Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ МАРС – Літературне угруповання
МАРС – Літературне угруповання
МАРС
(МАЙСТЕРНЯ РЕВОЛЮЦІЙНОГО СЛОВА)
У МАРС (Майстерню революційного слова) було реорганізовано 7 листопада 1926 р. літературне об’єднання “Ланка”. Метою організації було об’єднання революційних письменників і критиків Києва, а завданням – боротьба з графоманством і зарозумілістю в літературі. Покладаючи в основу своєї мистецької праці “засади комуністичної партії”, МАРС надавала своїм членам права використовувати різні літературно-художні засоби.
“Ланка-МАРС” для Києва була тим, чим для Харкова ВАПЛІТЕ-Пролітфронт:
1928 року під зовнішнім тиском МАРС розпалася, але її осердя, сімку “ланчан”, і надалі поєднували не лише дружні стосунки, але й спільні погляди на літературу, які вони зберігали до кінця життя.
Пам’ятного в українській літературі
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ВУСПП – Літературне угруповання ВУСПП (ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА ПРОЛЕТАРСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ) ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) була організована в січні 1927 р. з наміром об’єднати всіх лояльних режиму митців у протидії тим, кого партія вважала носіями буржуазно-націоналістичної чи буржуазно-естетської небезпеки (наприклад, ВАПЛІТЕ, “неокласики”, МАРС). ВУСПП була українською аналогією горезвісної РАПП (Російської асоціації пролетарських письменників), яка домінувала у ВОАПП (Всесоюзному об’єднанні асоціацій […]...
- “МОЛОДНЯК” – Літературне угруповання “МОЛОДНЯК” Організація комсомольських письменників “Молодняк” була заснована 1926 р. До неї належали письменники Харкова (П. Усенко, Л. Первомайський, І. Момот, В. Кузьмич, О. Кундзіч, Я. Гримай – ло, Д. Гордієнко та інші); Києва (Б. Коваленко, О. Корнійчук, М. Шеремет, А. Шиян); були філії в Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві, Кременчуці та інших містах; видавався однойменний журнал. Припинила […]...
- “ПЛУГ” – Літературне угруповання “ПЛУГ” Ініціатором створення і головою “Плугу” був С. Пилипенко, його активними членами – А. Головко, А. Панів, І. Сенченко, Г. Епік, О. Копиленко, Д. Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжиць – кий, П. Усенко та інші. Із квітня 1922 р. “плужани” ухвалили “Платформу ідеологічну і художню”, де наголошували, що “революційно-селянська творчість плужан має бути […]...
- ВАПЛІТЕ – Літературне угруповання ВАПЛІТЕ (ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ) З літературною дискусією 1925-1928 рр. пов’язані виникнення, існування і доля визначної літературної організації 20-х рр. – ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури), яка згодом перетворилась на “Пролітфронт”. Створена за ініціативи Миколи Хвильового (Фітільова) як альтернатива масовим і надто підпорядкованим офіціозу організаціям, як лабораторія професійного удосконалення. Втілюючи на практиці висунені Хвильовим гасла […]...
- “НЕОКЛАСИКИ” – Літературне угруповання “НЕОКЛАСИКИ” На відміну від інших груп, “неокласики” не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейно-естетичними маніфестами. Проте їхня присутність у літературному житті була доволі вагомою, що позначилося не лише на творчому рівні, а й під час літературних дискусій 1925-1928 рр. Неокласицизм – течія в літературі та мистецтві, що з’явилась значно пізніше занепаду […]...
- Аспанфут – Літературне угруповання АСПАНФУТ (АСОЦІАЦІЯ ПАНФУТУРИСТІВ) Аспанфут (Асоціація панфутуристів) – літературна організація, що утворилась у 1921 р. в Києві на базі літературної групи “Фламінго”, “Ударної групи поетів-футуристів” та науково – мистецької групи “Комкосмос” з ініціативи Михайля Семенка. До неї, окрім нього, входили Гео Шкурупій, Олекса Слісаренко (Снісар), Мирослав Ірчан (А. Баб’юк), Марко Терещенко, Микола Бажан, Юрій Яновський та […]...
- МУР – Літературне угруповання МУР (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ РУХ) Восени 1945 р. на західнонімецьких землях сформувався МУР (Мистецький український рух), до складу якого увійшли вчорашні “пражани” (У. Самчук, Є. Маланюк, Юрій Клен (О. Бургардт), О. Лятуринська), поети Західної України (Б. Кравців, С. Гординський, Ю. Косач та ін.), наддніпря – нці, котрі здебільшого перебували у таборах “насильно переміщених осіб” (скорочено – […]...
- “ГАРТ” – Літературне угруповання “ГАРТ” Спілку пролетарських письменників “Гарт” було засновано на початку 1923 р. з ініціативи Василя Еллана-Блакитного (Елланського), а також В. Коряка, І. Кулика, В. Сосюри, Миколи Хвильового (Фітільова) та інших. Спілка мала центральне бюро в Харкові на чолі з Василем Блакитним, а також філії в Києві й Одесі. Найсильнішим був харківський осередок, до якого входили Микола […]...
- СПУ – Літературне угруповання СПУ (СПІЛКА ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ) 23 квітня 1932 р. з’явилась постанова ЦК ВКП (б) “Про перебудову літературно-художніх організацій”. Її наслідком стало утворення Спілки письменників СРСР, складовою якої стала СПУ (Спілка письменників України). Обов’язковим для кожного представника Спілки було перебування в лавах комуністичної партії. Видання постанови ЦК в справі літератури означало, що партія перебирає керівництво літературою у […]...
- “ПРАЗЬКА ШКОЛА” – Літературне угруповання “ПРАЗЬКА ШКОЛА” Потужна енергія “Розстріляного відродження” виявилася незнищенною. Водночас існувало ще одне відгалуження української літератури на теренах еміграції – “празька школа”. До неї входили: Ю. Дараган, Є. Маланюк, Олег Ольжич (Кандиба), Л. Мосендз, О. Теліга, Н. Лівицька-Хо – лодна, О. Лятуринська, О. Стефанович та ін. Це поєднання письменників вважати літературною організацією можна лише умовно, адже […]...
- Життя літературне Життя літературне – сукупність суспільних явищ, що зумовлюють певну літературну епоху. Ж. л. охоплює всі суспільні Інституції літературної епохи, котрі є підгрунтям творчої діяльності й спілкування письменників, критиків, видавців, читачів. Ж. л. визначає рівень літературної культури епохи, панівні в даному середовищі смаки, уподобання, вартості, суспільне становище письменника, підтримку його з боку суспільних організацій, приватних осіб […]...
- Десталінізація. Літературне оновлення 60-х років Реферат на тему: “Десталінізація. Літературне оновлення 60-х років” Намагання нового кремлівського керівництва дістати ширшу підтримку неросійських народів, і особливо українців, були частиною великого плану реформ. У 1954 р. з метою відзначення українсько-російського партнерства по всьому Радянському союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування 300-ї річниці Переяславської угоди. На додаток до численних урочистостей ЦК КПРС обнародував […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
- Іван Нечуй-Левицький – Сьогочасне літературне спрямування СЬОГОЧАСНЕ ЛІТЕРАТУРНЕ ПРЯМУВАННЄ АБО НЕПОТРІБНІСТЬ ВЕЛИКОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ УКРАЇНИ І ДЛЯ СЛОВ’ЯНЩИНИ Текст із видання Іван Нечуй-Левицький. Українство на літературних позвах з Московщиною. Культурологічні трактати. Упорядкування Михайла Чорнопиского. Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000). с. 64- 126. Трактат складається з двох частин. Вперше його опубліковано анонімно під назвою “Сьогочасне літературне прямуваннє”: першу частину – у журналі […]...
- Епізод Епізод (грецьк. epeisodion – те, що сталося; вставка, додаток) – у давньогрецькій трагедії – акти вистав, між якими виступав хор, у сучасній літературі – одна з подій, відносно самостійний компонент сюжету в епічному, ліро-епічному та драматичному творі, органічна ланка в його загальній системі та композиції. Так, в оповіданні Ольги Кобилянської “У неділю рано зілля копала” […]...
- Як же давно не зустрічав світанки Як же давно не зустрічав світанки. Ночі короткі надто аби в них Шукати більшого чогось, Нової ланки, Серед вже згублених старих. Зорі підступно світло економлять, Й очей не видно, Що на глибині? Сьогодні щирістю назвати нам дозволять Слова відверті з присмаком брехні. І темрява так провокує здібно Знятись з обмежень, Стерти всі табу, На почуття […]...
- Хронологічна таблиця життя й творчості Г. Косинки 1899, 29 листопада народився у с. Щербанівка (Київської губернії) 1919 надрукував перші нариси у київській газеті “Боротьба” 1920 – 1922 вчився у Київському інституті народної освіти (не закінчив) 1922 вийшла друком перша збірка новел “На золотих богів” 1924 – 1926 належав до літературної групи “Ланка”, працював у журналі “Нова громада” 1926, листопад один із засновників […]...
- Життєпис Дмитра Павличка Дмитро Павличко (нар. 1929) Дмитро Васильович Павличко – український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині у селянській родині. Від осені 1945p. по літо 1946р. був ув’язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у приналежності до УПА. 1953р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу “Жовтень” […]...
- Микола Вінграновський – Поїду з Києва Поїду з Києва. Важке, підтале серце На води і на зорі понесу – Поїдьмо з Києва! Потрохи пронесеться, Заміниться на тульку й ковбасу, На кофти імпортні і на лиман ранковий, На голос мій – він висвіжіє там!.. Поїдьмо з Києва, бо кожен рік – раптовий, Поїдемо і станемо на стані Я так люблю тебе, що […]...
- Хронологічна таблиця життя й творчості Є. Плужника Хронологічна таблиця життя й творчості Є. Плужника 26 грудня 1898 р. народився в багатодітній родині дрібного купця Павла Плужника в слободі Кантемирівці. 1918 р. разом із родиною переїхав на Полтавщину. 1923 р. Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоціації письменників (Аспис). У 1923 р. у київській газеті “Більшовик” та журналі “Глобус” з’являються перші вірші, підписані […]...
- Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, Грім один удар – О буревіє, шугай! Хутко небесний килим Блузою буде весь, Буйно-залізний грім Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх – Онде Волосожар, 3 різнокольорих дуг Зробимо пояса шар. […]...
- Текст Текст (лат. textum – тканина, зв’язок, побудова) – відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи тощо; основна частина друкарського набору – без малюнків, приміток і т. п.; слова до музичного твору (пісні, опери); у поліграфії – шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктам (7,52 мм). Починаючи з 1960-70, Т. і мовні правила його побудови […]...
- Аспис Аспис – Асоціація письменників (1923-24). діяла в Києві. до її складу входили Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Романович-Ткаченко, М. Рильський, М. Зеров, В. Підмогильний, Б. Антоненко-давидович, Г. Косинка та ін. Вони обстоювали принципи мистецтва за високими естетичними критеріями, шанували талант, свободу творчості, “аристократизм духу”. У 1924 А. розгалузився на дві тенденції, досить близькі між собою, ~ “неокласиків” […]...
- Суспільно-історичні умови розвитку української літератури XX ст Літературна дійсність в Україні 20-х рр. XX ст. видається приголомшливо багатою. Порівняно з нею бліднуть будь-які інші періоди розвитку нашого письменства. Творча палітра вражає унікальним гроном яскравих талантів: В. Еллан, П. Тичина, В. Сосюра, М. Хвильовий, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, М. Івченко, М. Куліш, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, Г. Косинка, М. Семенко, Ю. […]...
- Григорій Косинка – Біографія (Скорочено) Г. Косинка – один із найкращих українських новелістів XX ст. Григорій Михайлович Стрілець (справжнє прізвище письменника) народився 29 листопада 1899 р. в с. Щербанівці на Київщині в бідній селянській родині. 1913 р. закінчив початкову школу в с. Красному й працював писарем. 1914 р. Григорій переїхав до Києва, де доводилося працювати й вчитися на вечірніх гімназійних […]...
- Семенко Михайль – Три шибки Три шибки у вікні – І як багато дива! Згорнута фільма в мені, Інтегральна перспектива. Мрія в строї гімна, Безецний фарс. О моя земле рідна – Мій далекий Марс!...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Біографія Дмитра Фальківського Дмитро Фальківський (1898-1934) Дмитро Никанорович Фальківський (справжнє прізвище – Левчук) народився 3 листопада 1898 року у селі Великі Липеси (тепер Кобринського району Брестської області) в бідній селянській родині. Батько працював робітником у цегельні. Дмитро спочатку вчився в сільській школі, потім у гімназії в Брест-Литовську, яку не закінчив, бо 1915 саме там проліг один з фронтів […]...
- Євген Плужник – Біографія Євген Плужник (1898-1936) Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії в сім’ї дрібного торговця. Вчився у сільській школі, потім у кількох гімназіях – в Богучарі, Ростові, Боброві. 1918 року разом з родиною переїхав на Полтавщину. Під час громадянської війни вчителював у селі Багачка Миргородського повіту на Полтавщині. […]...
- Валер’ян Підмогильний Біографія Коротко ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ (1901-1937) Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом (нині околиця м. Дніпро) в селянській родині. 1910 р. Валер’ян після закінчення початкової церковно-парафіяльної сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закінчив у червні 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського університету. 1919 р. він залишив […]...
- Псевдонім Псевдонім (грецьк. pseudonymos, від pseudos – вигадка та опута – ім’я) – вигадане ім’я та прізвище митця; інші різновиди – астронім, геонім, криптонім тощо. Майже всі вони зібрані у “Словнику псевдонімів” (К., 1969) О. дея. Поява П. зумовлена різними причинами. Так, П. Рудченко підписувався П. “Панас Мирний”, оскільки в царській Росії з її антиукраїнською політикою […]...
- Провідна роль поезії у 20-ті роки XX ст У 20-х – на початку 30-х рр. XX ст. активно розвивається література. У розвитку мистецтва цієї доби поєднувалися традиції дожовтневого часу та досвід молодих культурних сил, покликаних до життя революцією. Про бурхливий розвиток літератури цієї доби свідчить утворення різноманітних творчих угруповань (“Плуг”, “Гарт”, “Ланка”, ВАПЛІТЕ, “Молодняк”, “Аспанфут”, “Нова генерація” тощо). У цей час молоді українські […]...
- Підмогильний Валер’ян – Біографія Валер’ян (Валеріян) Петрович Підмоги́льний – український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського “розстріляного відродження”. Автор роману “Місто” (1928). Дитинство і юність Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі ПисарівкаПавлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в […]...
- Микола Вінграновський – Може бути Може бути, що мене не буде, Перебутній час я перебув, Але будуть світанкові губи Цілувати землю молоду. І моєю літньою судьбою На Поділля, Галич і на Степ Карим оком, чорною бровою Ти мене у серці понесеш. Погойдаєш, вигойдаєш, вивчиш І на вік і на єдину мить Біля себе, вічна і всевишня, Знов научиш жити і […]...
- Життєпис Бориса Антоненка-Давидовича Антоненко-Давидович Борис Дмитрович народився 5 серпня 1899р. в передмісті м. Ромни – Засуллі (тепер Сумської обл.) у сім’ї машиніста-залізничника Дмитра Олександровича Давидова і Юлії Максимівни Яновської. (“Антоненко-Давкдович” є водночас і псевдонім, і прізвище його прадідів – реєстрових козаків Антоненків). Закінчивши в 1917р. Охтирську гімназію, майбутній письменник вступив на природничий відділ Харківського університету, але невдовзі перевівся […]...
- Павло Грабовський – Плаче небо, вкрите хмарами Плаче небо, вкрите хмарами, Що над нами восени Без кінця пливуть отарами Із сумної сторони. Темний гай додолу хилиться, Буйне листя опада; Різва пташка не осмілиться В поле вилетіть з гнізда. Тільки галич перелякана Скиглить, зграями шуга; З жалібного її каркання На душі росте нудьга. Сльози осені журливої, Що минули ясні дні, Се – плач […]...
- Державний гімн України Державний гімн України – “Ще не вмерла Україна”, офіційно прийнятий після проголошення незалежності України. Слова написав П. Чубинський (1862), а музику – спочатку М. Лисенко, а потім М. Вербицький. У ХІХ-ХХ ст. у ролі національних Г. використовувалися й інші пісні – “Заповіт” Т. Шевченка, “Не пора” (слова І. Франка, музика д. Січинського), “Вічний революціонер” (слова […]...
- Билина Билина – епічні речитативні пісні, які в княжі часи виконували в Україні народні співці-музики. Внаслідок татаро-монгольського іга в ХШ-XIV ст. вони були занесені скоморохами в далекі, окраїнні землі княжої держави, поширилися на Уралі й у Сибіру. В Україні на зміну цьому старовинному епосу прийшли козацькі думи, пісні, легенди про боротьбу з турками, татарами та польськими […]...
- Імажизм Імажизм (фр. image – образ) – модерністська течія у світовій літературі, наріжним каменем якої є поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. Зародилася в англо-американських мистецьких колах на початку XX ст. Теоретиком вважається Т.-Е. Г’юм – засновник клубу “Школа імажизму”. Пізніше цей напрям у літературі представляли Е. Паунд, Р. Олдінгтон, дж. Г. Флетчер, Т.-С. […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Аналіз Сонет “Київ-традиція” – поетична історіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
Образи молодої франції в повісті гобсек.