Микола Вінграновський – На синю синь води лягла від хмари тінь



На синю синь води лягла від хмари тінь,
Посумувала хмара за собою.
До вечора іде, холонучи, теплінь
І тулиться до каменя щокою.

Складались два крила, вже поночі, під лист,
Туман тулився при долоні вогко.
Щось далечі було… терново світ наливсь…
Земля і Місяць вдвох дивились око в око…

Стопа в стопу ступав за родом рід.
Лопата за лопатою ступала.
Над морем скелями ішов за глодом глід,
За серцем серце йшло неперестало.

Лиш я незчувсь, як стишилась хода,
Як простелився вітер за плечима,
І на слова мої дивилася вода
Кленовими осінніми очима.

1975


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Литературний процнс 20 рокив 20 стодиття.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – На синю синь води лягла від хмари тінь