Народнопісенний характер лірики С. Руданського

З дитинства С. Руданський полюбив красу і милозвучність українських народних пісень. Духовна краса нашого народу, що відбилася в його піснях, захоплювала поета. Саме з цього захоплення починається Руданський – автор, у творчості якого фольклор став невичерпною скарбницею тем, ідей, образів.

Народнопісенний характер має поезія С. Руданського “Пісня”, витримана автором цілком у стилі народної пісні. Вона органічно близька і своїм змістом, і духом до народної творчості. Ліричний герой, згідно з народною традицією, просить вітер полетіти

на Вкраїну і відвідати кохану дівчину. Автор описує природу та реалії рідного краю в народнопісенній манері:

Між ярами там долина,

Там біленькая хатина…

Дівчину автор змальовує у фольклорній манері: чорні очі, рум’яне, біле личко. Він називає її “голубонько-дівчинонька, дівча миле”.

Ліричний герой сумує за коханою, але хоче пересвідчитися, що вона його не зрадила. Він наказує вітру дізнатись, чи пам’ятає кохана того, “з ким любилась і кохалась, і кохати присягалась”, чи “позабула та нелюба пригорнула”.

Важкі сумніви охоплюють парубка, коли вітер не повертається

з України:

Вітер віє, вітер віє,

Серце тужить, серце мліє… …

Серце з жалю розпукає.

Лірична спадщина Степана Руданського невелика, але його пісні живуть у народній пам’яті. Вони хвилюють нас яскравістю образів, емоційністю, ліризмом, а також мелодійністю звучання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Киево печерская лавра опыс за картыною.
Ви зараз читаєте: Народнопісенний характер лірики С. Руданського
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.