору і поза його структурою не існує (див.: Безідейність, деідеологізація, Ідеологія, Заангажована література). […]...
40. Гоголь Микола – Біографія М. В. Гоголь народився 20 березня 1804 року в с. Великі Сорочинці, Полтавської губернії. Його батько писав п’єси, ставив театральні спектаклі. В дитинстві М. Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника. дальше М. Гоголь навчався в полтавському училищі та “Гімназії вищих наук” в Ніжині, в якій він вчився з 1821 по […]...