Одвічна боротьба добра зі злом в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” (1 варіант)
“Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно творить благо”, – ця цитата з “Фауста” Гете є епіграфом до відомого роману “Майстер і Маргарита” російського письменника Михайла Булгакова. Такий “вступ” є невипадковим, адже в романі автор з’ясовує питання меж добра і зла, їх одвічного протиставлення. Де закінчується добро й починається зло? Чи можна вважати доброю людину, яка просто не робить нічого відверто поганого? Яким є сучасне письменнику суспільство? Ці питання звучать на сторінках твору, змушуючи нас задуматися
На перший погляд, зло в романі уособлює Воланд (сатана) зі своїм оточенням – Коров’євим – Фаготом, Азазелло, котом Бегемотом та Геллою. З’явившись у Москві, ця компанія оселяється в чужій квартирі й кепкує з багатьох мирних громадян. Берліозу напророчено смерть, Іван Бездомний опиняється в божевільні, директор вар’єте Лиходєєв перенесений до Ялти… “Ось воно, зло!” – думає читач. Та не все так просто, як здається. Насправді Воланд і його оточення не шкодять добрим порядним людям, усі їхні жертви заслуговують на покарання.
Голова житлового
А цькування Майстра редакторами й критиками тогочасних газет і журналів? За талановитий роман про Понтія Пілата вони ладні морально зжерти автора, знівечити його долю. Тому ми не засуджуємо закохану в Майстра Маргариту, коли вона громить квартиру критика Латунського, через якого її коханий, духовно зламавшись, тікає до божевільні.
Бездушний і начебто порядний критик, утративши затишну квартирну обстановку, легко відбувся порівняно зі “скаліченим” ним романом і долею Майстра. Читач не відчуває жалю й коли горить підпалений Бегемотом і Коров’євим “Грибоєдов” – елітний ресторан для письменників. Підпал – жахлива річ; але не тоді, коли горить притулок так званої “доброї” творчої інтелігенції, яка ладна затоптати справжній талант.
“Чи не була б твоя ласка подумати над питанням: що би робило твоє добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, коли би з неї зникли тіні?” – запитує Воланд у Левія Матвія наприкінці роману. Ці слова змушують читача задуматись над поняттями “добро” і “зло”. Нам завжди здається, що добро несемо ми, а зло – щось далеке й абстрактне, таке, чого слід чекати від інших. А чи готові ми самі в будь-який момент зустрітися із силою, яка одразу виявить нашу справжню суть? Недарма Воланд уточнює свої слова: “Адже тіні утворюються від предметів і людей”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір випадок із життя.