Микола Вінграновський – 1945-й кілометр – БАМ



Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу.
Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте.
Чоботи й мар, комарі реактивні і світло велике.
– Не обійду вас усіх, – каже Земля ще не менша.

Знизу оббиті озера хмарами білими – літо-зимота.
Трудно на ногу стає наш сталевий оцей міліметр,
І важко вітрам – на губах вічнотундри ЯК-40 свискоче,
Братська червона земля, а за нею ще Зея з Читою.

Ріки запишу: Чукша, Окунайка, Турука, Кичера.
Знову запишу: Зима, Окукикта, Бальма, Кимильтея.
Бадю і Уб, Тос-Юрях, Ліву Маму і Праву,
Нію і Мокву, Киренгу з Уркою, Каду і Кунерму,
А, на придачу, запишу Кунарпу та Їю з Улгою…

Ні. Не запишу. Запишу одні лише очі народу.
Волгу запишу в очах сорок п’ятого – далі-далеко.

1977


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5.00 out of 5)




Старик і море потік свідомості.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – 1945-й кілометр – БАМ
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.