Микола Вінграновський – дитиноньку мені носить



Дитиноньку мені носить,
Тихо плаче в ночі.
Білий ранок рушник носить,
Витирає очі.

Витирає і не каже,
Що сказати має.
Де присяде, де приляже,
Очі витирає.

Ходять ночі без словечка,
І дні не говорять.
Виллялися з відеречка
Із водою й зорі.

Срібні кроки осокору
Стихли біля тину.
Рости, рости, сину, вгору,
Виростай, мій сину.

1964


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Літературний паспорт поеми кавказ шевченка.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – дитиноньку мені носить
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.